Мануфактури виникали переважно в панських і
частково в державних маєтках На них використову-
валася здебільшого примусова ручна праця панщинних
селян, запроваджувалися водяні колеса і кінні приво-
ди Характер розкиданих мануфактур мали сільські
ремесла і домашня промисловість Роль міських ма-
нуфактур з найманою робочою силою залишалась
незначною Більшість міст і містечок була проми-
слово нерозвинутою, мала аграрний характер 1849
р найбільшими містами Галичини були Львів (68
тис населення), Чернівці (18 тис ), Броди (18 тис ),
Тернопіль (Ібтис ) Найбільші міста Закарпаття —
Ужгород, Мукачеве та Мармарош-Сигет — мали по
6-7 тис населення Міста великого промислового
значення не мали Вони були адміністративними й
торгово-ремісничими осередками Переростання ма-
нуфактурної промисловості у фабричну гальмували
дискримінаційні заходи уряду (адміністративні об-
меження, непомірно високі податки тощо) та
всевладдя великих землевласників
Прогресуюче втягнення, хоча й дещо повільне,
панських маєтків і селянських господарств у рин-
162
41
Під владою Російської і Австр; іиської імперій
кові відносини, зростання мануфактурного вироб-
ництва, розвиток міських та сільських ремесел і
домашніх промислів, спорудження широкої мережі
кам'яних шляхів та сканування різних обмежень що-
до діяльності купецтва сприяли пожвавленню торгівлі
на західноукраїнських землях та їх включенню до
світової системи торговельних відносин У першій
половині XIX ст основною формою організації
торгівлі були ярмарки і щотижневі торги, які відбу-
валися у 59 містах та 142 інших населених пунктах
Водночас зростало значення щоденної торгівлі, яку
вели понад 2 тис постійно діючих торговельних за-
кладів, у тому числі близько 150 — у Львові
Посилились економічні зв'язки, насамперед
внутрішні, із західними провінціями Австрійської
монархії, а також зовнішні — через чорноморські пор-
ти — з іншими країнами Провідну роль у зовнішній
торгівлі відігравало купецтво "вільного торгового
міста " Бродів, яке зосередило в своїх руках торпвлю
між Австрією і Росією, якоюсь мірою взагалі між За-
ходом і Сходом Основні позиції у зовнішній торгівлі
тримали, як і раніше, купці вірменського, єврейсько-
го і грецького походження Головними статтями
експорту були продукти сільського господарства, ліс,
сіль і лише невеликою мірою — вироби ремесла і ма-
нуфактурної промисловості (здебільшого полотно)
Ввозилася переважно промислова продукція, а також
худоба, яка після відгодівлі надходила на західні
ринки
Вирішальну роль у переведенні народного госпо-
дарства на рейки ринкових відносин відіграла аграрна
реформа 1848 р Незважаючи на її обмежений ха-
рактер (скасування панщини за викуп) та збереження
значних залишків старого ладу (всесилля великих
землевласників , системи відробітків), вона все ж
відкрила шлях до вільного підприємництва і форму-
вання ринку вільнонайманої робочої сили Цим самим
було створено передумови для зростання товаризаци
сільського господарства Й здійснення промислового
перевороту
Невідворотні зміни відбувалися в сільському гос-
подарстві — провідній галузі економіки краю Великі
землевласники (у Східній Галичині їх було 2 тис )
після реформи зберегли за собою понад 40% зе-
мельних угідь краю Проте, зберігши на деякий час
свої давні позиції, великі латифундії згодом почали їх
втрачати, а їх земельні володіння стали переходити у
власність підприємців, різних компаній, банків, ба-
гатих селян Тисячі панських фільварків почали
здаватися в оренду власникам торгового і лихварсь-
кого капіталу
На селі посилився процес майнового розшаруван-
ня селянства Кількість селянських господарств
внаслідок їх дроблення постійно зростала, а їх земельні
володіння неухильно зменшувалися На рубежі XIX
XX ст у краї було від 4,5 до 5 % економічно
міцних заможних селянських господарств і близько
90% — малоземельних та безземельних госпо-
дарств Вони володіли відповідно понад 27% і близько
40% землі Значна частина землі дрібних госпо-
дарств, що розорювались, йшла на продаж
З метою підвищення продуктивності сільсько-
господарського виробництва, насамперед у великих
маєтках, а згодом і у селянських господарствах, по-
чалося впровадження в землеробство сільськогос-
подарських машин та поліпшених знарядь праці (вдо-
сконалених залізних плугів і борін, культиваторів,
сівалок, косарок, жниварок, кінних грабель, молота-
рок, віялок, січкарень) Вживали заходів також для
інтенсифікації виробництва традиційне трипілля по-
ступово замінялося прогресивними системами сіво-
змін, почали більш-менш систематично вносити в
грунт органічні, а подекуди й мінеральні добрива, про-
вадилося дренування грунтів, меліоративні роботи
Водночас набула поширення пропаганда агро-
технічних знань З'явились навчальні заклади
сільськогосподарського профілю (наприклад, сільсь-
когосподарська школа в Дублянах) Активізувало
свою діяльність створене ще в 40-х рр у Львові Гос-
подарське товариство Почала видаватися
сільськогосподарська література
Переорієнтації великих господарств на ринок
сприяли новозасновані банки Крайовий банк, Рільни-
чо-кредитний заклад, Буковинський задатковий банк,
Дрібновласницький державний іпотечний банк та ін
Еволюція сільського господарства в напрямі до
ринку в панських маєтках відбувалася швидше, ніж
у селянських господарствах, які продовжували зберіга-
ти переважно напівнатуральний характер Змінити
ситуацію на краще була покликана селянська поста-
чально-збутова кооперація, яка, враховуючи
збільшення попиту зростаючого міського населення
в усій Європі на м'ясо-молочні продукти, організу-
вала торпвлю ними У Львові була утворена "Народна
торгівля" (1883) з філіалами у різних містах та сот-
нями крамниць А напередодні Першої світової війни
провідному українському кооперативному об'єднанню
Галичини — Крайовому ревізійному союзу у Львові
через спеціалізовані кооперативні союзи було
підпорядковано уже близько 600 кооперативів Крім
того, близько 100 кооперативів налічувалося ще в
Руському ревізійному союзі Існувало кількасот ук-
163
Історія Украї ни
раїнських кооперативів, не об'єднаних у ці союзи
Всього в Галичині (1913) діяло лише українських 1,3
тис кооперативів, близько 200 українських коопера-
тивів на Буковині й кілька на Закарпатті Крім
українських діяли польські та угорські кооперативи
Кооперативні спілки, скуповуючи у своїх членів
сільськогосподарську продукцію і постачаючи їх до-
бривами, машинами, сортовим насінням, зумовлюючи
розклад патріархальної залежності селянських госпо-
дарств, сприяли прилученню їх, особливо заможніших,
до ринкових відносин
Перебудова організації сільськогосподарського
виробництва на західноукраїнських землях у другій
половині XIX ст дала можливість підвищити вро-
жайність зернових на 20— 25% Завдяки цьому та
значному розширенню посівних площ за півстоліття
майже у 1,5 раза зросла продукція землеробства
Але у зв'язку зі зростанням за цей час у 1,8 раза на-
селення краю її вистачило лише на його харчування
Загалом сільське господарство краю залишалось ек-
стенсивним, низькопродуктивним, втрачало свої
експортні можливості Водночас за рахунок зростан-
ня у 2,7 — 2,9 раза населення, зайнятого в сільському
господарстві, знижувалася продуктивність праці у
цій галузі В краї зростало відносне аграрне перена-
селення, збільшувалася кількість селянських
господарств, які опинялися на межі розорення Уск-
ладнювало ситуацію процвітання лихварства
У пошуках кращих умов життя значна частина се-
лян Закарпаття уже з 70-х рр , а Східної Галичини
і Буковини — з 90-х рр XIX ст емігрувала в інші
країни (США, Бразилію, Канаду, Аргентину), на
Наддніпрянську Україну та 'а Балкани До Першої
світової війни з цих земель виїхало і поселилося за
океаном близько одного мільйона чоловік
Проте ні постійна, ні сезонна еміграція не змог-
ли істотно поправити ситуацію в західноукраїнському
селі Там зростала армія безробітних, жебраків, бро-
дяг Сільське населення дедалі пауперизувалось,
пролетаризувалося
Становлення фабрично-заводської промисловості
як окремої народногосподарської галузі на західноу-
країнських землях відбулося в останні три десятиліття
XIX ст Однак там переважали дрібні підприємства
Великих фабрик і заводів з сотнями робітників були
одиниці Фабричне виробництво охопило лише окремі
галузі, переважно ті, які займалися добуванням, пер-
винною переробкою сировини лісопильну, нафто- і
озокеритодобувну, соледобувну, паперову, тютюно-
ву, цегельну, металообробну Інші галузі розвивалися
слабо
Наприкінці XIX ст на західноукраїнські землі
широким потоком ринув іноземний капітал (австрійсь-
кий, німецький, англійський, французький та ін ),
який створював великі компанії, заволодівав цілими
галузями промисловості, оптовою торгівлею, банка-
ми
Входження до системи ринкових відносин зу-
мовлювало зміни в сфері торгівлі Відпадала потреба
в багатолюдних кількаденних ярмарках, щотижневих
торгах Роздрібна й оптова торгівля набувала
постійного щоденного характеру Оптова торгівля
дедалі зосереджувалася в руках іноземних компаній
У системі міжнародного поділу праці за західним
регіоном України остаточно закріпилася роль поста-
чальника сільськогосподарської сировини та
напівфабрикатів і ринку збуту готових фабричних
виробів Заходу Напередодні Першої світової війни
понад 90% експорту із краю становила сировина і ли-
ше кілька відсотків — фабрикати, які вивозилися
переважно на Балкани, натомість в імпорті фабрика-
ти становили 80%