Історія України Верстюк n2 (стр. 86 из 205)

т
ш

Україна в роки
першої світової
війни

т
ш

„Українська карта"
в передвоєнних
міжнародних стосунках

одна із війн в світовій історії не обходи-
лась без жертв і розрух Особливих мас-
штабів вони віщували набути в ході війсь-

кового зіткнення, до якого з невідворотністю
наближались провідні європейські країни а за ни-
ми і держави на інших континентах уже з рубежа
XIX і XX століть

З метою перерозподілу світу оформились два
угруповання — Четверний (спочатку троїстий)
союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина,
Болгарія) та Антанта (Англія, Франція, Росія до
яких пізніше, вже в ході війни, приєднались Італія,
США, Японія та деякі інші держави)

Серед основних суперечностей, що викликали
перманентну напругу та конфлікти, були стосунки
між Росією та Австро-Угорщиною, Росією та
Німеччиною І вже через своє особливе геополітич-
не становище Україна з неминучістю потрапляла
у сферу першочергових інтересів ворогуючих ко-
аліцій, ставала одним із епіцентрів майбутнього
військового протиборства

На момент вибуху світової війни українські
землі продовжували бути поділеними між двома
найкрупнішими імперіями - Російською та Австро-
Угорською І обидві імперії не приховували своїх
давніх задумів — територіального розширення, пе-
редусім за рахунок українських земель

Росія планувала силою зброї довести "спокон-

вічність" своїх прав на Галичину і Прикарпатську
Україну Австро-Угорщина, природно, не збиралася
не лише поступатися жодною із етнічних ук-
раїнських територій — Східна Галичина, Буковина,
Закарпаття (Карпатська Русь), але і мріяла про
те, щоб захопити всі західноукраїнські землі Не
відходили в минуле висунуті ще наприкінці
XIX століття, плани реалізації під зверхністю
Німеччини Пангерманського союзу, згідно яких
в сферу життєвих інтересів останнього потрапляла
Україна Навіть сили, що лише розраховували на
відродження в ході війни польської державності,
й ті беззастережно включили до майбутнього утво-
рення галицькі та західноукраїнські землі як "істо-
рично польські"

На приєднання до себе українських земель Бе-
сарабії й частини Буковини за сприятливого роз-
витку військового конфлікту сподівалася Румунія

Тонкий аналітик В Липинський передбачав такі
найголовніші гіпотетичні можливості для України
в разі військового зіткнення Роси та Австро-Угор-
щини

Якщо на території України залишиться все
як і було й війна закінчиться розширенням Австрії
в напрямі Адрюнополя, то тоді Україна заплатить
за цей конфлікт кров'ю українських солдатів з ро-
сійської та австрійської армій і в результаті вия-
виться ще більше ослабленою,

Якщо ж Росія у війні з Австрією захопить
Східну Галичину й Буковину, то це для українсько-
го національного руху буде катастрофою,

Якщо Австрія окупує частину Правобереж-
ної України, то захоплена територія опиниться в та-
кому ж становищі, в якому тоді знаходилась Східна
Галичина — тобто неминуче стане об'єктом поль-
ської експансії

Посилена увага до українського питання пояс-
нювалась не лише далекосяжними планами тери-
торіальних надбань, але й стратегічними розрахун-
ками на ближчу перспективу — майбутні військові
суперники прагнули підірвати потенціал, могутність
противної сторони через свідоме провокування у її
стані сепаратистських рухів Зрозуміло, що ідео-
логічні зусилля тут спирались на досить масштабну
державну підтримку, ставали обопільним місцем
докладення зусиль різних спеціальних служб тощо
Наприклад, значну увагу до України напередодні
війни виявляли міністерства закордонних справ
і преса Англії та Франції Вони прагнули так "зре-
жисерувати" прийдешні події, щоб в результаті роз-
гортання українського сепаратистського руху ос-

177

українства

і липня (1 серпня) 1914 р державний кор-

*дон між Росією і Австро-Угорщиною
перетворився на лінію фронту А розкрая-

на навпіл Україна мала стати не просто одним із
плацдармів кровопролитних, спустошливих боїв,
але й місцем, де реалізовувались стратегічні на-
прямки світового конфлікту І так уже судилось до-
лею, що реалізовувались значною мірою за участі
українців, які змушені були стріляти один
в одного, нищити своїх етнічних братів, їх добро за
чужі анексіоністські інтереси Трагізм ситуації при-
множувався тим, що питома вага українського "гар-
матного м'яса" у російській та австрійській арміях
була дуже значною Так в Росії на 1917р із 15,5
млн чоловік, мобілізованих на війну, 4,5 мли скла-
дали українці

В австрійській армії відсоток українців був
порівняно меншим, зважаючи передусім на питому
вагу українського населення у складі габсбургської
монархії Однак, тут була і своя специфіка

На підтримку віденського уряду з перших днів
війни висловився „Український січовий союз", за-
снований ще в 1912 р На початок війни у ньому
об'єднувалось 16 тисяч юнаків-добровольців За
перші два тижні серпня 1914р виявили бажання
приєднатися до них ще близько 14 тисяч Авс-
трійський же уряд дозволив сформувати украї-
нський регіон, який би не перевищував 5 тисяч чо-
ловік Його командиром було призначено ректора
приватної української гімназії в Рогатині М Галу-

/сторін України

лаблялася Австро-Угорщина Швеція ж, навпаки,
слідом за Німеччиною, чекала на такий результат,
але вже щодо Роси

Найбільших і безпосередніх зусиль тут докла-
дали найближчі сусіди України Так, при міністер-
стві закордонних справ Австро-Угорщини вцник
спеціальний відділ "Українська агітація" Його
мета була цілком конкретною — ідеологічна „об-
робка" українців

В Державному історичному архіві Росії в
Санкт-Петербурзі у фондах вищих органів управ-
ління Російської імперії збереглося багато доку-
ментів, в яких напередодні і в ході війни фігурувало
українське питання У щотижневих і щоденних до-
повідях цареві Миколі II, Голові кабінету міністрів,
міністрам — внутрішніх справ,закордонних справ,
військовому та ін — оглядах зарубіжної преси, у
доповідях, складених на основі розвідувальних да-
них, завжди існував розділ „Українське питання"
Нерідко він набував досить значного обсягу, іноді
складав окремі папки

Зібрані в тих фондах матеріали свідчать, що на-
передодні і в ході Першої світової війни у Австро-
Угорщині та Німеччині практично щоденно публі-
кувалась маса матеріалів з "українського питання"
В Роси український визвольний рух незмінно
вважали плодом австрофільських, германофільсь-
ких зусиль, а в Австро-Угорщині по ньому наноси-
ли постійні удари, інкримінуючи українцям моск-
вофільство

Отже, посилення шовіністичних настроїв як не-
обхідний складовий елемент підготовки і роз-
в"язання Першої світової війни створювали вкрай
несприятливі обставини для розвитку українського
національного руху, породжували наростаючі реп-
ресії проти нього в обох ворогуючих коаліціях

Аналізуючи на основі численних фактів розви-
ток визвольної боротьби в Україні, М Грушевськин
доходив висновку, що терор і репресії, в тому числі
й такі масовані, яких зазнало суспільство після
1907 р , не зламали волі українців "Навпаки, —
стверджує видатний історик, — на загальнім тлі
всеросійської реакції й спаду революційної хвилі,
в порівнянню з пониженням громадянської енерпї,
яке давало себе знати в сих роках в громадянстві
російськім, український рух з його неослабною во-
лею до розвитку і боротьби ставав явищем все
більше яскравим і політичним"

З українським рухом, як важливим реальним
чинником, почали рахуватись і власті, що вдавались
лише до окремих ударів по ньому, не маючи вже

змоги здійснити фронтальну атаку, і загально-
російські революційні організації, що намагалися
встановити контакт з визвольними тенденціями
народів національних окраїн, влити їх потенціал
в єдине русло антисамодержавної боротьби На
силу й значення українського руху дедалі більшу
увагу почала звертати й російська інтелігенція
в Україні

Як виявиться врешті-решт, український фактор,
українське питання стануть вагомою причиною
розвалу в ході війни обох імперій Романівської та
Габсбургської, приведуть до лопчної появи на гео-
політичній карті світу української держави Однак,
цьому передуватумуть роки неймовірних людських
випробувань, незчисленних страждань і бідувань

Війна

і політичні сили

Ж і

178