Русофілів, а відтак і всіх підряд українців, поча-
ли заарештовувати, страчувати без суду Тисячами
їх гнали до австрійських концентраційних таборів
Лише у сумнозвісному Талергофі, в Штири, де в
жахливих умовах (особливими звірствами, за
свідченнями очевидців, відзначались мадьяри) ут-
римувалися більше ЗО тисяч українофілів і ру-
софілів Внаслідок тифу протягом короткого часу
загинуло більше тисячі чоловік І хоч в епідемія
пішла на спад, щоденні смерті з різних причин, в
тому числі через погане харчування, стали звичним
явищем Незважаючи на запаморочення
шовіністичним чадом, навіть австрійський парла-
мент змушений був реагувати на нелюдське став-
лення до українців
Із завойованих російською армією територій
Галичини й Буковини було створено чотири губер-
нії (Львівська, Перемишльська, Тернопільська,
Чернівецька), які об'єднали у військове генерал-гу-
бернаторство на чолі з чорносотенцем графом
О Бобринським, який заходився "розпеченим залі-
зом ' викорінювати мазепинство", обертати місце-
ве населення на "настоящих русских", а греко-като-
ликів на православних "Восточная Галиция й Лем-
ковщина — испокон коренная часть единой вели-
кой Руси — заявив голова новоствореної адміні-
страції у Львові, — в этих землях коренное населе-
ние всегда было русским, устройство их посему
должно быть основано на русских началах Я буду
вводить здесь русский язык, закон и устройство"
Сам Микола II демонстрував серйозність росій-
ських намірів, особисто прибувши на початку квіт-
ня 1915 р до Львова та Перемишля на оглядини
новоприєднаних територій
Спираючись на москвофільські елементи, зок-
рема створений у Києві „Карпато-русский освобо-
дительный комитет", здійснювалися рішучі заходи
щодо явних і удаваних австрофілів, а відтак і укра-
їнства в цілому Так, членом згаданого комітету
капітаном Наркевичем у видавництві Штабу
Головнокомандуючого арміями Південно-Західно-
го фронту у липні 1914 р було випущено брошуру
„Современная Галичина Этнографическое и куль-
турно-политическое состояние ея, в связи с нацио-
нально-общественными настроениями" Де власне
була записка, підготовлена в стінах російської вій-
ськової контррозвідки під грифом "Доверительно
Для широкого ознакомления офицеров Действую-
щей армии"
В брошурі (вона повністю передрукована в пра-
ці Д Солов'я „Винищення українства — основна
мета Роси у війні 1914 року Матеріали до історії
України за часів Першої світової війни" —
Венніпег, 1963 — С 49-70) годі й шукати терміну
"українець" То — „русский элемент", 1/4 млн
якого "страдает во всех отншениях от культурного
и политического засилия поляков, а также от эко-
номического засилия евреев"
Водночас в брошурі акцентується увага на тому,
що існує "украинский лагерь" — "своеобразное
те-чение русской национальной жизни в Галичине,
известное (под) названием "украинофильства"и
получившее кое-где кличку „мазепинства" за изме-
ну исконнимь русскимь началамь"
Наслідків кампанії з таким ідеологічним забез-
печенням чекати довго не довелось На захоплених
землях оперативно почали закривати українські ча-
сописи, книгарні, школи, костьоли, установи
Замість них відкривались російські видання, уста-
нови, учбові заклади, навіть православні церкви
Уже в перші дні після захоплення Галичини було
вислано 34 греко-католицьких священники, серед
них митрополит А Шептицький Згодом їх кіль-
кість досягла сотень Почалася масова депортація
підозрюваних у будь-яких "гріхах" місцевих жите-
лів Лише через Київ протягом кількох тижнів
"прослідували" на Схід понад 12 тисяч галичан,
інших жителів з прифронтової смуги
Панування росіян в Галичині виявилось нетри-
валим В результаті контрнаступу австро-німецьких
військ, розпочатого між Горлицею та Тарновим 18
181
Історія У краї ни
квітня 1915 р , більша частина втраченої у 1914 р
території вже в травні — червні була повернута,
а в липні вся Галичина і значна частина Волині
перейшла до їх рук
Це стало новим актом трагедії Відступаючі
російські війська взяли заручниками кілька сотень
провідних українських діячів 3 ними евакуювались
в глиб Роси і тисячі русофілів та тих, хто протягом
кількох останніх місяців з різних прі чин співпра-
цював з російською адміністрацією, і кому могли
інкримінувати антиавстршські настрої і дії
Узагальнюючи численні конкретні приклади
масового терору, що містяться у працях М Грушев-
ського та Д Дорошенка, інших істориків, Н По-
лонська-Василенко подає таку жахливу картину
тих днів "У зв'язку з відступом російського війсь-
ка на схід, виселяли людей з Холмщини, Волині,
Поділля Села палили, щоб залишити ворогові пус-
телю Люди йшли з малими дітьми, із злиденним
майном, гнали худобу, для якої не було фуражу, і
вона дохла по дорозі Коли валка доходила до
залізничної станції, людей напхом садовили
у вагони і днями-тижнями везли за Урал, до Пер-
мі тощо Коли нарешті відкривали вагони, то були
випадки, що знаходили там самі трупи Так
у XX ст Україна зазнала того ж лиха, що пере-
несла у 1670-их роках під час "великого згону" До
жаху руїни приєдналися пошестя тифу, червінки,
які косили „виселенців"
Новий прихід в Галичину, інші західноукра-
їнські землі австрійців, німців, поновлення польсь-
кої адміністрації, їх прагнення якомога швидше ви-
коренити все, пов'язане із російськими впливами,
вилилось у нові репресії проти українства
Відновлений у травні 1915 р у Відні представ-
ницький орган — Загальна Українська Рада —
спробував було декларувати необхідність завою-
вання незалежності „російською" Україною і запро-
вадження автономії для Східної Галичини та Буко-
вини Однак, дедалі відвертіші схиляння офіційного
Відня у бік поляків, нові обіцянки розширення вла-
ди останніх на українських територіях, змусили За-
гальну Українську Раду на знак протесту самороз-
пуститися Звісно, то був акт відчаю Надалі
західноукраїнські інтереси відстоювала укра-інська
парламентська репрезентація (український клуб
віденського парламенту) на чолі з Є Петрушеви-
чем Постійних нищівних ударів зазнавало ук-
раїнство і в Україні Ліквідовувались будь-які осе-
редки українського культурного життя, українські
організації, переслідувались періодичні видання
Незважаючи на те, що київська газета "Рада"
з перших днів війни намагалася демонструвати
свою підтримку позиції самодержавства, вона була
закрита Та ж доля спіткала "Українську хату",
тижневик „Село" Із запровадженням в Україні
війсь-кового стану ситуація ще погіршала На по-
чатку 1915 р було заборонено видавати журнали
"Дзвін", "Україна", "Рідний край", "Літературно-
науковий вісник", "Записи українського наукового
товариства", "Наша кооперація"
Зважаючи на умови військового часу, царські
сановники планували новий наступ на українство
Міністр закордонних справ С Сазонов доводив
"Тепер настав слушний момент, щоб раз і назавжди
позбутися українського руху" Однак, після відчут-
них невдач і величезних територіальних втрат саме
українських земель у 1915 р самовпевненість
царського уряду дещо згасла
Поразки російської армії на фронті та невіра у
виправлення становища, у можливість стабілізації
фронту через катастрофічний розвал економіки і
поглиб \ення політичної кризи тримали у крайній
напрузі населення всієї Правобережної України
Паніка особливо поширилася з фактичним почат-
ком евакуації з цього району восени 1915 р
Губернські установи з Кам'янця-Подільського
перенесли до Вінниці Київський університет пере-
базувався до Саратова, а Політехнікум — до Во-
ронежа Обговорювалось питання про евакуацію
святинь Києво-Печерської Лаври Почалось пере-
везення на схід державних закладів і установ
Тим часом нависла нова небезпека над Галичи-
ною Після брусилівського прориву навесні 1916 р ,
затяжних торгів між Берліном і Віднем щодо май-
бутнього польських земель, колишня територія Ко-
ролівства Польського була віддана у повне розпо-
рядження Пруси
Австрійський уряд крок за кроком розширював
реальну владу поляків над українцями, не лишаючи,
по суті, сумнівів щодо майбутнього українських зе-
мель у складі відроджуваної Польщі Українство
Австро-Угорщини, таким чином, зазнавало дедалі
нових відчутних ударів і все ясніше розуміло без-
перспективність домогтися своєю відверто авст-
рофільською позицією не те що прихильного став-
лення, а хоч мінімальних поступок Отже, напруга
навколо українського питання впродовж всієї
імперіалістичної війни не вщухала Навпаки, час від
часу вона досягала крайніх меж, об'єктивно при-
множуючи, розширюючи передумови для прийдеш-
нього вибуху українського руху
182
Україна в роки першої світової війни
Визрівання передумов
української революції
огочасна українська еліта групувалася в То-
I варистві українських поступовців (ТУП)
JL і навколо нього Вона дедалі гучніше подава-
ла свій голос проти війни, що принесла стільки
нещастя українському народу, за корінний пере-
устрш Роси, розв'язання в ній національного пи-
тання "Ми, українські поступовці, — говорилось у
декларації Ради ТУП "Наша платформа" (грудень
1916 р ), — стоїмо на основі автономного устрою
тих держав, з якими нас поєднала була історична
доля, державу ми розуміємо як вільну спілку рівно-
правних та рівноцінних націй, серед яких не повин-
но бути ні гнобителів, ні гноблених Отже, боро-
лись ми і боротимемось за демократичну автономію
України, гарантовану такою ж федерацією рівно-
правних народів, за цілковите забезпечення куль-
турно-національних вартостей і політичних прав
українського народу, за добрі способи йому
самостійно розвиватися і поступовуватись еконо-
мічно, а єдиним простим шляхом до цього ува-
жаємо нацюналізування всіх форм приватного і
громадського життя школи, суду, церкви, адмі-
ністративних і громадських установ, органів само-
врядування і таке інше"