Історія України Верстюк n2 (стр. 89 из 205)
Подібні погляди поділяли і поширювали шляхом
пропаганди й інші українські організації, в першу
чергу молодіжні, що змушені були розгортати свою
діяльність в підпіллі
Поряд з ними виникали і осередки, що відстою-
вали принцип незалежності України Так, восени
1915 р у Катеринославі виник Ініціативний комітет
Українського самостійного союзу
Національно-визвольний рух в Україні щонай-
тісніше пов'язувався з іншими проявами суспільно-
го протесту, що неухильно наростали на фоні по-
глиблення економічної кризи, зростання бідувань
народних мас
Війна суттєво підірвала продуктивні сили Про-
тягом 1914-1916 рр в Україні закрилися більше
1400 підприємств, було задуто 26 доменних печей
У сільському господарстві виявлявся гострий
брак робочої сили, тяглової сили, реманенту Посі-
вні площі в Україні зменшились в 1916 р на 1,9
млн десятин, а збір збіжжя впав на 200 млн пудів
порівняно з 1913 р Найбільше потерпіли малоземе-
льні селяни на 1917 рік з 3 млн 980 тис селянсь-
ких господарств 640 тис не мали засівів, 1,4 млн
не мали коней, а 1 млн 142 тис не мали корів
З року в рік піднімалася хвиля непокори, заво-
рушень як стихійних, так і зорганізованих різними
антиурядовими партіями і організаціями — від ліво-
радикальних (анархісти, більшовики) до лібераль-
них (кадети)
Робітники України дедалі активніше включали-
ся в страйкову боротьбу, поступово надаючи їй і
політичного характеру В 1915 р в Україні відбуло-
ся 113 страйків, в яких взяло участь 48 тис ро-
бітників В 1916 кількість страйків зросла до 218, а
страйкарів — до 193 тис Наростали й селянські
виступи, частішали розгроми і підпали поміщиць-
ких маєтків та економій Всього за час війни в Ук-
раїні стався 161 селянський виступ
Посилювалися антивоєнні, антиурядові настрої
і в солдатському середовищі, в тому числі і серед
військовослужбовців Південно-Західного та Ру-
мунського фронтів і залог, дислокованих в Україні
Національно-визвольна боротьба, суспільний
рух в Україні могутнім потоком вливалися в єдине
русло загальноросійської боротьби проти самодер-
жавства Набираючи дедалі більших масштабів і
гостроти в умовах тотальної кризи існуючого ладу,
боротьба ця віщувала невідворотні грандіозні по-
трясіння уже в недалекому майбутньому
т
ш
Створення
Української Центральної Ради
априкінці лютого 1917 р несподіванно для
багатьох сучасниікв, але цілком зако-
номірно відбулася фінальна сцена в історії
імператорської (романовської) Роси 24 лютого в
Петрограді здійнялася хвиля масового страйкового
руху, наступними днями до страйкарів приєдналися
частини столичного гарнізону, а Державна дума,
діяльність якої призупинив цар, стала в опозицію
до уряду 27 лютого самодержавство впало, влада
зосередилася в руках Тимчасового комітету Дер-
жавної Думи 2 березня члени цього комітету прий-
няли від царя акт про зречення і сформували новий
Тимчасовий уряд країни
Революція перемогла Активну участь у петро-
градських подіях взяли українці, що становили
значну частину особового складу гвардійських
полків Підтримавши вимоги страйкуючих
робітників, ті стали на бік Державної Думи На по-
чатку березня в Петрограді утворився Тимчасовий
український революційний комітет, який 2 березня
опублікував відозву до українців Петрограда, за-
кликавши їх спрямувати свою енергію „на завою-
вання власних нацюнально-політичних прав", на-
повнити її „свідомістю власних національних інте-
ресів" Загалом політична діяльність українців у
Петрограді 1917 р мала свою складну історію, до
якої нам доведеться раз v раз повертатися
Відзначимо ще одну особливість Лютневої ре-
волюції В ті дні, коли в столиці імперії нуртували
/
I
Українська
революція
т
ш
політичні пристрасті, решта території і населення
країни перебували в стані політичної летарпї. Чи не
найбільшою мірою це стосувалося України
Перші телеграми про революційні події в Пет-
рограді почали надходити в Україну 28 лютого
Голова міської думи Ф Бурчак просив Петро-
град підтвердити достовірність отриманої інфор-
мації І лише вранці 3 березня київська преса
повідомила своїх читачів про крах самодержавства
Коли всі сумніви розвіялись, у Києві стали форму-
ватися нові революційні органи влади Найавтори-
тетнішим серед них була Рада об'єднаних гро-
мадських організацій, її виконком очолив відомий
лікар, громадський діяч М Страдомський Подібні
ради почали діяти у більшості українських міст З
— 5 березня на території України практично було
ліквідовано органи царської адміністрації, владу пе-
ребрали призначені Тимчасовим урядом губернські
й повітові комісари
Перемога революції відкрила широкі можли-
вості для легалізації діяльності політичних партій,
створення різноманітних громадських організацій
Як і в Петрограді, в Україні в першій декаді берез-
ня виникають ради робітничих і солдатських депу-
татів Але якщо в російській столиці рада робітни-
чих депутатів становила серйозну політичну силу й
мала реальний вплив на Тимчасовий уряд, то в Ук-
раїні ці ради не відігравали провідної ролі й на вла-
ду не претендували, тому про існування тут двов-
ладдя не доводиться говорити Зазначимо, шо ради
робітничих і солдатських депутатів фінансувалися
Тимчасовим урядом
Демократизація суспільства, що відбулася під
впливом революційних зміц, не могла не позначити-
ся на українському русі Його потенційна енергія,
накопичена у народній гущі протягом десятиліть,
ще шукала виходу, тоді як провідники інтелігенції
не залишалися бездіяльними в калейдоскопі
політичних змін початку березня 1917 р Українці
мали кілька своїх представників у Київській раді
об'єднаних громадських організацій, а також у раді
робітничих депутатів Але цього було не досить для
відродження національно-визвольного руху 3 бе-
резня в клубі „Родина" Товариства українських по-
ступовців (ТУП) зібралося понад 100 представ-
ників київських і деяких провінційних українських
організацій Якраз на цих зборах народилася ідея
заснування Центральної Ради Однак принципи її
творення, завдання і програмні гасла викликали
гостру полеміку, що не вщухала кілька днів Стар-
ше покоління української інтелігенції — С Єфре-
184
Українська революція
мов, Д Дорошенко, А Ніковський, Л Старицька-
Черняхівська — вважало, що саме ТУП, до якого
воно належало, має стати центром єднання ук-
раїнських сил Молодше покоління на чолі з Д Ан-
тоновичем, сповідуючи соціал-демократичні погля-
ди, наполягало на утворенні принципово нового
центру, де були б представлені всі українські ор-
ганізації За цим, власне, принципом 7 березня
відбулися вибори керівного ядра Центральної Ра-
ди Головою УЦР обрали М Грушевського, який на
той час ще не повернувся до Києва з Москви, де
добував своє заслання Заступниками голови стали
Ф Крижановський — представник кооперативних
організацій Київщини, Д Дорошенко — від ТУПу
і Д Антонович — від українських соціал-демо-
кратів Крім того, було обрано секретаря та скарб-
ника Ради 7 березня, очевидно, і слід вважати да-
тою створення Української Центральної Ради
Відразу Центральна Рада відігравала лише
роль київської міської організації Не змогла вона
одразу сформулювати й політичної платформи своєї
діяльності 9 березня Центральна Рада закликала
український народ домагатися від Тимчасового уря-
ду „всіх прав, які тобі природно належать", обме-
живши їх, проте, публічним використанням ук-
раїнської мови в державних, судових та освітніх ус-
тановах Не йшлося у відозві 9 березня ні про
місце, ні про роль Центральної Ради в цих дома-
ганнях Можна стверджувати що вона в перші
тижні свого існування переживала процес ор-
ганізаційного та ідейного становлення
У подібному стані перебував увесь український
національно-визвольний рух Надто сильного уда-
ру завдано було царизмом упродовж попередніх де-
сятиліть українським організаціям, аби вони спро-
моглися за лічені дні відновити свою діяльність І
все ж успіхи не забарилися Вони були тісно
пов'язані з поверненням в Україну чільного
політичного і громадського діяча, відомого історика
М Грушевського, про високий авторитет якого се-
ред інтелігенції, а відтак і широкого загалу, свідчи-
ло хоча б те, що 1917 р не було, либонь, випадку,
аби той чи інший з'їзд не засвідчив шанобливого
ставлення до голови Центральної Ради Цьому
енергійному лідеру судилося відіграти важливу роль
в історії України, надто в період розвитку рево-
люції