Історія України Верстюк n2 (стр. 91 из 205)

Холодне ставлення уряду з його прагненням
будь-що дистанціюватися від УЦР та активізація
російського націоналізму в Україні, особливо чор-
носотенців, не створювали грунту для переговорно-
го процесу. Рада ж не наважувалася на рішучий
крок. „Перший Український військовий з'їзд, який
зажадав, аби Центральна Рада негайно вжила
рішучих заходів щодо здійснення данних їй
Національним конгресом доручень, і обрав для до-
помоги майбутній делегації Центральної Ради до
Петрограда свою спеціальну військову делегацію,
поклав край ваганням і нерішучості Центральної
Ради", — писав П.Христюк у „Замітках і ма-
теріалах до історії української революції 1917 —

1920".

16 травня до Петрограда прибула повноважна
представницька делегація УЦР на чолі з заступни-
ками голови Ради В.Винниченком та С.Єфремо-
вим. У портфелі делегації лежали наказ від Цен-
тральної Ради і проекти декларацій Тимчасового
уряду в справі автономії України, утворення Край-
ової ради і Крайового комісаріату. Проекти були
підготовлені М.Грушевським на випадок, якщо
уряд погодиться на пропозиції УЦР. Головна з них
полягала в тому, щоб Тимчасовий уряд висловив

187

Історія У краї ни

Державний герб
Української Народної Республіки
прийнятий Центральною Радою 22 III 1918

своє позитивне ставлення до автономії України

Не дійшовши порозуміння з Тимчасовим уря-
дом і Петроградською радою робітничих депутатів,
українська делегація наприкінці травня повернулася
до Києва Однак ця поїздка багато що прояснила й
створила умови для переходу в наступ „Наша ек-
скурсія до Петрограда, — згадував лідер парти ук-
раїнських есерів, член УЦР М Ковалевський,—
упевнила нас у тому, що демократичний режим
Роси не матиме життя й нові революційні події мо-
жуть цілком змінити і політичні умови, в яких пере-
бувала українська справа Баланс петроградських
переговорів виявився цілком негативним Треба бу-
ло йти революційним шляхом, шляхом доконаних
фактів І цим шляхом Українська Центральна Рада
після деяких вагань пішла"

Внаслідок невдалих переговорів у Петрограді в
Україні вибухнули політичні пристрасті До того ж
Керенський заборонив проведення 2-го Всеу-
країнського військового з'їзду 28 травня відкрився
Всеукраїнський селянський з їзд, на який прибуло
понад 2500 делегатів з вирішальним і дорадчим го-
лосами Зал Київського купецького зібрання, де
проходив з'їзд, був переповнений Провідною інто-
нацією на засіданнях стали вимоги самочинного
проголошення автономії „Діти нам не простять, як-
що ми не доб'ємося найменшого — національно-
територіальної автономії Коли не допомагають
слова, то допоможуть шаблі Настав для нас час
узяти своє Просити, кланятись ми не будемо, бо то
— наше'" — так категорично закликав вирішити

Великий державний герб
Української Народної Республіки,
прийнятий Центральною Радою 22 III 1918

справу солдат Білик, селянин з Черкащини Про-
лунали на з'їзді й голоси критики УЦР за її
нерішучість, але в ухвалених резолюціях домагання
Ради щодо автономії України дістали підтримку, а
позиції уряду зазнали осуду Не випадково
„Киевская мисль" 6 червня змушена була визнати,
що „минулого тижня хвиля українського народного
руху здійнялася високо й круто" На цій хвилі чет-
верті загальні збори Української Центральної Ради
З червня вирішили звернутися до українського на-
роду із закликом „організуватися і приступити до
негайного закладання підвалин автономного ладу
на Україні" Збори зобов'язали Центральну Раду
негайно підготувати універсал

Робота над ним тривала тиждень 10 травня на
засіданні Комітету Центральної Ради в остаточно-
му читанні було ухвалено й того ж дня на 2-му
Всеукраїнському військовому з'їзді оприлюднено
документ, який дістав назву 1-го Універсалу Ук-
раїнської Центральної Ради 2,5 тис делегатів
з'їзду, які, попри заборону уряду, приїхали до
Києва і ще напередодні поклялися, що „не вернуть-
ся до своїх частин без автономії матері-Украіни", в
урочистій тиші переповненого залу напружено слу-
хали кожне слово декларованого В Винниченком
тексту „ Хай буде Україна вільною Не одділяю-
чись від усієї Роси, не розриваючи з державою
російською, хай народ український на своїй землі
має право сам порядкувати своїм життям Хай по-
рядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним,
рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні

188

Украї нська революція

Українські Збори (Сейм) ( ) І через те ми, Ук-
раїнська Центральна Рада, видаємо цей Універсал
до всього нашого народу й оповіщаємо однині бу-
демо творити наше життя'

Українці зустріли проголошення Універсалу з
радістю і захопленням На адресу УЦР надходили
сотні вітальних телеграм від найрізноманітніших
організацій, деякі з них складали присягу на
вірність Раді Проголошення Універсалу викликало
в Україні друге за силою після повалення царизму
піднесення революційного ентузіазму мас Енергія,
з якою вибухнув український рух, змусила російсь-
ку революційну демократію в Україні переглянути
свої позиції і визнати, що відкриту боротьбу з УЦР
безпрецедентно програно Безумовно, революцій-
ний за формою і змістом акт проголошення Універ-
салу не сприяв загальному зміцненню політичної
ситуації в Роси, ставши, як твердять нині деякі
російські історики, причиною дестабілізації Але
річ у тім, що був він наслідком небажання Тимчасо-
вого уряду принципово розв'язати проблему дер-
жавного устрою Роси після повалення самодержав-
ства і зволікання з цим до розгляду питання на Все-
російських установчих зборах, що, по суті, означа-
ло прагнення російського політичного й державного
істеблішменту зберегти Росію централізованою,
єдиною і неділимою Універсал Центральної Ради
став провісником неминучої децентралізації Роси в
разі п перетворення на крашу демократичну

Українська Центральна Рада

і Тимчасовий уряд:

від протистояння до компромісу

Б

ажаючи довести, що декларовані Універса-
лом слова „однині будемо творити наше жит-
тя" не пустопорожні, Комітет Центральної

Ради 15 червня створив Генеральний секретаріат —
виконавчий орган Ради Першими генеральними
секретарями було обрано В Винниченка (голова),
X Барановського, С Єфремова, Б Мартоса, С Пе-
тлюру, В Садовського, М Стасюка, І Стешенка

Проголошення Універсалу, створення Генераль-
ного секретаріату й активна підтримка цих актів
широкими верствами народу та армії справили
відповідне враження і на Тимчасовий уряд, і на
російську демократію Це змусило уряд шукати ви-
ходу із становища, що склалося не на його користь
29 червня до Києва прибули три міністри Тимчасо-
вого уряду — О Керенський, М Терещенко та
І Церетелі Останній, ключова постать урядової де-

легації, тут-таки відверто заявив, що головна тема
переговорів — налагодження взаємин з Централь-
ною Радою Уряд був готовий піти на серйозні по-
ступки, але зберігши своє реноме Як заявила деле-
гація, він не заперечуватиме проти автономії Ук-
раїни, одначе просить утриматися від декларування
цього принципу й залишити остаточне санкціону-
вання автономії Всеросійським установчим зборам
І Церетелі не приховував нагальної необхідності
для Тимчасового уряду відновити єдність з україн-
цями, аби довести країні, а можливо, й усьому
світові, що „все тут робиться зі згоди центральної
влади і для Установчих зборів" Центральній Раді
пропонувалося укласти угоду з підписанням двома
сторонами спеціальних декларацій, які б свідчили
про одностайність дій, а також порозумітися з
представниками неукраїнської революційної демо-
крати в Україні й надати їй місця у Раді, що сприя-
ло б перетворенню ії із суто національного органу
на територіально-нацюнальний Уряд наполягав на
відкритому осуді Радою методів захоплення влади
Зі свого боку делегація обіцяла, що уряд, прий-
маючи Закони стосовно України, узгоджуватиме їх
з УЦР Вона висловилася за створення крайового
органу влади, фінансування його з державного
бюджету, запровадження при Тимчасовому уряді
посади комісара з українських справ Не викликала
категоричного несприйняття, як це було раніше,
ідея українізації військових частин

Такий підхід сіворював грунт для порозуміння і
конструктивного діалогу, хоч це й вимагало від
УЦР певного компромісу і відступу

2 липня з Петрограда до Києва надійшла теле-
грама з текстом урядової декларації, де мовилося
про визнання Генерального секретаріату як вищого
розпорядчого органу України, а також про те, що
уряд „прихильно поставиться до опрацювання Ук-
раїнською Радою проекту національно-політичного
статусу України в тому розумінні, в якому сама Ра-
да вважатиме це суголосним з інтересами краю" У
відповідь Центральна Рада проголосила 2-й Уні-
версал Там, зокрема, зазначалося „із задоволен-
ням приймаємо заклик правительства до єднання"
Далі йшлося про поповнення УЦР представниками
національних меншин і перетворення її на єдиний
найвищий орган революційної демократи України
Рада обіцяла твердо йти „шляхом зміцнення нового
ладу, утвореного революцією", підготувати „проек-
ти законів про автономний устрій України для вне-
сення їх на затвердження Установчим зборам"
Українська громадськість сприйняла 2-й Уні-