Історія У краї ни
версал як ще один крок до омріяної автономії, хоч у
ньому УЦР вимушена була відмовитися від спроб
„самочинного здійснювання автономії України"
Переговори з урядом В Винниченко назвав пере-
могою українства, якій „було надано правової сили
в юридичних актах державного характеру" „Поро-
зуміння Української Центральної Ради з Російсь-
ким центральним урядом, — писав М Грушевсь-
кий, —відкрило собою нову сторінку в житті Ук
раїни'
„Статус автономії країни"?
Ні.
„Інструкція уряду
Генеральному секретаріатові"
1 ~ ісля досягнення угоди з Тимчасовим урядом
і УЦР: ретельно дотримуючись узятих на се-
J бе зобов язань, почала втілювати здобуті
права
Насамперед вона порозумілася з неукраїнською
революційною демократією Це виявилося справою
неважкою, бо ще до приїзду міністрів Тимчасового
уряду до Києва було зроблено зустрічні кроки 11
липня представники національних меншин уперше
взяли участь в роботі Малої ради М Грушевський
привітав їх як товаришів-співробітників і висловив
сподівання, що спільна праця українців з росіянами,
поляками та євреями „виведе Україну на шлях
розквіту і повної згоди' Того дня різних привітань
було чимало Складалося враження, шо неук-
раїнська сторона, змінивши своє ставлення до ук-
раїнського руху, визнала його провідну роль
Навіть меншовик Таск, котрий напередодні
Національного конгресу погрожував розігнати Ра-
ду багнетами, заявив „Революція створила друге
чудо Треба бути сліпим, аби не бачити того могут-
нього національного руху, що охопив всю Україну
Разом з тим, зникла й та недовіра у меншостей, яка
була на початку революції І я вітаю цей день щиро
як день нашого порозуміння" Однак подальші
події показали, що бажане не стало дійсним
Під час поповнення Ради представниками неук-
раїнської демократи виникла потреба визначення
чисельності українського і неукраїнського пред-
ставництва Після бурхливих дебатів було виріше-
но, що останні становитимуть 30% від загальної
кількості членів УЦР До складу Малої ради
увійшли 18 представників неукраїнських політич-
них і громадських об'єднань
У зв'язку із зростанням обсягу роботи розши-
рювався і вищий виконавчий орган — Генеральний
секретаріат До раніше створених додавалися нові,
як-от секретарства шляхів, торгівлі й промисло-
вості, пошт і телеграфів, державного контролю
Повний склад Генерального секретаріату був сфор-
мований Малою радою 15 липня в такому складі
голова — В Винниченко, члени — Б Мартос,
X Барановський, В Садовський, І Стешенко,
М Стасюк, С Петлюра, В Голубович, О Шульгін,
О Зарубін, М Рафес Представником Генерально-
го секретаріату при Тимчасовому уряді було запро-
поновано П Стебницького Того ж 15 липня
В Винниченко, в супроводі X Барановського та
М Рафеса, вирушив до Петрограда для затверд-
ження складу Генерального секретаріату Тимчасо-
вим урядом, як того вимагала досягнута в Києві
угода У портфелі української делегації лежав
підготовлений Центральною Радою Статут вищого
управління України, який в остаточному варіанті
було названо Статутом Генерального секретаріату
В його преамбулі зазначалося, що Центральна Ра-
да є органом революційної демократи всіх народів
України, її мета — остаточне запровадження авто-
номії України, підготовка Всеукраїнських і Все-
російських установчих зборів Далі у більшості (з
21) статей окреслювалися права й обов'язки Гене-
рального секретаріату За Грушевським, Централь-
на Рада надавала особливого значення Статутові як
першому актові своєї законодавчої діяльності, „ду-
же уважно і пильно стараючись знайти той
спільний грунт, який би об'єднав демократію Ук-
раїни в спільних змаганнях забезпечення інтересів
краю і його людності, їх свобідного і успішного роз-
витку без нарушения відносин до демократи
російської"
Одностайне схвалення Статуту Малою радою в
присутності делегатів національних меншин свідчи-
ло, що досягнуто результату, якого прагнула Рада і
про який говорив М Грушевський Проти підготов-
ки такого документа не заперечував І Церетелі на
переговорах у Києві, а в декларації від 3 липня, зга-
даймо, наголошувалося, що „прихильно уряд поста-
виться до опрацювання Українською Радою проек-
ту нацюнально-політичного статусу України в тому
розумінні, в якому сама Рада вважатиме це суго-
лосним з інтересами краю" Тож УЦР не забарила-
ся винести Статут на суд петроградського
істеблішменту
Тим часом у столиці 2 липня на квартирі
прем'єр-міністра кн Львова відбулося засідання
Тимчасового уряду, присвячене підсумкам перего-
190
У краї нська революція
ворів у Києві Проект декларації уряду, оголоше-
ний Керенським, Церетелі й Терещенком, та їхнє
попередження, що за домовленістю з Центральною
Радою його необхідно прийняти без будь-яких
змін, викликали протест міністрів кадетів Шин-
гарьова, Мануйлова, Некрасова, Шаховського,
Переверзєва, Степанова Незважаючи на це, уряд
більшістю голосів ухвалив декларацію Після цього
міністри-кадети дружньо подали у відставку, що
призвело до чергової урядової кризи
Ситуація загострилася через спробу більшо-
виків 3 — 5 липня підняти повстання в Петрограді
й захопити владу 8 липня Тимчасовий уряд визнав
за необхідне надати пост прем'єр-міністра О Ке-
ренському
Якраз із цим складом уряду, де вже не було
І Церетелі — головного ініціатора й прихильника
досягнутої у Києві домовленості, довелося мати
справу делегації Генерального секретаріату її наче
навмисне послали до Петрограда як „хлопчика для
биття" Згадуючи про стосунки з урядом, голова
Генерального секретаріату згодом писав, що вони
для українців були образливими й огидними Деле-
гація ледве стримувалась, аби не перервати перего-
ворів і повернутися до Києва Урядова комісія кате-
горично відкинула Статут Генерального секре-
таріату як такий, що вийшов за межі досягнутих у
Києві домовленостей, і замінила його 4 серпня на
„Тимчасову інструкцію Генеральному секре-
таріатові", яка, по суті, перекреслювала попередні
домовленості, ставлячи все з ніг на голову Цен-
тральна Рада згадувалася в цій інструкції лише
побіжно, наче й не було переговорів з нею у Києві
Генеральний секретаріат перетворювався на місце-
вий орган Тимчасового уряду, тобто ординарний
адміністративний апарат, який майже не відрізняв-
ся від губернського комісаріату Про ознаки Гене-
рального секретаріату як вищого виконавчого орга-
ну автономної України в інструкіці не було й слова
Його правочинність поширювалася лише на 5 із
9 українських губерній Київську, Волинську,
Подільську, Полтавську і частково Чернігівську,
значно звужувалась компетенція Він втрачав сек-
ретарства військових, продовольчих, судових
справ, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, по-
збавлявся прерогативи призначення на державні
посади Уряд залишав за собою право в окремих ви-
падках звертатися до органів влади України, обми-
наючи Генеральний секретаріат „Інструкція була не
чим іншим, як цинічним, безсоромним і прово-
каційним зламанням угоди 16 липня й одвертим ба-
жанням видерти з рук українства всі його рево-
люційні здобутки, — підбивав підсумок своєї пет-
роградської міси В Винниченко — І, зрозуміло,
делегація в жодному пункті своєї згоди не дала"
Тиск Тимчасового уряду на делегацію Генераль-
ного секретаріату не обмежувався кулуарними й
кабінетними дискусіями з юристами-фахівцями та
затвердженням урядової „Інструкції" 26 липня в
Києві донські козаки й кірасирський полк вчинили
збройну провокацію проти українського полку
їм Б Хмельницького, внаслідок якої 20 богданівців
було вбито, а ще більше поранено Наприкінці лип-
ня в російській пресі почали з'являтися інсинуації
про таємні зносини УЦР з правлячими колами Ав-
стро-Угорщини та Німеччини Немов за командою
активізувалася діяльність чорносотенних російсь-
ких шовіністичних організацій, які, протестуючи
проти „примусової українізації", намагалися дове-
сти, що політика УЦР є ворожою Роси і супер-
ечить бажанням більшості місцевого населення, а
українська мова — штучна, тож її запровадження
гальмуватиме розвиток освіти і науки Звичайно,
все це, і насамперед урядова позиція, викликало се-
ред українців рішучий опір 6 серпня „Робітнича га-
зета" в передовій статті „Дрібне шахрайство у ве-
ликій справі" так охарактеризувала рішення уряду
„Коли правительство мусило сплатити свого вексе-
ля, з'ясувалося, що Тимчасовий уряд — не є пра-
вительство, гідне великої держави, а є дрібний
крутій, який своїми шахрайствами хоче залагодити
великі політичні проблеми"
У серпні на адресу УЦР надійшли сотні теле-
грам з рішеннями й резолюціями зборів 1 мітингів,
які засуджували ди Тимчасового уряду та його
„Інструкцію" Наведемо одну з таких резолюцій,
опубліковану в „Робітничій газеті" за 12 серпня
1917 р, „Об'єднане засідання представників ор-
ганізацій Олександрівська на Катеринославщині,
парти соціалістів-революцюнерів, соціал-демо-
кратів, залізничних товариств, січі „Хортиця" й то-
вариства „Просвіта", обміркувавши інструкцію
Временного правительства Генеральному секре-
таріатові, гостро засуджує політику буржуазних
членів правительства в українській справі, протес-
тує проти звуження компетенції Генерального сек-
ретаріату шляхом несправедливого обмеження ав-
тономії України й рішуче заявляє, що всіма силами
підтримуватиме Раду в її боротьбі за втілення в
життя конституції України, розробленої Централь-
ною Радою"