Історія України Верстюк n2 (стр. 94 из 205)

З того, як розгорталося повстання, можна зро-
бити висновок про його цілковиту непідготов-
леність Не було ні оперативного плану, ні чітко ви-
значеної мети Сутички, що мали локальний харак-
тер, точилися, в основному, на Печерську, навколо
заводу „Арсенал" У неділю там налічувалося 200-
250 бійців, частину яких становили робітники, а в
понеділок — до 700 чоловік Дивує і мізерна кіль-
кість військ, задіяних штабом КВО проти повстан-
ців, і їх швидка капітуляція

Поди у Києві свідчили про загальну кризу вла-
ди, дезорієнтованість суспільства та його політич-
ної верхівки Провінція звикла жити за імператива-
ми центру Коли ж вони несподівано перестали над-
ходити, вона розгубилася, і лише потім постала
проблема вибору

28 жовтня Генеральний секретаріат, який кілька

193

Історія України

днів залишався в тіні, перебрав функції ліквідовано-
го Крайового комітету охорони революції 29 жовт-
ня В Винниченко інформував сьомі загальні збори
УЦР, що Генеральний секретаріат внаслідок
політичних подій у Роси вирішив взяти у свої руки
справи військові, продовольчі та шляхи сполучення
ЗО жовтня загальні збори УЦР заслухали доповідь
М Грушевського про проект конституції України
Йшлося в ній про Українську республіку як складо-
ву частину федеративної Російської держави Нас-
тупного дня загальні збори УЦР поширили владу
Генерального секретаріату на Херсонську, Катери-
нославську, Харківську, Таврійську (без Криму),
Холмську й частково Курську та Воронезьку гу-
бернії Тоді ж розпочала свою роботу узгоджуваль-
на комісія, якій доручалося розробити умови, не-
обхідні для припинення воєнних дій у Києві До її
складу увійшли всі більш-менш впливові ПОЛІТИЧНІ
сили міста, в тому числі й більшовики На засіданні
комісії було вирішено відновити мир у Києві, виве-
сти з нього викликані штабом війська, розформува-
ти офіцерські й добровольчі загони, а також реор-
ганізувати і демократизувати штаб КВО Рішення
засідання повністю спростовує поширену тезу про
захоплення влади у Києві Центральною Радою
„Повнота влади щодо охорони міста, — зазначало-
ся в цьому рішенні, — покладається на Українську
Центральну Раду, яка діє разом з органами місько-
го самоврядування і радами селянських та робітни-
чих депутатів"

1 листопада Генеральний секретаріат призначив
на посаду командуючого КВО підполковника Пав-
ленка Того самого дня припинився страйк
робітників Києва Значна частина червоног-
вардійців міста перейшла до загонів вільного козац-
тва Хоч більшовицький ВРК продовжував існува-
ти, він не претендував на владу 1 листопада Л Пя-
таков надіслав Раді народних депутатів телеграму, в
якій повідомлялося „Дружними зусиллями більшо-
вицьких і українських солдатів та озброєних черво-
ногвардійців штаб змушений здатися"

Можна сказати, що на той час в Україні не існу-
вало політичних сил, впливовіших за Центральну
Раду Але питання влади на місцях потребує ре-
тельного й ґрунтовного дослідження, бо воно, по-
перше, замовчувалося радянською історіографією
або грубо фальсифікувалося, а по-друге, вирішува-
лося не скрізь однаково Так, у Харкові з надход-
женням повідомлення про повстання в Петрограді
виник військово-революційний комітет, а рада
робітничих і солдатських депутатів проголосувала

за утворення об'єднаного демократичного уряду
країни По кількох днях вона схвалила акт проголо-
шення Центральною Радою Української Народної
Республіки

Однак у загальноукраїнському масштабі аль-
тернативи УЦР не було Київ поступово перетво-
рювався на важливий політичний центр Навколо
нього гуртувалися як українські політичні сили, так
і організації російських та єврейських революційно-
демократичних партій Ця тенденція виразно про-
стежується у виступі М Рафеса 26 жовтня на
засіданні Київської міської думи Лідер бундівців
під впливом більшовицького перевороту заявив
„Наше щастя, що ми живемо в Україні, де є Ук-
раїнська Центральна Рада, до голосу якої прислу-
хається все населення"

Повалення Тимчасового уряду пришвидшило
політичну дезінтеграцію Роси, спричинивши утво-
рення на її теренах регіональних урядів і проголо-
шення автономних державних утворень У листо-
паді Білоруська рада у „Грамоті до білоруського на-
роду" засудила ди більшовиків у Петрограді й
підтримала Комітет порятунку батьківщини і рево-
люції, створений у Ставці верховного головноко-
мандуючого „Союз об'єднаних горців Кавказу"
започаткував уряд Гірської республіки, а в грудні
— Тимчасовий Гірсько-Дагестанський уряд 29
листопада в Уфі татарські Національні збори засну-
вали Урало-Волзькі штати У грудні загальнока-
захський з'їзд проголосив на території Казахстану
(тоді Киргизи) Алаську автономію і обрав пар-
тійно-урядовий центр „Алаш-орда" Надзвичай-
ний загальносибірський обласний з'їзд у Томську
прийняв рішення про автономію Сибіру Було ство-
рено також Кримсько-татарський національний,
Військовий Донський, Кубанський крайовий уряди

7 листопада Центральна Рада ухвалила 3-й
Універсал, який проголосив створення Української
Народної Республіки у федеративному зв'язку з
Російською державою Як територія УНР ним ви-
значалися „землі, заселені у більшості українцями",
тобто ті, що на них кількома днями раніше було по-
ширено юрисдикцію Генерального секретаріату
Крім того, Універсал декларував програму соціаль-
но-економічних і політичних реформ, націоналі-
зацію землі, запровадження 8-годинного робочого
дня, встановлення державного контролю над ви-
робництвом, розширення місцевого самоврядуван-
ня, забезпечення свободи слова, друку, віри,
зібрань, союзів, страйків, недоторканність особи і
житла

У краї нська революція

Проголошення Української Народної Рес-
публіки стало визначною історичною подією, яка
знаменувала відродження української державності
у XX ст Однак, з погляду сьогодення, текст 3-го
Універсалу не може не викликати критичних заува-
жень Проголошуючи створення Української На-
родної Республіки з метою захисту українського
народу від петроградських заколотників, Цен-
тральна Рада водночас прагнула „дружнього вели-
кого будівництва нових державних форм, які дадуть
великій і знеможеній Республіці Роси здоров'я, си-
лу і нову будучність" Таким чином, зваливши на
свої плечі основний тягар перетворення Роси на фе-
деративну республіку, УЦР добровільно зобов'язу-
валася „силами нашими помогти Роси, щоб вся рес-
публіка Російська стала федерацією рівних і
вільних народів" На думку Д Дорошенка, „це бу-
ло явно непосильне й непотрібне для України зав-
дання"

У листопаді 1917 р Центральна Рада діяла, ке-
руючись власною ідеологією Навіть 3-й Універсал
дався їй не просто До цього акту п підштовхнули
зовнішні чинники — поди у Петрограді та захоп-
лення влади більшовиками Не вірячи в можливість
їхньої остаточної перемоги, УЦР зробила ставку на
федеративну Росію У листопаді в „Народній волі"
М Грушевський закликав рятувати Російську феде-
рацію „Висловивши своїм Універсалом тверду во-
лю силами Української республіки рятувати
цілісність і єдність Федеративної Роси, ми мусимо
негайно вжити всіх заходів до того, щоб виявити цю
волю в ділі ( ) Федеративна Росія для нас цінна і
потрібна, і ми мусимо іі порятувати всіми силами"

Далі ми побачимо, як багато енергії і часу Цен-
тральна Рада витратила, намагаючись витворити
демократичну, федеративну Росію Але її спроби
виявилися марними Більше того, вона вступила в
конфлікт з більшовиками, змарнувавши час, необ-
хідний для консолідації українських сил

Українсько - більшовицька
війна

іквідувавши Тимчасовий уряд у Петрограді,
І більшовики не змогли до кінця року поши-
tfZ рити свій вплив за межі Центральної Роси,
їм не завжди вдавалося швидко зосередити владу
на місцях у руках рад, які до того ж не були готови-
ми виконувати функції державних органів, бо не
мали ні відповідних структур, ні досвіду Чимало з
них і більшість регіональних урядів Роси прямо ви-

словлювалися за оформлення однорідного демокра-
тичного уряду країни Великі надії покладалися на
Всеросійські установчі збори, вибори до яких
відбулися в листопаді—грудні 1917 р Вони показа-
ли, шо більшовиків підтримує неповних 25% ви-
борців, тоді як партію есерів — понад 40% В Ук-
раїні за більшовиків голосувало заледве 10% ви-
борців, а за українські парти — понад 75%

Хоч політичне становище в країні, що звикла до
централізованих форм управління, скидалося на ха-
ос, справа демократи, принаймні самим демокра-
там, не здавалася безнадійно програною Однак
Роси не вдалося стати на шлях демократи, для Ук-
раїни ж він був сповнений грізних випробувань

Захопивши владу в Петрограді, Ленін точно
визначив, що для її збереження контроль над
армією куди важливіший за результати виборів до
Установчих зборів Протягом 1917 р більшовики
чи не повністю розклали стару російську армію, во-
роже до них наставлену, одначе з нею та її гене-
ралітетом не можна було не рахуватися Вона по-
всякчас загрожувала їхньому перебуванню при
владі Це добре розумів Ленін

9 листопада Раднарком видав наказ про заміну
верховного головнокомандуючого генерала Ду-
хоніна, який відмовився коритись більшовикам,
прапорщиком Криленком Водночас полковим і
дивізійним комітетам надавалося право вести пере-
говори з противником про перемир'я на своїх ділян-
ках оборони „Братання" з ворогом швидко поши-
рювалося вздовж лінії фронту Ленінському ударові
не бракувало точності „З моменту надання такого
права полкам і дивізіям, — писав М Криленко, —
і наказу розправлятися з кожним, хто посміє чини-
ти перепони переговорам, справу революції в армії
було виграно, а справу контрреволюції безнадійно
програно"