Повалення Тимчасового уряду, розклад старої
армії, вихід із світової війни шляхом братання з во-
рогом остаточно підірвали соціальні та економічні
підвалини, на яких трималася країна, розпочалася
ланцюгова руйнівна реакція у всіх сферах держав-
ного, політичного, економічного і соціального жит-
тя Цю реакцію пришвидчила червоногвардійська
атака на капітал Буквально за кілька місяців Росія
перетворилася на країну маргіналів, людей, позбав-
лених соціального статусу й безвідповідальних пе-
ред законом і моральними нормами Якраз такими
стали мільйони безробітних і демобілізованих
Після розгону більшовиками Установчих зборів
суспільство втратило можливість мирним демокра-
195
Історія У краї ни
тичним шляхом впливати на владу Кілька років ос-
новною формою політичного діалогу в країні була
збройна боротьба Недовойована світова війна
обернулася на страхітливішу — громадянську
Центральна Рада, як і більшість російської ре-
волюційної демократи, засуджувала деструктивну
руїнницьку політику більшовиків У заяві Генераль-
ного секретаріату ЗО листопада їх було названо
„безвідповідальними людьми, які розуміють рево-
люцію як долання всякого організованого життя"
УЦР прагнула припинення війни правовими засо-
бами В 3-у Універсалі наголошувалося на не-
обхідності „примусити спільників і ворогів негайно
розпочати мирні переговори" Це свідчило українці
й більшовики по-різному бачать механізм завер-
шення війни За Універсалом до офіційного підпи-
сання миру кожен громадянин Республіки України
разом з громадянами всіх народів Російської Рес-
публіки повинен стояти твердо на своїх позиціях як
на Фронті, так і в тилу" І ще одна суттєва деталь
Центральна Рада вважала, що повноважним
суб'єктом ведення переговорів від Роси має висту-
пати не Рада народних комісарів, а створений за
згодою всіх соціалістичних політичних сил країни
центральний уряд 9 листопада Генеральний секре-
таріат прийняв постанову про необхідність завер-
шення війни і порядок підписання мирного догово-
ру Ця постанова, як і 3-й Універсал, різко негатив-
но відреагувала на заклик Леніна до солдатів само-
чинно оголошувати перемир'я, бо це неминуче
віддаляло початок організованих переговорів і дез-
організовувало армію, що, своєю чергою, відкрива-
ло ворогові шлях в Росію і неминуче б призвело до
окупації України німцями Цього УЦР у той час не
хотіла
Центральна Рада й Генеральний секретаріат з
метою стабілізації становища в країні і недопущен-
ня анархії в армії закликали регіональні уряди ство-
рити однорідний соціалістичний уряд 17 листопада
було прийнято рішення взяти ініціативу формуван-
ня такого уряду в свої руки, а 23 числа ухвалено
об'єднати Південно-Західний і Румунський фрон-
ти в один — Український
Не всі з цих заходів виявилися ефективними
Намагання створити федеральний уряд — далі
намірів і балачок справа не просунулася, що, зви-
чайно, було на руку більшовикам, які вбачали у
Центральній Раді свого основного суперника в бо-
ротьбі за владу Вони спрямували проти неї цілу
низку політичних і воєнних ударів Розгорнулася
шалена пропагандистська кампанія, в перебігу якої
Центральну Раду змальовували як контррево-
люційну, буржуазно-нацюналістичну організацію,
що веде таємні переговори з генералом Каледіним
Це — по-перше По-друге, вживалися заходи для
підриву єдності Центральної Ради Важливу роль у
цьому мали відіграти ліві елементи у фракціях ук-
раїнських соціал-демократів та есерів По-третє,
через більшовицькі організації України проводилась
ідея переобрання Центральної Ради на Всеу-
країнському з їзді рад шляхом забезпечення на ньо-
му необхідного більшовикам складу делегатів І, по-
четверте, чинився силовий тиск 27 листопада в
Могилеві при ставці більшовики створили рево-
люційний польовий штаб для боротьби з військами
Каледіна, Дутова і Центральної Ради їх оголосили
контрреволюційними
У відповідь на дії червоного Петрограда Гене-
ральний секретаріат наказав розрізненим українізо-
ваним частинам, що перебували за межами України,
перебазуватися в УНР, а ЗО листопада обеззброїв і
вислав з Києва по-більшовицькому настроєні час-
тини міського гарнізону 23 листопада на Ук-
раїнському фронті було укладено перемир'я
Врешті, Центральна Рада дала згоду на проведен-
ня у Києві з'їзду представників робітництва, вояц-
тва та селянства України (Всеукраїнського з'їзду
рад)
Не можна не завважити, що дії УЦР і Гене-
рального секретаріату стосовно Петрограда мали
оборонний характер Більшовики випереджали
лідерів УЦР на крок чи два у політичній грі,
нав'язуючи їм зручні для себе умови Так, звинува-
тивши їх в обеззброєнні пробільшовицьких частин у
Києві більшовики те саме робили з українізовани-
ми частинами на Північному та Західному фронтах,
блокуючи їхню передислокацію в Україну Крилен-
ко чинив всілякі перепони на шляху створення Ук-
раїнського фронту Яскравим виявом агресивності
Петрограда щодо України став ультиматум РНК
до УЦР від 4 грудня — класичний зразок рево-
люційної демагоги, яким створювався черговий пре-
цедент для розпалювання конфлікту У чому ж зви-
нувачував цей документ Центральну Раду3 Насам-
перед у тому, що вона „веде двозначну буржуазну
політику" Далі цей невиразний аргумент розшиф-
ровувався, як небажання Ради скликати Всеу-
країнський з'їзд рад, що, мовляв, заважало РНК
визнати УЦР повноважним представником трудя-
щих мас України Звинувачення було надуманим,
бо згаданий з'їзд мав відкритися 4 грудня в Києві,
про що, звичайно, не могли не знати в Петрограді
196
У краї нська революція
Як бачимо, ультиматум нехтував об'єктивні обста-
вини Натомість мовилося в ньому про „кроки" Ра-
ди, які унеможливили угоду, бо накази Генерально-
го секретаріату про передислокацію українізованих
частин на територію України призвели до дезор-
ганізації фронту Розмежування між фронтами, за-
значалося в ультиматумі, могло бути проведене „ли-
ше шляхом організованої угоди урядів обох рес-
публік" Що ж, більшовики, розваливши стару
армію, намагалися звинуватити в цьому Централь-
ну Раду Після преамбули йшлося про те, що
найбільше турбувало Смольний обеззброєння Ра-
дою пробільшовицьких частин і пропуск на Дон ко-
зачих підрозділів Але якщо на початку ультимату-
му РНК визнавав Українську Народну Республіку
і навіть її право повністю відділитися від Роси, то
останні з його претензій були не чим іншим, як без-
церемонним втручанням у внутрішні справи УНР
У завершальній частині цього документа повторю-
валися ті самі звинувачення й висувалася вимога
взяти участь у боротьбі „з контрреволюційним ка-
детсько-каледінським повстанням" У разі неприй-
няття означених вимог протягом 48 годин РНК
оголошував Центральну Раду „в стані відкритої
війни проти Радянської влади в Роси і на Україні"
Принизлива й неприйнятна для Центральної
Ради форма ультиматуму, очевидно, була
необхідною Раднаркомові для збройного втручання
у внутрішні справи України Це засвідчив у „Запи-
сках о гражданской войне" В Антонов-Овсієнко
„Зіткнення з Радою уявлялось абсолютно невідво-
ротним, і при мені тов Криленко, за вказівкою
Смольного, відправив у Київ ( ) ультиматум"
4 грудня в Києві відкрився з'їзд представників
робітництва, вояцтва та селянства України (Всеу-
країнський з'їзд рад), в роботі якого взяли участь
понад 2,5 тис делегатів Більшовики, виявившись у
значній меншості, з самого початку з'їзду зро-
зуміли, що їм не вдасться не лише переобрати склад
Центральної Ради, а й внести суттєвий розкол у
національний рух Ультиматум РНК делегати
розцінили як замах на УНР „Всеукраїнський з'їзд
рад селянських, робітничих і солдатських депутатів
стверджує, що централістичні заміри теперішнього
московського (великоруського) правительства, до-
водячи до війни між Московщиною і Україною, за-
грожують до решти розірвати федеративні зв'язки,
до яких прямує українська демократія" Висловив-
ши повну підтримку Центральній Раді, з'їзд
вирішив недоцільним переобирати іі склад, тим
більше, що 9 січня 1918 р мали відбутися Всеу-
країнські установчі збори, яким УЦР повинна була
передати владу Більшовики-делегати не могли дати
жодних пояснень проголошенню ультиматуму, що
став для них цілковитою несподіванкою
Українські більшовики опинилися в складній си-
туації 5 грудня вони та їхні прибічники (загалом
124 делегати) залишили зал Всеукраїнського з'їзду
рад у Києві, мотивуючи це рішення неправо-
чинністю з'їзду Того самого дня Генеральний сек-
ретаріат дав офіційну відповідь Раднаркомові на
його ультиматум, в якій, зокрема, зазначалося, що
„неможливо одночасно визнавати право на самови-
значення „аж до відокремлення" і робити грубий
замах на це право, накидаючи свої форми політич-
ного ладу державі, яка самовизначилася" Рішуче
відкидалися спроби Раднаркому втрутитись у дер-
жавне й політичне життя УНР „Претензії народ-
них комісарів на керування українською демо-
кратією, — наголошувалось у відповіді, — тим
менше можуть мати якесь виправдання, що ті фор-
ми політичного правління, які накидають Україні,
дали на території самих Народних комісарів такі
наслідки, що цілком не викликають заздрості До-
ки у Великороси розвивається анархія, економічні,
політичні та господарчі розрухи, доки там панує
груба сваволя та нищення всіх свобод, які одвоюва-
ла в царизму революція — Генеральний секретаріат
не визнає потрібним повторювати цю сумну спробу
на території українського народу" Як бачимо, це не
було пошуком компромісу з Петроградом