Радянська історіографія завжди подавала
ленінську лінію на переговорах у Бресті як єдино
правильну, що уможливила країні здобуття „мирно-
го перепочинку". У що вилився цей „перепочинок"
для Росії? Рівень життя 1918 р. катастрофічно зни-
зився навіть порівняно з 1917 p., голод став жор-
стокою реальністю для міського населення, зупини-
лося промислове виробництво, війна перетворилася
із зовнішнього чинника на внутрішній. Втративши
союзників на міжнародній арені, Росія на довгі ро-
ки опинилася в самоізоляції. Зате вистояла і навіть
зміцнила свої позиції влада більшовицької партії та
її вождя.
Якщо сепаратний мирний договір і дав перепо-
чинок, то лише країнам Четверного союзу. Ліквіду-
вавши у листопаді 1917 р. Східний фронт, Німеччи-
на і Австро-Угорщина перекинули свої війська на
199
Історія У краї ни
захід, де вперше отримали кількісну перевагу Війна
точилася ще майже рік, сіючи руйнування і смерть
Брестський мирний договір вніс значні коректи-
ви у розвиток міжнародного революційного руху,
переписавши сценарій передбачуваної світової ре-
волюції За соціал-демократичними канонами, роз-
робленими ще задовго до війни, світова революція
мала розпочатися в Німеччині, бо лише там могла
здобути перемогу На початку 1918 р ця країна, й
особливо Австро-Угорщина, стояли на порозі вели-
ких соціальних струсів, і якраз на них розраховува-
ли ліві комуністи на чолі з М Бухаріним, обстоюю-
чи гасло світової революції та революційної війни
Ленін доклав чимало сил до нейтралізації лівих ко-
муністів, знову продемонструвавши свою необме-
жену владу над верхівкою більшовицької парти
Внаслідок підписання Брестського миру питання
про революцію у Німеччині було відкладене до
осені Таким чином, головним плацдармом світової
революції стала Росія, а отже, й незмірно зріс авто-
ритет Леніна 1918 р його постать набула плане-
тарного масштабу, відтіснивши на задній план
вождів німецької соціал-демократи К Лібкнехта та
Р Люксембург
9 листопада, коли Ленін запропонував солдатам
самочинно на рівні полків і дивізій вести перегово-
ри про перемир'я, Українська Центральна Рада, як
уже зазначалося, оприлюднила 3-й Універсал, в
якому не могло не знайти місця питання миру В но-
тах, відозвах, постановах Генерального секретаріату
й УЦР засуджувалися дії більшовиків, які виходи-
ли за межі загальновизнаних норм міжнародного
права, нехтуючи зобов'язання, взяті перед союзни-
ками Українські політики намагалися апелювати до
суспільної свідомості громадян Роси та України, але
це не вплинуло на Раду народних комісарів
2 грудня у Брест-Литовському більшовицька
делегація підписала з представниками командуван-
ня німецького та австро-угорського Східного фрон-
ту договір про перемир'я, який передбачав підго-
товку й підписання найближчим часом мирного до-
говору
За обставин, що склалися, діячі УЦР почали
усвідомлювати вони не встигають за розвитком
подій Тож постала дилема залишатися на старих
позиціях, остаточно втративши вплив на армію, чи
змінити тактику
Про свій намір стати на шлях самостійних
міжнародних відносин Генеральний секретаріат ого-
лосив у ноті до всіх воюючих і нейтральних країн у
справі миру від 11 грудня Попередньо нота обгово-
рювалась і була схвалена Малою радою В ній дек-
ларувалися принципи, на яких УНР вважала за не-
обхідне вести мирні переговори Зокрема, мир мав
бути загальним, забезпечити всім народам право на
самовизначення, не допускати ні анексій, ні контри-
буцій Посилаючись на проголошення 3-м Універ-
салом Української Народної Республіки, Генераль-
ний секретаріат обстоював своє право на міжна-
родні зносини й застерігав, що влада РНК „не про-
стягається на Українську Республіку", а також, що
мир „може мати силу для Української Республіки
тільки тоді, коли його умови прийме і підпише пра-
вительство Української Народної Республіки" За-
являючи про свій намір взяти участь у Брестських
мирних переговорах, Генеральний секретаріат напо-
лягав на тому, щоб справу миру було остаточно за-
вершено на міжнародній конференції всіх воюючих
держав
Обставини спонукали українців втягнутись у
переговорний процес, ініційований більшовиками й
представниками Четверного союзу Зважитися на
подібний крок керівникам УНР було нелегко, їхні
зовнішньополітичні симпатії залишалися на боці
Антанти, до того ж російська громадська думка не
раз звинувачувала і Грушевського, і Винниченка в
австро- і германофільстві, тож переговори могли
викликати нову хвилю нападок Про намір ук-
раїнців іти своїм шляхом, не спалюючи мостів у сто-
сунках з країнами Антанти, свідчив виступ гене-
рального секретаря міжнародних справ
О Шульгіна на восьмих загальних зборах УЦР, які
відкрилися 12 грудня „Більшовики хотять заклю-
чите сепаратний мир, ми ж на це не згодні, ми не
допустимо, щоб німці та австрійці перекидали свої
полки на англійців, французів та інших Ми стоїмо
за загальний мир" Ясна річ, це говорилося з
наміром бути почутими у Парижі та Лондоні Од-
наче напівофіційні стосунки з Антантою так і не
стали офіційними
Розуміючи, що присутність у Бресті українців
— це додатковий важіль впливу на переговорний
процес, 13 грудня 1917 р делегації Німеччини та її
союзників висловили згоду на участь у мирних пе-
реговорах повноважних представників УНР Після
кількаденного бурхливого обговорення восьмі за-
гальні збори УЦР ухвалили послати до Брест-Ли-
товського делегацію, склад якої визначили цен-
тральні комітети УПСР 1 УСДРП її головою було
призначено В Голубовича, а членами — М Ле-
витського, М Любинського, М Полоза та О Сев-
рюка
200
У краї нська революція
28 грудня 1917 р (9 січня 1918 р за н ст ) у
Брест-Литовському розпочалося перше пленарне
засідання мирної конференції В ній брали участь
близько 400 офіційних представників краін-учас-
ниць Хоч українській делегації, одній з наймалочи-
сельніших, ще бракувало досвіду, вона виявляла не-
абияку активність, завзято захищаючи національні
інтереси Керівник австро-угорської делегації граф
О Чернін записав у своєму щоденнику „Українці
значно відрізняються від російських делегатів Во-
ни менш революційні й незмірно більше цікавлять-
ся власним краєм, аніж загальним соціалізмом ( )
їхні змагання спрямовані на те, щоб стати якнайш-
видше самостійними Вони ще не зовсім ясно уяв-
ляють, чи це має бути повна міжнародна са-
мостійність, чи самостійність у рамках російської
федеративної держави Видно, що дуже
інтелігентні українські делегати мають намір вико-
ристати нас як трамплін для наскоку на більшо-
виків Вони йшли на те, аби ми визнали їхню са-
мостійність, а тоді виступлять із цим fait accompli
(довершеним фактом) перед більшовиками, які бу-
дуть приневолені прийняти їх як рівноправних при
підписанні миру"
Як слушно завважив О Чернін, першим нагаль-
ним завданням делегації УНР було утвердити себе
повноправною і окремою політичною стороною 29
грудня це питання розглянула й позитивно виріши-
ла конференція Від імені держав Четверного сою-
зу О Чернін офіційно заявив „Ми визнаємо ук-
раїнську делегацію самостійним і повноважним
представництвом самостійної Української Народної
Республіки" Аналогічну заяву зробив Л Троць-
кий, оголосивши, що „не бачить жодної перешкоди
для участі української делегації в мирних перегово-
рах" Остання, підкреслив нарком іноземних справ
РСФСР, „виступає тут як самостійна делегація, і
такою визнає іі російська делегація
Декларуючи власну позицію, українська деле-
гація спиралася на ноту Генерального секретаріату
від 11 грудня Але однозначно негативне ставлення
країн Антанти до переговорів перекреслювало
надію на загальний характер миру Він мав носити
сепаратний характер Тож і делегацію, і Централь-
ну Раду хвилювало питання, наскільки прийнятним
буде цей мир для України
Українці зажадали забезпечення територіальної
цілісності УНР, тобто „приєднання до України
Холмщини та Підляшшя, й плебісциту в Східній
Галичині, Північній Буковині та Закарпатській Ук-
раїні"
Така позиція скидалася на територіальну пре-
тензію до Австро-Угорщини й викликала різке за-
перечення австрійської делегації Врешті українці
задовольнились обіцянками створення автономного
коронного краю з українських земель Галичини
Характеризуючи перебіг цих загалом успішних для
української сторони переговорів, член уряду,
міністр УНР М Ткаченко 22 січня на дев'ятих за-
гальних зборах УЦР зазначив „Умовами згоди до-
сягнуто з нашого боку найбільшого, чого тільки
можна було досягти Українському народові забез-
печено право національного самовизначення всюди,
де він живе в більшості, в тому числі в Холмщині та
на Підляшші 3 Галичиною справа вирішується на
користь нашого народу, тобто панування ук-
раїнського народу забезпечується в тій частині, яку
він заселяє Згідно з торговельною частиною мир-
ного договору, ввіз товарів із-за кордону і вивіз їх з
України є монополією Української держави ( )
Договір буде сприятливий для нас і убезпечує Ук-
раїну від усяких зазіхань з боку середньоєвропей-
ських держав Дев'яті загальні збори 220 голосами
„за" („проти" — 1, „утрималося" — 16) надали
Раді народних міністрів право підписати договір
Власне, це право за кілька днів до того було декла-
роване 4-им Універсалом