Перший період радянської влади в Україні
пов'язаний з масовими виявами червоного терору В
радянській Роси ця політика офіційно була запро-
ваджена восени 1918 р , вже після „апробації" Гі в
Україні У грудні 1917 р в Харкові владу рад ут-
верджували загони В Антонова-Овсієнка за допо-
203
Історія У краї ни
могою розстрілів Те саме діялося в Катеринославі й
Полтаві Лише в Києві радянські війська під ко-
мандуванням М Муравйова знищили за різними
оцінками від 2 до 5 тис жителів
Радянський уряд перебував у Києві три тижні
22 лютого ЦВК рад України створив Надзвичай-
ний комітет оборони революції від західних
імперіалістів Наступного дня Народний секре-
таріат закликав робітників і селян дати відсіч пол-
чищам іноземних імперіалістів і бандам буржуазних
націоналістів У відозві йшлося про інтервенцію
проти країни рад та спроби залити кров'ю російсь-
ку революцію Що ж до українських національно-
державних гасел, то про них забули
Ясна річ, радянська влада не спромоглася ор-
ганізувати народну оборону України від німецького
наступу Під прапори п'ятьох революційних армій
більшовики нашкребли заледве 25 тис бійців, пе-
ред якими стояло завдання не стільки воювати з во-
рогом, скільки забезпечити вивіз з України ма-
теріальних цінностей*
Описуючи наступ військ УНР на Київ у березні
1918 р , В Петрів навів таке спостереження у своїх
„Споминах" „Якось дико було дивитися на села,
якими ми проходили Попри ці села та через них
проходять ріжні сили, ріжні озброєні відділи, які
один з другим змагаються, із заходу суне залізна
хмара німецького війська, а село живе своїм жит-
тям, ніби довкруги нічого не діється"
27 лютого Народний секретаріат сквапно пере-
брався з Києва до Полтави, а звідти 9 березня —
до Катеринослава Тут на одному з його засідань
заходами Є Нероновича було ухвалено припинити
воєнні дії і вступити в переговори з Центральною
Радою Однак наступного дня це рішення скасува-
ли 17—19 березня в Катеринославі відбувся II
Всеукраїнський з їзд рад, а 21 числа новообраний
ЦВК рад України переїхав до Таганрога, що став
останнім місцем його перебування на українській
землі 18 квітня на сесії комітету Народний секре-
таріат реорганізували на Бюро для керівництва
повстанською боротьбою в тилу окупантів, так зва-
ну „дев'ятку" Прийнятий сесією маніфест до
робітників і селян із закликом боротися проти оку-
пантів і буржуазно-націоналістичної контррево-
люції поставив останню крапку в історії першого
становлення радянської влади в Україні
* Зв язана договором з країнами Четверного союзу віл З березня 1918 р
Рада народних комісарів не наважувалися відкрито допомогати своїм
військам які відступали з України але таємно з Роси в Україну в
березні квітні надіиисло 165 тис гвинтівок З тис куіеметів 360
гармат 28 тис гранат 17 млн набоїв
Українська
Народна Республіка:
від Брестського
мирного договору
до гетьманського перевороту
f \ лютого німецькі війська вступили на тери-
\ торію України 14 числа їх підтримали частини
» f австро-угорської армії Загальна чисельність
тих і тих військ становила 450 тис солдатів і
офіцерів Вони поступово просувалися на схід і
південь України, не зустрічаючи значного опору з
боку радянських військ В авангардах німецьких
підрозділів ішли нечисленні українські військові
частини До кінця квітня 1918 р вся територія Ук-
раїни опинилася під контролем німецької та австро-
угорської армій
На початку березня до Києва повернулася спер-
шу Рада народних міністрів, а відтак і Центральна
Рада Зустрічали їх у столиці досить стримано На-
селення, переживши страхіття більшовицької оку-
пації, розстріли й погроми, вчинені військами Му-
равйова, не знало, чого чекати від німців і
австрійців За роки світової війни суспільство звик-
лося з тим, що німці й австрійці — вороги Неба-
жання продовжувати війну не бралося до уваги,
тож усю відповідальність за прихід чужинців по-
кладали на УЦР
Ще 10 лютого Рада народних міністрів у відозві
до населення вперше спробувала пояснити, що зав-
дання іноземних військ — покласти край грабуван-
ню України більшовиками Для „допомоги ук-
раїнським козакам, котрі зараз б'ються з ватагами
великоросів-красногвардійців та солдатів, — за-
значалось у відозві, — йдуть дивізія українських
полонених, українські січові стрільці з Галичини та
німецькі війська" Ці війська, наголошувалось далі,
дружні нам, битимуться з ворогами Української
Народної Республіки під прапором Польового
штабу нашої держави" І взагалі, вони „не мають
ніяких ворожих нам намірів" На початку березня
ця тема не раз стояла на порядку денному Як вид-
но з протоколів засідання Ради народних міністрів,
український уряд не знав справжніх намірів німець-
ких та австрійських „союзників" На засіданні 9 бе-
резня члени уряду намагалися з'ясувати в О Сев-
рюка, до яких, власне, рубежів наступатиме німець-
ке військо, його чисельність і мету Але в публічних
виступах прихід німців в Україну змальовувався як
безкорислива допомога дружньої держави Харак-
204
У краї нська революція
терним у цьому відношенні був виступ перед УЦР
голови Ради народних міністрів В Голубовича, який
стосовно німецьких військ заявив, що з їхнього бо-
ку це „цілком дружня допомога й він щойно не
зовсім точно висловився, буцімто вони найняті Ця
допомога, по суті, безвідплатна і, власне кажучи,
надається тільки тому, що ми такої допомоги проси-
ли Я думаю, ті самі умови, умови дружньої допо-
моги німецького уряду нашому, мусять остатись і
надалі" Аналогічні думки висловлювали М Гру-
шевський та інші діячі УЦР
Радянська історіографія зображала все це як
умисне намагання Центральної Ради ввести в ома-
ну народні маси, бо, мовляв, УЦР і уряд УНР
прагнули перейти на службу до окупантів Ду-
мається, такий погляд аж ніяк не відповідав
дійсності Як свідчить подальший розвиток подій,
драматичність ситуації полягала в тому, що Цен-
тральна Рада вводила в оману насамперед себе її
позицію можна назвати недалекоглядною і наївною,
але, за документами, провідні діячі УНР справді-
таки вважали себе господарями становища й
розцінювали німецьку військову присутність як су-
то технічну акцію, з допомогою якої вдалося позбу-
тись більшовиків і яка не матиме якогось помітного
впливу принаймні на внутрішню політику УНР Не
випадково в день повернення УЦР до столиці Ук-
раїни було оприлюднено розпорядження міністер-
ства внутрішніх справ губернським і повітовим
комісарам „негайно оповістити весь трудящий люд
України, що Рада народних міністрів твердо й непо-
рушно стоїть на сторожі всіх політичних, соціаль-
них і національних здобутків Великої Революції"
Два дні згодом УЦР звернулася до громадян Ук-
раїни з черговою відозвою, де, зокрема, йшлося про
незмінність політики, проголошеної 3-ім 1 4-им
Універсалами, а також про те, що до неї „німці не
мішаються і ніякої зміни в тім не мають роби-
ти( )не мають заміру в чім-небудь перемінити
наші закони і порядки, обмежити самостійність і су-
веренність нашої Республіки"
Обмірковуючи причини поразки Центральної
Ради у війні з більшовиками, В Винниченко писав
у „Відродженні нації", що УЦР ставила нацюналь-
но-державну ідею значно вище, ніж соціальну, й це
відштовхнуло від неї народні маси „Єдина поміч,
— читаємо там же, — єдиний рахунок був не йти
всупереч настроям мас, згодитись на їхнє бажання
зміни влади та ії соціальної політики, тим зберегти
цю владу в нацюнально-украінських руках і не вне-
сти в маси конфлікту між національною і соціаль-
ною ідеєю" Можна з певністю сказати, що перший
голова Генерального секретаріату просто не розумів
самої природи державної влади, покликаної насам-
перед організовувати й спрямовувати стихійний рух
мас Якраз у нехтуванні цього важливого чинника
полягала слабкість українського державного апа-
рату
У серп газетних статей, виданих пізніше брошу-
рою „На порозі нової України", стояв на тому, що
Українська держава — не кінцева мета, а лише
засіб „Боронячи українську державність, будуємо
міцну твердиню, до котрої не буде приступу
поліцейсько-бюрократичній реакції Укріплюючи
авторитет нашої соціалістичної Центральної Ради
та її соціалістичного міністерства, хочемо зробити
нашу Україну кріпостю соціалізму Будуємо рес-
публіку не для буржуазії, а для трудящих мас Ук-
раїни, і від цього не відступимо'" Це аж ніяк не
пропагандистське штукарство Матеріали,
пов'язані з останнім періодом діяльності Централь-
ної Ради, свідчать, шо і голова УЦР, і чільні діячі
фракцій УПСР та УСДРП розуміли державні
інтереси УНР як кровну справу народних мас, і на-
самперед незаможного селянства 20 березня на
засіданні Малої ради М Грушевський завершив
урочисту промову з нагоди першої річниці УЦР та-
кими словами „У своїй діяльності Центральна Ра-
да завжди мала єдиний критерій, єдиний компас —
інтереси трудящих мас"
Ця позиція найчіткіше віддзеркалилась у
вирішенні аграрного питання Гострі дебати точили-
ся навколо нього в Центральній Раді ще наприкінці
1917 р , а в січні 1918-го вони вилились у доволі ра-
дикальний земельний закон, в основу якого було
покладено принцип соціалізації землі Він не спри-
яв стабілізації політичного становища в Україні, бо,
з одного боку, підживлював ілюзії біднішої частини
селянства, розбурхуючи революційні пристрасті, а з
іншого — настроював проти української влади як
великих землевласників-поміщиків, так і заможних
селян, котрі традиційно, з козацьких часів, володіли
землею на правах власності Зрештою, невдоволені
були й німці — внаслідок аграрних перетворень за-
безпечення Німеччини та Австро-Угорщини ук-
раїнським хлібом ставало проблематичним