Загибель Є. Коновальця 23 травня 1938 р. у Роттердамі стала непоправною втратою для ОУН, усього національно-визвольного руху. Хоч терористичний акт здійснив згадуваний вище "Валюх", проте, на думку відомого політолога П. Балея, не стояв осторонь цієї справи й шеф абверу В. Канаріс, ютрий мав можливість "скерувати кроки Коновальця на Роттердам".51
Таким чином, можна зробити припущення, що хоч й немає прямих доказів співпраці німецьких і радянських спецслужб в історії з вбивством Є. Коновальця, але, на нашу думку, обидві сторони були зацікавлені в усуненні вождя українських націоналістів.
Загибель провідника ОУН набуває ще більшого трагізму, коли згадати, зо в середовищі української політичної еміграції ходили вперті чутки, що катастрофа в Роттердамі "була наслідком внутрішньої боротьби в ОУН", як про це писав у листі від 24 червня 1938 р. до О. Назарука провідний діяч гетьманського руху С. Шемет.52
Завершуючи характеристику Є. Коновальця, вважаємо доцільним навести рядки з щоденника відомого українського педагога і громадської діячки С. Русової, зроблені 5 червня 1928 р.: "Убило ГПУ Коновальця - який жах, в усій Європі панують своїми адськими машинками. Убили вождя націоналістів, ким його замінити?