Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи
Зміст
Вступ
Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи
Висновки
Використані матеріали
Вступ
Вивчення римського приватного права має багату традицію. Значний інтерес до права Риму нині спостерігається не лише в країнах романо-германської правової сім'ї, а й у тих країнах, які не зазнали рецепції римського права (Африка, Південна Азія, Китай, Британія, Північна Америка). З огляду на це, ми ставимо за мету дослідити таке коло проблем: чим викликаний непересічний інтерес юристів світу до римського права? Чи є на сьогодні римське право тим раціональним зерном, яке, потрапивши у правовий простір тих чи інших держав, може дати позитивний імпульс практичного, теоретичного чи іншого розвитку та удосконаленню відповідної системи права, юридичної науки, формуванню правової свідомості?
Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи
Сучасна юриспруденція бере свій початок з класичного римського права, тому останнє є тим універсальним правовим простором, у межах якого формується правове мислення майбутнього юриста. На жаль, у сучасній юридичній науці проблемі витоків формування юридичної освіти вченими приділялося і приділяється надто мало уваги, що безперечно актуалізує дослідження у цьому спрямуванні. Глибоке вивчення юристом свого національного права неможливе поза межами здійснення порівняльного аналізу систем права інших держав. На переконання видатною романіста В. Хвостова: «...сравнение дает повод ставить вопросы о характере замеченных различий и их причинах и в связи с этим заставлять глубже вникать в изучаемый материал» [1,с. 11].
Вивчення римського приватного права, беззаперечно, має важливе методологічне значення. Право Римської імперії насичене класичними зразками юридичного вирішення найрізноманітніших життєвих ситуацій. Звернення до них сприяє розвитку у майбутнього юриста навичок не лише юридичного аналізу та мислення, але й практичного відбору та застосування необхідного нормативного матеріалу з метою адекватного вирішення правових проблем.
Незаперечну роль у відродженні, вивченні та популяризації римського права відіграв Болонський університет, який був заснований у кінці XI ст. На думку О. Підопригори, виникає він не на «голому» місці, позаяк задовго до цього з'явилися школи римського права [2,с. 22]. Через відсутність достатньої кількості першоджерел важко дослідити характерні особливості навчального процесу в цих школах. Залишається відкритим питання щодо джерел римського права, тобто на основі яких першоджерел базувалося вивчення права римлян у зазначених вище школах.
Відомо, що вивчення римського права у Болонському університеті здійснювалося на основі Кодексу Юстиніана. Першоджерело було знайдено у вигляді рукописів в італійському м. Піза близько 1080 р. Ця подія через різні причини мала надзвичайно важливе значення. Так, згодом значна частина норм римського права стала основою європейських кодифікацій, право римлян використовувалося як діюче і в тих державах, які не мали правового механізму вирішення спірних питань, особливо в міждержавних відносинах, тощо. Водночас широке використання римського права в середньовічній Європі немислиме поза тією роллю, яку відіграв Болонський університет у вивченні, тлумаченні та популяризації норм римського права у тогочасному суспільстві.
Болонський університет став центром розвитку юридичної науки у середньовічній Європі наприкінці XI ст. та продовжував зберігати ці позиції впродовж XII—XIII ст. Історичне значення функціонування та діяльності цього науково-освітнього закладу доволі багатогранне.
По-перше, норми римського права для юристів італійських шкіл з вивчення права, що існували в період до Болонського університету, не були обов'язковими, тобто дозволялося вільне їх трактування правниками, що нанівець зводило первинне значення норми закону. Професори Болонського навчального закладу, на відміну від юристів інших шкіл права, не допускали вільного трактування норм римського права. Більше того, дотримання римської правової норми визнавалося ними беззаперечною вимогою не лише в навчальному процесі, а й у практичній діяльності. Ця позиція була настільки сильною, що в результаті виявлення протиріччя між нормами права (jus) та розумінням справедливості (aequtas) пріоритетність визнавалася за першою. Отже, закладений професорами Болонського університету принцип суворого дотримання норми права сприяв не лише відродженню істинного римського права, але й формуванню правової культури та високої юридичної техніки майбутніх юристів.
По-друге, рецепція римського права тісно пов'язана з активною діяльністю середньовічних університетів, за допомогою яких право римлян поширилося практично по всій Західній Європі. Болонський університет, який було засновано в кінці XI ст., став першим центром ґрунтовного вивчення римського права та поширення його ідей у середньовічній Європі, тому витоки рецепції римського права беруть свій початок у стінах цього освітньо-навчального закладу.
По-третє, Болонський університет блискуче виконав завдання, яке стояло перед ним як перед навчальним закладом — донести римське право до численної когорти студентів, які сходилися сюди тисячами із різних куточків середньовічної Європи. Випускники університету мали ґрунтовні знання з римського права, володіли технікою юридичного мислення та аналізу, що робило їх неперевершеними тогочасними знавцями права Римської імперії. Отже, історична заслуга університету м. Болоньї полягає не лише у відродженні істинного римського права, але й у його активній популяризації через своїх випускників у ряді європейських держав.
По-четверте, просвітницька діяльність Болонського університету позитивно вплинула на формування правової свідомості тогочасного соціуму у різних країнах Європи. Часто навіть правителі середньовічних держав у XII—XIII ст. за допомогою своїх юристів-консультантів, які були, як правило, випускниками Болонського університету, намагалися обґрунтувати свою необмежену владу через норми римського права. Відтак, простежується їх намагання чинити дії у правових межах, що, безперечно, додавало ваги закону серед різних верств населення у підвладних їм державах.
По-п'яте, Болонський університет став відомим центром розвитку юридичної науки. Тут активно велися наукові дискусії та викристалізовувалися теоретичні правові положення, теорії, доктрини, трактувалися та пояснювалися норми римського права, обґрунтовувалися ідеї необхідності сприйняття права як важливого інструмента забезпечення порядку та справедливості у суспільстві. Непересічною заслугою університету м. Болоньї є відповідна систематизація норм римського права засобом виокремлення та розв'язання нормативних колізій, до того ж прийняття правових рішень здійснювалося у тісному зв'язку з нормами моралі. Професори університету у своїх наукових працях не лише пояснювали та трактували ті чи інші положення та норми римського права, а й на основі їх зіставлення та порівняння розробляли нові постулати та вчення, що створювало новий імпульс розвитку юридичної науки. Важливо, що схоластична університетська юстиція ґрунтувалася на понятті права як «взірцевого права», тобто такого, яким воно має бути, а не таким, як воно є. Саме «взірцеве право» у стінах університету сприймається як своєрідна наука для суддів в їх професійній та суспільній діяльності [3,с.77], що опосередковувало практичне застосування досягнень юридичної науки. Підсумовуючи, зазначимо, що Болонський університет за період свого існування став визнаним центром розвитку юридичної науки, що зумовило створення об'єктивних умов її подальшого розвитку в середньовічних університетах Франції, Німеччини та інших державах.
По-шосте, беззаперечним досягненням Болонського університету була методика викладання навчального матеріалу, розроблена його професорсько-викладацьким складом. Основним змістом навчальної програми університету було безпосереднє вивчення правових актів Римської держави. Основною формою навчання була «лекція», що означало «читання», яке здійснювалося шляхом колективного читання тексту першоджерел професором та студентами.
По-сьоме, Болонський університет був першим вищим навчальним закладом у Європі, який мав світське спрямування, тобто не перебував під прямою юрисдикцією папської влади. Це був прорив у розвитку вищої освіти, оскільки до XI ст. формальну освіту в європейських державах можна було здобути майже виключно у монастирях. Світське спрямування вищої освіти дозволило професорам та студентам вищого навчального закладу бути відносно вільними у своїй професійній діяльності від впливу католицької церкви, особливо у XII ст. Отже, завдяки організації та діяльності Болонського університету римське приватне право стало провідною навчальною дисципліною у системі юридичної освіти країн романо-германської правової сім'ї, формування якої безпосередньо пов'язане з відродженням римського права в стінах університету.
Болонську систему юридичної освіти та методику викладання римського права — базової навчальної дисципліни — було запозичена університетами інших європейських міст: Пізи, Саламанки, Падуї, Монпельє, Орлеана, Тулузи, Парижа та ін. Необхідною умовою вступу до будь-якого середньовічного університету була наявність гуманітарної освіти у майбутнього студента, яку він, зазвичай, отримував у кафедральних чи монастирських школах.
Зауважимо, що навчальними програмами таких шкіл не передбачалося викладання римського права. І це цілком закономірно, тому що вивчення Кодексу Юстиніана було прерогативою вищої освіти. Разом із тим засвоєння у таких школах майбутньою університетською молоддю семи «вільних мистецтв», таких як діалектика (логіка), риторика, граматика, геометрія, арифметика, музика та астрономія, створювало невід'ємну частину системного здобуття відповідних знань.