4. Составляет полифункциональную категорию, которая насчитывает много разновидностей;
5. Сервитут ограничивает права других лиц, не лишая собственника (пользователя) имущества принадлежащих ему прав владения, пользования и распоряжения этим имуществом;
6. Имеет отношение к конкретной вещи и не может быть перенесен на другую;
7. Неделим и неотчуждаем;
8. Имеет, в основном, постоянный характер;
9. Требует еще большего правового регулирования на практике.
Сервитутное право может вводиться, если это необходимо для обеспечения безопасности, защиты жизни и здоровья людей, охраны природы и культурных ценностей. Оно достаточно широко распространено во многих современных государствах. Сервитуты устанавливаются в целях обеспечения национальной безопасности, здравоохранения, градостроительства, охраны окружающей природной среды, нормального осуществления судоходства, а также обеспечения других публичных интересов. Многочисленные сервитутные нормы содержатся в гражданском, земельном, административном, горном законодательстве США, ФРГ, Франции, Италии.Особенно важную роль сервитуты, по-видимому, должны сыграть в экологическом праве, выполняя функции природоохранного характера.Но все-таки не стоит забывать о том, что недостоверность и незавершенность всесторонней теоретической разработки категории сервитутов обуславливает невозможность правильного применения норм законодательства на практике.
Сокращения, принятые в тексте
ГК Украины – Гражданский кодекс Украины
ЗК Украины – Земельный кодекс Украины
ЖК Украины – Жилищный кодекс Украины
ЗС – земельный сервитут
D. – Дигесты. Например: 50. 17. 141. 1. означает: Дигесты, книга 50, титул 17, фрагмент 141, § 1. pr. означает начало фрагмента; i. f. – конец фрагмента.
С. – Кодекс Юстиниана. Например, С. 8. 44. 19 означает: Кодекс, книга 8, титул 44, конституция 19.
Гай – Институции Гая.
Список использованной литературы
1. Гражданский кодекс Украины от 16.01.2003 г., № 435-IV
2. Земельный кодекс Украины от 25.10.2001 г., № 2768-III
3. Жилищный кодекс Украины от 30.06.1983 г., № 5464-Х
4. Закона Украины "О телекоммуникациях" от 18.11.2003 г., № 1280-IV
5. Закон Украины "О регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений",
6. Постановление Кабинета Министров Украины "О создании единой системы государственной регистрации земельных участков, недвижимого имущества и прав на них в составе государственного земельного кадастра" № 1088 от 17 июля 2003
7. Постановление Кабинета Министров Украины № 1958 от 25 декабря 2002 года
8. Райхер В.К. "Абсолютные и относительные права" ( к проблеме деления хозяйственных прав). //Известия Экономического факультета Ленинградского политехнического института, вып. 1 Л. 1928 г.
9. Грибанов В.П., Суханов Е.А. Право собственности в новой редакции основ гражданского законодательства //Вестник Московского университета. Право. 1989.
10. Надежда Шуляк "Установление земельного сервитута" // "Юридическая практика" №5/2008
11. Марусенко Р.І., Ковальчук Т.Г. Спірні питання регламентації земельного сервітуту в проекті нового Земельного кодексу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2003. - Випуск 49. - С. 50 - 52.
12. Автор неизвестен, статья "Сервитут не рабство, а гарантия добрососедства" // "Донбасс", № 241(20380), 3 янв 2003
13. Марусенко Р.І. Земельний сервітут: історія і сучасність // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2003. - Випуск 52. - С. 25 - 28.
14. Гражданское право. Словарь-справочник, М., 1996, с. 218.
15. Гражданское право. Т.1 Учебник, Под ред. Е.А.Суханова. М., 1994,
16. Дождев Д.В. Римское частное право. М. 1996.
17. Щенникова Л.В. Вещные права в гражданском праве России. М. Изд-во "Бек" 1996.
18. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Римское право (базовый учебник). Перевод с македонского В.А. Томсинова и Ю.В. Филиппова / Под ред. проф. В.А. Томсинова. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 2000. С. 175.
19. Омельченко О.А. Римское право: Учебник. Издание второе, исправленное и дополненное. – М.: ТОН – Остожье, 2000. С. 8.
20. Гражданское право Украины, Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова, Х. "Одиссей", 2005 г.
21. http://www.yurpractika.com/article.php?id=10008878
22. http://myland.org.ua/ukr/17/4999/
23. http://ictv.ua/ukr/news_economics.php?news_id=91142
Приложения
Приложение №1
Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва
Лист
16.12.2002 N 2-222/6717
Суттєво. Встановлення платного або безоплатного земельного сервітуту залежить від бажання власника або землекористувача земельної ділянки, щодо якої його встановлюють. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 15.11.2002 р. N 2В15 щодо випадків встановлення платних та безоплатних земельних сервітутів і повідомляє.
Відповідно до пункту 1 статті 98 Земельного кодексу України (далі— Кодекс), право земельного сервітуту— це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельного ділянкою (ділянками). Згідно з пунктом 3 статті 101 Кодексу, власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 2 статті 100 Кодексу визначено, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, Держпідприємництво України дійшло висновку, що встановлення платного або безплатного земельного сервітуту залежить від власника або землекористувача земельної ділянки, щодо якої його встановлюють.
У разі якщо встановленням безоплатного земельного сервітуту власнику землі спричинені збитки, він має право на їх відшкодування в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. N 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".
В. о. голови В.Загородній
"Дебет-Кредит", N 12, 24.03.2003 р.
Приложение №2
Державний комітет україни по земельних ресурсах державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель
Лист
02.11.2004 N 6-10-1071/727
Благодійному фонду "ЕкоправоЛьвів"
Щодо порядку встановленняземельних сервітутів
За дорученням Держкомзему України у Держземінспекції розглянуто звернення благодійного фонду "Екоправо Львів" від 19.10.2004 N 1870 щодо надання роз’яснення стосовно порядку встановлення земельних сервітутів. За результатами розгляду повідомляємо наступне.
Право земельного сервітуту— це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Згідно зі статтею 99 Земельного кодексу України є такі види земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; а також, передбачене статтею 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для меліорації.
Пункт "з" статті 99 Земельного кодексу України(інші земельні сервітути) означає, що наведений вище перелік видів земельних сервітутів не є вичерпним. Зацікавлена сторона вправі вимагати встановлення на її користь іншого виду сервітуту щодо чужої земельної ділянки, виходячи із конкретних потреб та існування недоліків земельної ділянки, для використання якої необхідно встановлення сервітуту. Зокрема, можливі такі види земельних сервітутів, які полягають у будь-якому обмеженні власника обтяженої земельної ділянки у праві користуванні нею: обмеження або заборона забудови, обмеження насаджень, обмеження господарського використання земельної ділянки тощо. Необхідно зазначити, що встановлення земельного сервітуту не повинно виходити за межі цільового призначення земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Щодо правомірності встановлення земельного сервітуту на право забудови чужої земельної ділянки повідомляємо, що такий сервітут не може встановлюватися, оскільки це передбачено іншим видом речового права на чуже майно— суперфіцієм.
Згідно із частиною 1 статті 100 Земельного кодексу України вимагати встановлення земельного сервітуту має право власник або землекористувач земельної ділянки. Однак, відповідно до діючого законодавства, право вимагати встановлення земельного сервітуту мають не лише землевласники та землекористувачі. Так, відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про телекомунікації" особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів до категорії земель, визначених Земельним кодексом України, для прокладання під землею телекомунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень.