Фашистський геноцид в Бердичеві (стр. 3 из 4)

Помер від поранень 7 жовтня 1943 року. Похований в місті Остер на Чернігівщині.

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки.

Вайсер

Володимир

Зельманович

Народився 1921 року в Проскурові (нині місто Хмельницький). Єврей. Член ВЛКСМ з 1937 року.

В 1939 році закінчив середню школу.

В 1940 році призвали до Армії. Закінчив танкові курси.

В Великій Вітчизняній війні з червня 1941 року воював на Південно-Західному, Донському та І-му Українському фронтах.

За безкінечну мужність та героїзм командиру танка 2-го танкового батальйону 111-ї Новоград-Волинської бригади 25-го танкового корпусу молодшому лейтенанту В.З. Вайсеру Наказом Президиуму Верховної Ради СССР від 25 серпня 1944 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Загинув в бою біля стан. Чоповичі Житомирської області 20 грудня 1943 року. Похований в Чоповичах.

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеня.

Гельман

Поліна

Володимирівна

Народилась 24 жовтня 1919 року в місті Бердичеві Житомирської області в сім'ї робітника. Єврейка. Член КПРС з 1942 року.

Закінчила середню школу в місті Гомель, 3 курси Московського держуніверситету ім.. Ломоносова.

В жовтні 1941 року призвали до Армії. В 1942 році закінчила курси штурманів в місті Енгельс.

В Великій Вітчизняній війні з травня 1942 року воювала на Північно-Кавказькому, 2-му Білоруському фронтах.

Наказом Президиума Верховної Ради СССР від 15 травня 1946 року начальнику зв’язку – штурману 46-го гвардійського Таманського Краснознаменного, ордену Суворова нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії гвардії старшому лейтенанту П.В.Гельман присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

В 1951 році закінчила інститут іноземних мов. Жила в Москві.

Нагороджена орденом Леніна, двума орденами Червоного Прапору, Вітчизняної війни ІІ ступеня, двума орденами Червоної Зірки, медалями.

Гопник

Володимир

Мойсеєвич

Народився 5 травня 1917 року в Житомирі в сімї військового. Єврей. Член КПРС з 1943 року. В 1937 році закінчив середню школу.

В серпні 1937 року призвали до Армії. В 1940 році закінчив Чугуївську школу пілотів. В Великій Вітчизняній війні з березня 1943 року воював на Брянському, 1-му і 2-му Прибалтійському, 3-му Білоруському та 1-му Українському фронтах.

За відвагу та сміливість, проявленими в боях з німецько-фашистськими загарбниками, штурману 948-го штурмового авіаційного полку 308-ї штурмової авіаційної дивізії 3-го штурмового авіаційного корпусу майору В.М.Гопнику Наказом Президиума Верховної Ради СССР від 27 червня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після війни служив в армії. В 1960 році закінчив Краснодарську вищу авіаційну школу штурманів. З 1960 року полковник запасу. Жив у Львові.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапору, орденом Олександра Невського, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Очерет

Михайло

Йосифович

Народився в 1926 році в Житомирі. Єврей. Член ВЛКСМ з 1944 року.

Закінчив 7 класів школи № 23 міста Житомира. На початку війни разом з сім’єю переїхав в місто Пугачів Саратовської області, де і закінчив середню школу.

В 1943 році за власним бажанням вступив до Армії.

В Великій Вітчизняній війні з 1943 року воював на 1-му Білоруському фронті. Пройшов з боями дорогу від Дніпра до Одера.

За подвиг, скоєний на одеському плацдармі, стрілку 990-го стрілкового полку 230-ї стрілкової дивізії 1-го Білоруського фронту єфрейтору М.Й.Очерету Наказом Президиуму Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Загинув в бою 8 лютого 1945 року. Похований в селі Ньой-Левін.

Історія Дробицького яру

У грудні 1941 року в окупованому фашистами Харкові був розклеєний наказ німецького військового коменданта, за яким усі євреї протягом двох днів мали залишити свої квартири і переселитися в бараки так званого 10-го району на східній околиці міста. За невиконання наказу – розстріл…

Ось і в Харкові величезна людська ріка два дні – 15 і 16 грудня – текла Московським проспектом на «Тракторний». То були принижені, пограбовані, вигнані із своїх домівок євреї, переважно жінки, старі і діти.

…У наскрізь промерзлі бараки верстатобудівного заводу і 8-го тресту гітлерівці зігнали тисячі родин. По суті на території 10-го району фашисти створили гетто, мешканці якого були на становищі в’язнів. Першої ночі всі, хто дійшов, могли тільки стояти, тісно притискаючись один до одного. Деякі і помирали в цьому спресованому натовпі, поруч із живими…

По суті, планомірне винищування в’язнів почалося вже з перших днів їхнього перебування в гетто. І першими жертвами фашистських бузувірів стали інваліди, старі люди, ті, хто від усього пережитого втратив розум. Інших партіями по 300-500 чоловік вели і везли до відлюдного Дробицького яру неподалік від Чугуївського шосе і там безжалісно розстрілювали в двох заздалегідь виритих котлованах. Ще кілька днів після чергової кривавої акції гітлерівців чулися стогони і ворушилася земля… Розстріляли тут німці і дванадцятьох жителів ближнього від яру села Мала Рогань, Які стали мимовільними свідками їхніх злочинів.

Тоді ж, у грудні 1943 року, Надзвичайна Державна Комісія з розслідування фашистських злочинів оглянула котловани Дробицького яру і виявила в них від 15 до 17 тисяч трупів. П’ятсот із них було піддано огляду й в усіх виявлено кульові поранення черепа.

18 грудня 1941 року фашисти із зондеркоманди 4-а розстріляли близько 900 радянських громадян, які перебували на лікуванні в Харківській психіатричній лікарні, серед них було двісті євреїв. розправа відбулася вночі в районі села Кірова, у яру, неподалік від місця, де Липецьке шосе перетинається з нинішньою вулицею ім.. Академіка Павлова. Обвинувачений Буланов, учасник цих розстрілів, показав:

« Мені було запропоновано на тритонній машині виїхати в лікарню, що знаходилась на околиці Харкова. Там уже були й інші машини. Гестапівці почали виводити хворих у самій білизні й вантажити їх у кузов машини. У кожну машину вміщувалось до 40 чоловік. Завантаживши свою машину, я відвіз їх до місця розстрілу, яке було оточене гестапівцями. Там хворих витягали і ставили до ями. Наскільки я пам’ятаю, винятковим звірством відзначався перекладач гестапо Берн Ганс і мед фельдшер Алекс. Обидва вони тих, хто опирався, ударами збивали з ніг, скидали в яму, а потім розстрілювали.

Я бачив, як деякі з тих, хто опирався, скинуті в яму, будучи тільки пораненими, закривавлені, намагались підвестися. Їх знову збивали з ніг, а потім за наказом учасників цього злочину – шефа гестапо і перекладача Берга Ганса – закопували ще живими. Серед закопаних у ями живими було багато підлітків і дітей».

З 15 по 18 грудня 1943 року у Харкові проводив засідання Військовий трибунал 4-го Українського фронту під головнокомандуванням генерал-майора юстиції А.Н.М’ясникова. Це був перший у світі, за 705 днів до Нюрнберзького процесу, суд над фашистськими військовими злочинцями. У його роботі брали участь письменники О. Толстой, Ілля Еренбург, М. Рильський, К. Симонов. У ході процесу були розкриті страхітливі злочини гітлерівців у Харкові й області, зокрема й на території Дробицького яру.

Так, Дробицький яр – символ єврейського мучеництва. Його земля рясно полита кров’ю страждальців. Дробицький яр, так само як і Бабин та інші яри, наповнені єврейськими трупами, протягом багатьох десятиліть являв собою занедбану, захаращену місцевість

Бабин Яр

Розстріли, що почалися в Бабиному Яру у вересні 1941 року й тривали до 1943 року, не були найбільшими за кількістю жертв злочинами фашистів. Але Бабин Яр став одним із багатьох символів трагедії єврейського народу. До Бабиного Яру дії з «вирішенням єврейського питання» гітлерівці ще якось маскували. На світову спільноту не таке вже й велике враження справила Ніч битого скла, коли після вбивства німецького дипломата в Парижі в 1938 році було спалено всі синагоги в Німеччині та Австрії, побито вітрини й вікна єврейських помешкань і тисячі людей заарештовано. Світ чув про заснування єврейських гетто в 1939 році в переможеній німцями Польщі, але поки що не знав про табори смерті й газові камери…Бабин Яр – це той момент, коли фашизм остаточно скинув маску упорядника Європи на «нових принципах гуманності» . уже після Києва гітлерівці відкрито 1942 року арештували й відправили в концтабори 30 тисяч паризьких євреїв ( а із загальної кількості – 45 тисяч – залишилося живими тільки 500 душ)… Список безкінечний, лише на території України знаходять нові і нові Бабині Яри.

60 років тому почалися масові розстріли людей в Бабиному Яру – оди із найкривавіших злочинів німецьких фашистів проти єврейського народу. За три роки тут загинуло майже двісті тисяч чоловік. Карателі розстрілювали там не лише мешканців української столиці: тут загинули також десятки тисяч євреїв-біженців із західних областей України, Польщі, навіть Німеччини, які опинилися в Києві на початку війни. Тому вшановувати пам'ять загиблих наприкінці вересня сюди приїздять люди з усього світу..

В Бабиному Яру знищували не лише євреїв, там загинуло багато українців. Письменницю Олену Телігу розстріляли за те, що агітувала людей боротися за визволення України.

На території України до 1941 року поживало близько 1 млн. євреїв. Нацисти практикували різні методи їх винищення. Після Львівського погрому 2-3 липня1941 року, жертвами якого стали 7 тисяч чоловік, вцілівші євреї були зігнані в гетто, де їх чекала повільна смерть – рейхсміністр пропаганди І. Геббельс називав гетто «скринями смерті». 19 вересня було ліквідовано гетто в Житомирі – 18 тисяч загиблих. 12-13 жовтня – розстріл 11 тисяч євреїв в Дніпропетровську. 23-25 жовтня – вбивство 26 тисяч одеських євреїв. 30 грудня – кривава баня в Сімферополі – 10 тисяч жертв. Цей список злочинів не має кінця…