Фашистський геноцид в Бердичеві (стр. 4 из 4)

В Кодні немає більше євреїв…

Приблизно в 25 кілометрах від Житомира, в мальовничій місцевості на березі річки Коденки, лежить велике село Кодня.

Більше двохсот років тому тут поселились євреї (в 1775 році – 159 чоловік). В 1897 році чисельність єврейської общини досягла 688 чоловік ( із 2564 жителів). В її розпорядженні була синагога та молитовний дім. Не дивлячись на пережитий в серпні погром, більшість будинків в центрі містечка все ще належала євреям, кількість яких за даними перепису 1926 року містила 744 чоловіки (з 3052 мешканців). Тут була відкрита початкова єврейська школа, а з 1926 року - єврейська сільська рада.

Єврейське населення жило дружно та мирно з українським, російським і польським населенням ближніх сіл. За весь час існування села в ньому не було ніяких національних ексцесів, як при царизмі, так і в часи гетьманської і петлюрівської влади.

8 липня 1941 року Кодню захопили гітлерівські війська. За їх наказом місцеві євреї були зібрані в сараї, звідки їх виводили на розстріл. На правому березі Коденки, була вузькоколійки, в раніше викопаних ямах були розстріляні спочатку старі, а через декілька днів – жінки та діти. Чудом вдалось уникнути цієї участі Вірі Векслер, яку місцеві жителі під виглядом української переселенки переправили в Придніпров’я, велику допомогу їй надала Педик Параскева Фадіївна. Після визволення Віра Векслер повернулась в Кодню і довгі роки працювала там вчителькою.

Синагога та єврейська школа виявились знищеними. Від багато численних надгробків єврейського кладовища по вулиці Східній зберігся лише один врослий в землю пам’ятник, що датується 1912 роком. А від древнього кладовища біля греблі взагалі нічого не залишилось.

Нажаль, досі не увіковічена пам'ять мирного єврейського населення – жертв фашизму, хоча відоме точне місце їх гибелі (з сусіднього села тут намагались брати пісок і наткнулись на останки жертв).

Висновок

Жорстокість, зневага до євреїв як людей нижчої раси були головними рисами системи німецького управління. Військовим чинам, навіть нижчим, надавалося право розстрілу без суду і слідства. Німці встановили на Україні жорстокий окупаційний режим.

Радянський уряд не доклав особливих зусиль, щоб евакуювати єврейське населення України (й замовчував факти його переслідування), більшість євреїв потрапили до рук нацистів, які утворили на Україні 50 гетто й понад 180 великих концентраційних таборів. За кілька місяців окупації нацисти, й насамперед винищувальні групи СС, замордували приблизно 850 тис. євреїв. У Києві за два дні у Бабиному Яру було вбито близько 33 тис. чоловік, а всього понад 100 тис.

В Бердичеві в період окупації було вбито близько 36 тисяч чоловік. Вціліло лише 10-15 чоловік. Бердичівська трагедія 1941 – перший масовий геноцид єврейського населення в Радянському Союзі та Європі.

Усього за роки окупації в Україні загинуло близько 4 млн. цивільного населення, ¼ з них становили євреї.

Вступ

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз, до якого входила й Україна. Багато пам’ятників загиблим є у нас на Житомирщині, на землі, политій кров’ю. Тут в 1941 році йшли жорстокі бої радянських військ з гітлерівськими загарбниками. Не шкодуючи свого життя, наш народ боровся з ворогом, захищаючи кожен сантиметр рідної землі.

Та, на жаль, багато невинних людей назавжди відійшло в небуття. Найбільше за роки війни потерпало єврейське населення. За роки війни було вбито понад 4 млн. українського населення, ¼ з них становили євреї.

В Бердичеві лише третя частина єврейського населення встигла евакуюватися, інших – розстрілювали, катували, ґвалтували…

Міністерство освіти та науки України

Бердичівський педагогічний коледж

Наукова робота на тему:

Виконала: студентка І курсу групи А

Січенко Лілія Віталіївна

Керівник: Галів М.В.

Бердичів 2008