Энциклопедия Моя Украина укр 2 (стр. 9 из 19)

Цей князьвоїн вважав негідним нападати на ворога зненацька. «Іду на ви!», тобто «йду на вас війною!» — так звичайно він попереджав недругів про свої наміри.

Князь Святослав Від долі не втечеш У 971 році в місті доростолі на дунаї військо святослава було оточено стотисячною армією візантійського імператора іоанна цимисхія. імператор запропонував слов’янському князеві розв’язати політичні розбіжності двобоєм, але святослав відмовився від пропозиції. обложені воїни святослава мужньо відбивали всі атаки візантійців доти, поки іоанн цимисхій, переконавшися, що русичі ладні стояти до останнього воїна, уклав з ними мир. однак примхлива доля завдала удару з іншого боку. У 972 році святослав з невеликою дружиною повертався з дунайської Болгарії до києва. Біля дніпровських порогів він зазнав раптового нападу з боку печенігів і загинув у запеклій сутичці зі степовиками. Імператор Іоанн Цимисхій. Рівненська мозаїка

Саме в цей час візантійці, які мали на своїх північних кордонах багато турбот із войовничими дунайськими болгарами, запропонували Святославу допомогти їм утихомирити неспокійних сусідів. Київський князь охоче прийняв пропозицію і свою місію в Дунайській Болгарії виконав успішно. однак йому так припали до душі тутешні краї, що він задумав перенести столицю Русі на Дунай, у невелике містечко Переяславець. Тут, як гадав Святослав, буде середина його володінь. Мандрівний витязь

Усе своє життя князь святослав провів у військових походах. він не возив із собою ні намету, ні постелі, ні казанів для приготування їжі. як рядовий дружинник, святослав спав просто неба, на голій землі, поклавши під голову сідло, а його улюбленою стравою було печене на жаринах м’ясо. Ходив святослав стрімко, як «пардус» — гепард.

За описом візантійців, князь голив голову, залишаючи одне дов ге пасмо,— тобто носив, як і набагато пізніше запорізькі козаки, «оселедець». недарма видатний український історик М. Грушевський називав святослава справжнім запорожцем на великокнязівському престолі.

Територія Давньоруської держави в Х—ХІ століттях

Капище древніх слов’ян. М. Реріх. «Ідоли» ліття Візерунок вишивки

Церква Іоанна Предтечі в Керчі VIII—IX століть. Найдавніший у Східній ªвропі наземний християнський храм, що зберігся до наших днів Християнство з перших століть свого існування поширювалося в Причорномор’я і проникало далі й далі на північ. Ранні свідчення про це носять напівлегендарний характер. Так, широку популярність одержала легенда про апостола Андрія, котрий відправився в українські землі з благою звісткою про Христа і його вчення. Пропливаючи по Дніпру, апостол нібито спорудив хрест на тім місці, де згодом виник Київ, і пророчив появу тут могутнього граду, який вплине на долю народів.

Першою спробою введення на Русі християнства як державної релігії стало хрещення країни князем Аскольдом у 860 році. Підтвердженням цієї події є енцикліка (окружне послання) візантійського патріарха Фотія, датована 866 роком, у якій патріарх проголосив створення Російської митрополії. Візантійці розраховували, що християнізація Русі покладе край небезпечній активності київських князів, які загрожували не тільки кордонам Візантії, але і столиці імперії Константинополю.

однак після убивства Аскольда

варязьким князем олегом християнство втратило положення державної релігії русичів. Є свідчення про те, що княгиня ольга і, можливо, князь Ігор сповідували християнство, однак їхній войовничий син Святослав вважав за краще залишатися язичником, тому що його дружинники були налаштовані проти християнського вчення, а з думкою дружини доводилося рахуватися навіть таким авторитетним вождям.

І тільки великому князеві Володимиру Святославовичу удалося вирішити цю проблему. У 988 році Володимир повелів усім своїм підданим під загрозою гонінь і жорстоких покарань поголовно прийняти християнство.

Християнство було введено під тиском великокнязівської влади, але обряд хрещення слов’янської держави був проведений з настільки грубими порушеннями канонічних правил, установлених церквою, що візантійський патріарх відмовився визнати його законність. Це, втім, не перешкодило Русі з часом стати оплотом православної гілки християнства.

У 1068 році на Київ уперше напали половці. Військо великого князя Ізяслава і його братів було дощенту розбите. Після того як князь відмовився сформувати з киян ополчення, у місті проти нього спалахнуло повстання. Жителі міста випустили з темниці і проголосили великим князем Всеслава Полоцького, котрий мав

Нелегка шапка Мономаха

онук князя ярослава Мудрого, син всеволода ярославовича і дочки візантійського імператора костянтина IX Мономаха, володимир був одружений з дочкою англійського короля, а його сестра була видана за німецького імператора. рішучими діями він навів порядок у місті, обмеживши діяльність лихварів. Мономах був надзвичайно хороброю людиною і протягом усього свого життя вів нещадну боротьбу з половцями. наприкінці життя князь написав «повчання

дітям». У ньому він, зокрема, закликав відмовитися від людиновбивства, незалежно від того, винна людина чи не винна.

славу чарівника і перевертня. Городяни розповідали про нього чимало небилиць. Подейкували, що він міг перетворюватися на рись. Князьчаклун, який очолив киян, зумів організувати відсіч половцям, але через сім місяців Ізяслав повернувся з польськими загонами і жорстоко покарав повсталих.

Київське повстання 1113 року було викликане діяльністю лихварів, які брали з людей надзвичайні відсотки й заганяли їх у боргову кабалу. У 1113 році, довідавшись про смерть головного покровителя лихварів князя Святополка ІІ, кияни повстали і жорстоко розправилися з негідниками. Перелякані бояри й вельможні люди міста вирішили запросити на великокнязівський престол Володимира Мономаха з Переяславля.

Київське повстання

1113 року

Ганна Ярославівна, королева Ôранції

Ганна, дру-

жина коро- ярослав Мудрий установив тісні ля Франції родинні зв’язки з правлячими ро-

Генріха I динами середньовічної Європи. сам великий князь був одружений із дочкою шведського короля, а його син всеволод узяв шлюб із дочкою візантійського імператора костянтина IX Мономаха. дочки ярослава були видані заміж за королів Франції, Угорщини та норвегії. одна з них, Ганна ярославівна, котра стала дружиною короля Франції Генріха, привезла із собою в париж рукописне священне писання. київська святиня стала реліквією французького королівського будинку, відомою як реймське Євангеліє. протягом декількох століть королеви Франції приносили присягу на цій святині.

Русь князівська

Великі київські князі виділяли своїм синам долі — цілі області Давньоруської держави. Це призвело до ослаблення єдності Русі і її роздроблення на безліч незалежних князівств. Нащадки Володимира Великого, ярослава Мудрого і Володимира Мономаха всіляко намагалися остаточно відокремитися від Києва. До середини ХІІ століття давньоруська імперія остаточно розпалася. Від неї відокремилися Новгородська земля, ВолодимироСуздальське, НовгородСіверське, Чернігівське, ГалицькоВолинське та інші князівства. їхні правителі більше не підкорялися Києву, самостійно розпоряджалися своїми землями і підданими, мали власні збройні сили.

Головними причинами розпаду давньоруської імперії стали протиріччя між її центром і народами, силоміць приєднаними до складу багатоплемінної держави. Процес роздроблення Русі віддалено

Білокам’яні храми Чернігова — шедеври середньовічної архітектури

Незламний щит Європи

Загроза з боку войовничих кочових народів Степу постійно нависала над південними рубежами Русі.

Протягом століть Русь служила надійним щитом Європи і вела виснажливу боротьбу з численними кочовими ордами печенігів, половців, монголів.

Перед тим як напасти на Русь, монголи зробили розвідку боєм. Великі монгольські загони під командуванням досвідчених полководців Джебе і Субедея напали на сусідів русичів — половців. Половецький хан Котян звернувся по допомогу до свого зятя князя Мстислава Удалого, і в 1223 році об’єднане російськополовецьке військо спробувало зупинити монголів, але зазнало страшної поразки на річці Калка.

Восени 1240 року незліченні полчища монголів

підступили до стін Києва. очолював цю армію хан Батий, онук Чингісхана. їм удалося через пролами в стінах ввірватися в місто. Кияни під керівництвом воєводи Дмитра бороли ся не шкодуючи життя. останні захисники міста Зовнішній вигляд і озброєння спробували укритися в Десятинній церкві, але її монгольських воїнів зводи не витримали ваги людей, які скупчилися на хорах, і завалилися. Пораненого Дмитра привели до хана Батия, і той зберіг йому життя за мужність і героїзм, виявлені при обороні міста. Але рядові жителі Києва зазнали величезних втрат — загинуло 270 тисяч чоловік.

Спустошивши Київ, монголи вдерлися в Галицько

Волинське князівство, Польщу, Угорщину і лише в Чехії в битві під Оломоуцем в 1242 році зазнали поразки; звідси вони повернули назад, на схід. як це не раз траплялося в історії, слов’янські народи стали нескоримою перешкодою на шляху лютих завойовників до Західної Європи. Давня Русь прийняла на себе весь тягар боротьби з монгольськими полчищами. У низов’ях Волги хан Батий заснував власну державу — Золоту Орду, до складу якої ввійшли Західний Сибір, Прикаспійські степи, Північний Кавказ і Крим. Хан Батий (1204—1255)

З незліченних кочових навал на Русь найстрашнішим за своїми наслідками виявилося татаромонгольська. Монголи прийшли зі степів Центральної Азії. очолив їхній завойовницький похід жорстокий, вправний і талановитий полководець Чингісхан. Із численних мон