История Украины 10 класс Гупан стандарт, академ (стр. 2 из 10)

Наприкінці кожного розділу є тести і завдання для узагальнення вивченого. Ви можете використати їх для самоконтролю і самоперевірки, готуючись до відповідного заняття.

Звертайте увагу на визначення понять у самому тексті, а також на слова, позначені зірочкою(*).Цеозначає,що термінпояснюєтьсяусловникувдодаткахдопосібника.

Наприкінці підручника, крім словника, ви знайдете список додаткової навчальної літератури, електронних та Інтернет-ресурсів.

2. Початок століття: доба бурхливих перетворень

×èòàéìîЯкими були основні тенденції розвитку українських земель на початку äëÿ ðîçóì³ííÿХХ ст.? Охарактеризуйте кожну з них своїми словами.

На початку ХХ ст. український народ не мав своєї держави. Його

Індустріальне суспільство — це суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних їй соціальних і політичних структур. Характеризується розвитком поділу праці, масовим виробництвом товарів, машинізацією і автоматизацією виробництва, розвитком засобів масової комунікації, сфери послуг, високої мобільності та урбанізації. Модернізація — зміни відповідно до сучасних умов, осучаснення, оновлення чогось. В історії означає процес переходу від традиційного, аграрного суспільства до сучасного, індустріального.

землі було переділено між Російською імперією та Австро-Угорською монархією. Економічні, політичні, соціокультурні процеси в кожному з регіонів значною мірою визначалися особливостями держави, до складу якої вони входили. Межа століть була характерною для українських земель завершенням промислової революції та переходом до індустріалізації*, суть якої полягала в розбудові великої машинної індустрії, якісних змінах у структурі господарства (насамперед промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою). Ці широкомасштабні, кардинальні зміни відбувалися у надзвичайно складних умовах, адже обидві держави, як і більшість країн світу, в 1900–1903 рр. пережили економічну кризу, 1904–1908 рр. позначалися депресією, і лише в 1910– 1914 рр. — економічним піднесенням.

Рух до індустріального суспільства супроводжували суперечливі процеси модернізації суспільного та повсякденного життя.

Якщо характерною рисою економічного життя провідних європейських країн на початку століття стало завершення модернізації сус-

пільства, то Російська імперія та Австро-Угорська монархія ще були на стадії початку реформ. Це надавало модернізації в цих країнах прискореного наздоганяючого характеру та обумовлювало певні диспропорції в економічному та суспільному розвитку: відставання аграрної сфери від індустріальної, різке розшарування населення, соціальне напруження тощо.

ОСНОВНІ РИСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Економіка Впровадження новітніх технологій, технічний поділ праці, розвиток ринку товарів, грошей та праці

Соціальна сфера Формування нового типу люди- ни – підприємливої, активної. Зростання соціальної мобільності суспільства. Перехід від великої патріархальної родини до малої сім’ї

Політика Виникнення централізованих держав, централізація, уніфікація суспільного життя, бюрократизація управління, залучення мас до політичного процесу, встанов- лення демократії та демократичних інститутів

Духовна сфера Утвердження нової світської системи цінностей, набуття освітою масо- вого характеру. Зростання побутового, культурного, правового рівня населення

Психологічна сфера Нові засоби комунікації, збільшення кількості інформації. Пробудження національ- ної свідомості

- На основі схеми поясніть основний зміст процесу модернізації суспільства.

Попри швидкі темпи промислового розвитку, українські землі, як і держави, до складу яких вони входили, залишалися порівняно відсталими у техніко-економічному аспекті. Хоча розвиток промисловості в українських землях на початку XX ст. був прискореним, та, якщо виходити з можливостей, які відкривав тогочасний рівень науки, техніки, культури, слід визнати, що в українській економіці не відбулося достатніх якісних змін. Індустріалізацію не було завершено, її перервала Перша світова війна.

×èòàéìîПорівняйте економічний розвиток Наддніпрянщини й західноукраїнських äëÿ ðîçóì³ííÿземель на початку ХХ ст.

Модернізаційний процес у Наддніпрянщині та західноукраїн-

ських землях розпочався майже одночасно, однак його перебіг на цих територіях мав свої особливості та динаміку.

На початку ХХ ст. Наддніпрянська Україна перетворилася на основний вугільно-металургійний регіон Російської імперії з великими промисловими центрами: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький та Нікопольський залізорудний і марганцевий басейни, Південно-Західний цукровий район. Економіка дедалі більше інтегрувалася в загальноросійську, розширювалися зв’язки з іншими регіонами країни. Проте їхній економічний розвиток був суперечливим, адже їхня частка становила 70% видобутку сировини і лише 15% готової продукції Російської імперії. А оскільки вартість готової продукції значно перевищувала ціни на сировину, то економіка Росії отримувала від цього значну економічну вигоду. До того ж більшість населення проживала в селі, тому продукція сільського господарства переважала над промисловими товарами. Це впливало і на соціальний розвиток суспільства.

Звернімося до джерел

Із книги історика Т. Гунчака «Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії»

«Можна без перебільшення твердити, що з кінця 80-х років ХІХ ст. економіка України розвивалася значно бурхливіше, ніж в інших частинах Росії... діяльність буржуазії, яка з’явилася в Україні, можна характеризувати як інтернаціональне хижацтво…Звичайно, між цією верствою були такі українці, як Євген Чикаленко та Василь Симиренко. Вони щиро й щедро допомагали українським громадським і культурним інституціям, виділяли великі кошти на видавничу діяльність. Але, на жаль, такі люди були винятком …Природно, що з розвитком індустріалізації відповідно зростає і робітничий клас... Українське робітництво, котре виходило з села і мусило звикати до міста, потрапляло під вплив загальної російської атмосфери, що твердо установилася на Україні як офіційний і міський тон життя. Таким чином робітництво українського походження відходило національно і культурно від селянської маси, намічаючи гострий розрив по лінії національних селянсько-міських взаємовідносин».

Як історик характеризує розвиток економіки і соціальні зміни в українських землях на початку ХХ ст.? Чи були такі явища, на вашу думку, характерними і для західноукраїнських земель? Чому?

Західноукраїнські землі в економічному аспекті належали до найбідніших у Європі. Найбільш розвиненими галузями промисловості були: нафтова, деревопереробна, горілчана, видобуток бурого вугілля, кам’яної солі, гірського воску, розвивалися метало-оброблення та машинобудування. Продовжували розвиватися традиційні галузі промисловості: текстильна, шкіряна, тютюнова, паперова, скляна, керамічна, а також виробництво фарб, мила, соди, де переважали дрібні підприємства ремісничого типу. Найпоширенішою галуззю залишалося ґуральництво. Одначе застосування передової техніки і в цих галузях відбувалося вкрай повільно. Так само набагато повільніше відбувались і зміни у соціальній сфері.

Розвиненіша в промисловому аспекті Наддіпрянщина, як і більшість індустріальних районів світу, в 1900–1903 рр. опинилася в економічній кризі, яка проявилась у скороченні виробництва, зменшенні робочих місць, зниженні платні, збільшенні робочого дня, зростанні безробіття тощо. Економічне піднесення знов відбулося лише у 1910–1914 рр. Тоді значно збільшилися видобуток вугілля, виробництво чавуну і сталі. На той час Наддніпрянська Україна виробляла майже 70% продукції важкої промисловості та 80–85% цукру всієї Росії.

У сільському господарстві українських земель зберігалося поміщицьке землеволодіння. Водночас в умовах розвитку капіталізму постійно відбувався процес соціального розкладу селянства: одні багатіли, інші бідніли. З 1906 р., з аграрною реформою у підросійській частині України, швидко зміцнювалась селянська приватна власність на землю і розвивались ринкові відносини. У Наддніпрянщині заможні селяни становили близько чверті сільського населення, у західноукраїнських землях 2/5 з усіх селянських господарств вважалися заможними. Водночас майже половина селянських господарств у всій Україні вважалися бідняцькими: їхні земельні ділянки не перевищували 3 десятин* на західноукраїнських землях і 5 десятин у підросійській частині.