История Украины 10 класс Гупан стандарт, академ (стр. 4 из 10)
На початку січня 1918 р. почався загальний наступ радянських військ на Київ. За цих умов УЦР затвердила Четвертий універсал, проголосивши Українську Народну Республіку (УНР) незалежною державою, проте змушена була залишити Київ.
Намагаючись знайти підтримку в боротьбі з більшовиками, делегація УНР підписала Брестську угоду з країнами Четверного союзу. Вона зобов’язалася продати Австро-Угорщині та Німеччині частину свого продовольства, а ті — допомогти УНР витіснити радянські війська з України. Завдяки приходові німецьких та австрійських військ Україну було звільнено від більшовиків.
Одначе місцеве населення вороже поставилось до присутності цих військ в Україні, оскільки сприймало їх як окупантів. Загальна незадоволеність політикою УЦР зумовила її падіння. Наприкінці квітня 1918 р. УНР було ліквідовано. В Україні постала Українська Держава П. Скоропадського, що проіснувала за підтримки німецьких і австрійських військ від кінця квітня до середини грудня 1918 р.
Після революції в Німеччині та розпаду Австро-Угорської монархії гетьман утратив підтримку німецьких та австрійських військ. Партії, що були колишніми прибічниками Центральної Ради, утворили об’єднаний блок — Директорію та ініціювали повстання проти гетьмана, поваливши його режим. Війська Директорії вступили до Києва і відновили УНР.
Водночас у листопаді 1918 р. на уламках Австро-Угорської монархії у Львові було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що проіснувала майже рік. Видатною подією цього року, важливою для обох частин України, стало підписання на початку 1919 р. представниками Директорії та ЗУНР Акта злуки, за яким ЗУНР і УНР об’єдналися в єдину соборну державу*.
Втім, уже на початку лютого 1919 р. Директорія УНР змушена була залишити Київ більшовикам. Частина військ УНР перейшла на їхній бік. У Києві було встановлено радянську владу.
Протягом 1919 і до початку 1920 р. на теренах Наддніпрянської України розгорталася боротьба між радянськими та білогвардійськими арміями, а 1920 р. — між Польщею, до якої звернулися по допомогу представники УНР, і Радянською Росією. Наслідки цих тяжких для населення України подій виявилися трагічними. На більшості території УНР було встановлено радянську владу. Східна Галичина і Західна Волинь перейшли до складу Польщі. Інші західноукраїнські землі внаслідок розпаду Австро-Угорської монархії було переділено сусідніми державами: Північну Буковину і придунайські землі захопила Румунія, Закарпаття (Підкарпатську Русь) було приєднано до Чехословаччини.
Отже, Українська революція та український визвольний рух 1917–1921 рр. зазнали поразки.
ПЕРЕВІРЯЙМО ТА ОЦІНЮЙМО СЕБЕ:
1. Заповніть таблицю.
Основні події новітньої історії України у 1900–1921 рр.
| Дата | Подія | Результат |
2. Визначте основні етапи розвитку українських земель на початку XX ст.
3. Покажіть на карті території українських земель, охоплені процесом індустріалізації, та визначте їхню господарську спеціалізацію.
4. Опишіть становище українських земель під час Першої світової війни.
5. Якими були основні події визвольного руху 1917–1921рр.?
6. Якою була доля українських земель на початку 20-х років ХХ ст.?
7. Визначте і поясніть хронологічні межі процесу індустріалізації українських земель.
8. Охарактеризуйте особливості економічного розвитку українських земель у1900–1913 рр.
9. Назвіть і охарактеризуйте основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя людей.
10. Визначте вплив подій Першої світової війни на життя населення.
11. Сформулюйте передумови Української революції.
Тема 2
СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
Тема 2. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
1. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російськоїімперії та Австро-Угорської монархії.
2. Місце української економіки в господарському житті двох держав.
3. Економічна криза 1900–1903 рр. Утворення монополістичних об’єднань.
- Основні терміни та поняття періоду
Монополія, синдикати.
- Основні дати періоду
1900–1903 рр.
| ЗГАДАЙТЕ: |
ЗГАДАЙТЕ:
Якими були особливості економічного розвитку українських земель наприкінці ХІХ ст.?
Як проявлялася модернізація в економіці українських земель у другій половині ХІХ ст.?
Коли в Наддніпрянській Україні виникають перші монополістичні об’єднання?
1. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії та Австро-Угорської монархії
×èòàéìîВизначте основні риси адміністративно-територіального устрою українських äëÿ ðîçóì³ííÿземель у складі Росії та Австро-Угорщини. Вирізніть спільне та відмінне.На початку ХХ ст. український народ не мав своєї держави. Його
землі загальною площею 700 тис. кв2 було переділено між Росією та Австро-Угорщиною.Всьогонаукраїнськихземляхпроживало48млносіб,зокрема33 млнукраїнців.
Українські землі, що входили до складу Росії, були об’єднані в три регіони — генерал-губернаторства по 3 губернії* в кожному: Малоросійська (Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії), Київська (Волинська, Подільська і Київська губернії) і Новоросія (Катеринославська, Таврійська та Херсонська губернії). Кожна губернія поділялася на 10–12 повітів*, а ті, своєю чергою, на волості* з кількома селами у кожній.
Губернськими і повітовими центрами були міста, волосними — містечка. Губерніями керували губернатори, яких призначав цар із середовища вищих військових і відомих дворян. Повіти очолювали капітани-справники, яких обирали зі свого середовища дворяни повіту. На чолі волості стояв обраний волосним сходом старшина. Йому підпорядковувалися сільські старости, яких обирали сільські громади. Окрім цих органів виконавчої влади, у губерніях і повітах створювались виборчі самоврядні установи — земські зібрання (розпорядчі органи) та земські управи (виконавчі органи). Втім, їхні функції були обмежені питаннями будівництва та утримання місцевих шляхів, розвитку хліборобства, промисловості, торгівлі, надання населенню медичних послуг, освіти, зв’язку, протипожежного захисту тощо. Діяльність земств контролювалася губернаторами та міністерством внутрішніх справ.
До складу Австро-Угорщини входили три історичні українські регіони: Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. Східна Галичина з адміністративним центром у Львові переділялася на 50 повітів, Північна Буковина з центром у Чернівцях — на 10 повітів, Закарпаття з центром Ужгород — на 4 комітати.
У Буковині найвищою посадовою особою був крайовий президент, а в Галичині — намісник. Вони призначалися цісарем і мали широкі повноваження. Їм підпорядковувались повітові старости, яких призначав міністр внутрішніх справ. Повітові старости призначали війтів, які очолювали сільські громади. У Львові й Чернівцях діяли крайові сейми, що виконували функції органів місцевого самоврядування. Вони опікувалися проблемами торгівлі, освіти, санітарного стану в населених пунктах тощо.
×èòàéìîПроякіособливостіекономічногоісоціальногорозвиткусвідчать,навашу äëÿ ðîçóì³ííÿдумку, наведені дані?Переважну більшість населення українських земель складало
селянство. У Наддніпрянській Україні в сільській місцевості проживало 84% населення, в західноукраїнських землях — 85%.
Проте, на тлі процесів модернізації постійно зростала кількість міст. Їхнє населення, як і населення невеличких містечок і робітничих селищ, було багатонаціональним.
Підросійські українські землі (тис. осіб)
Західноукраїнські землі (тис. осіб)
- Про які модернізаційні процеси, на вашу думку, свідчать подані у діаграмах цифри?
2. Місце української економіки у господарському житті двох держав
На основі тексту складіть стислі, з двох-трьох речень характеристики,×èòàéìîяківизначалибимісцеукраїнськоїпромисловостівгосподарськомужитті äëÿ ðîçóì³ííÿРосійськоїімперіїтаАвстро-Угорськоїмонархії.Обґрунтуйтесвоюдумку
фактами з тексту.
Початок ХХ ст. позначився в українських землях розгортанням
процесу індустріалізації, що передбачало подальший розвиток великої машинної індустрії та створення нової структури економіки. Найбільш потужно ці процеси розгортались у Наддніпрянській Україні, де частка промисловості в загальному обсязі продукції всього народного господарства становила 48,3% (у середньому по Російській імперії 40%). Тут працювало понад 8 тис. фабрик, заводів, шахт та інших промислових підприємств, більш ніж 800 тис. робітників.