История Украины 10 класс Гупан стандарт, академ (стр. 6 из 10)

Аграрні відносини на українських землях, що входили до складу Російської імперії

Верстви населення	Дворяни	Селяни
Верстви населення	Дворяни	заможні	середняки	бідняки
Кількість господарств	32,5 тис.	750 тис.	1млн 50 тис.	1 млн 200 тис.
Земельна власність (удесятинахнамаєток,ділянку)	334	15,5	8,2	3,7

- Про що свідчать дані таблиці?

На західноукраїнських землях сільське господарство домінувало в економіці краю (понад 2/3 валової продукції). Багатогалузеве сільське господарство було орієнтовано на внутрішній та зовнішній ринки. На початку ХХ ст. його товарність зростала. У торговому балансі господарств провідна роль відводилась рослинництву, паралельно з ним успішно розвивалось і тваринництво.

У структурі посівів провідним напрямом було вирощування зернових культур (майже 60% усіх посівних площ). У Східній Галичині переважав вівсяно-житній, а в Закарпатті та Північній Буковині домінував вівсяно-кукурудзяний напрям. Щодо пшениці, то вона посідала третє місце у посівній площі краю. Врожайність зернових була вищою, ніж у Наддніпрянщині, і сягала 10 ц/га. Водночас у краї відчувався дефіцит зерна. Населення західноукраїнських земель споживало хліба удвічі менше, ніж у Наддніпрянщині, та покривало нестачу товарного хліба імпортом. Під технічні культури (коноплі, льон, тютюн, цукровий буряк, хміль) відводилося лише 1% усіх посівних площ.

Водночас у цьому регіоні селяни відчували гострий дефіцит орної землі, оскільки зберігалося поміщицьке землеволодіння (40% усіх орних земель краю).

Аграрні відносини на західноукраїнських землях

	Галичина	Буковина	Закарпаття
Селянські двори з ділянками до 2 га (у % до загальної кількості дворів)	42,7	56	51
Середній розмір ділянки у бідняцьких господарствах	1 га	1,5 га	0,73 га
Заможні селяни становили (у % до загальної кількості господарств)	5	8	9,93
Заможні селяни володіли (у % від усіх земель)	20,7	23	23

- Про що свідчать дані таблиці?

Потужно розвивалось у краї тваринництво. Окремі селяни виставляли на продаж до сотні голів рогатої худоби, коней, овець, свиней.

3. Економічна криза 1900–1903 рр. Утворення монополістичних об’єднань

×èòàéìî äëÿПоясніть, як пов’язані прояви світової економічної кризи з появою моðîçóì³ííÿнополістичних об’єднань.

Початок XX ст. відзначився глибокою світовою економічною

кризою (1900–1903 рр.), яка вплинула і на українські землі. Найбільшої гостроти криза набула у важкій промисловості, зокрема в залізорудній і металургійній. У Криворіжжі в 1902 р. з 79 рудень діяла лише 41. У 1903 р. на півдні Наддніпрянщини із 56 доменних печей працювало лише 23. Випуск паровозів у Луганську та Харкові скоротився на третину. Криза зачепила легку й харчову промисловість.

Склади цукрових заводів були переповнені нереалізованою продукцією.

Видобуток залізної руди і виробництво чавуну в Криворіжжі у роки світової кризи (в млн пудів)

Назва			Р	ік
Назва	1900	1901		1902	1903
Залізна руда	156,2	111,3		111,8	149,5
Чавун	91,6	91,7		84,1	83,4

- Про що свідчать наведені у таблиці дані?

Значна кількість підприємств згорнули свою діяльність, а отже, почало стрімко зростати безробіття. Зокрема, на 1903 р. у гірничій промисловості було звільнено третину робітників. Всього ж у Наддніпрянщині безробітними стало понад 100 тис. робітників. У Харкові кількість безробітних сягала 16 тис., у Катеринославі — 15 тис., у Донбасі звільнили кожного п’ятого. Розмір платні скоротився на 15–20%, тривалість робочого дня зросла до 12–16 годин.

Водночас економічна криза стала каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону, що, загостривши конкуренцію та посиливши поляризацію підприємств, змусило буржуазію максимально сконцентрувати і об’єднати сили. Вона супроводжувалася поглинанням слабших підприємств сильнішими, зменшенням чисельності дрібних фабрик і заводів та збільшенням великих, тобто, значно посилилася концентрація виробництва, сягаючи великих, навіть порівняно із західноєвропейськими країнами, розмірів. За рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях Наддніпрянська Україна вийшла на початку ХХ ст. на одне з перших місць у світі.

Найбільшого рівня концентрація промислового виробництва досягла в таких промислових центрах України, як Катеринослав, Луганськ, Харків, Київ, Миколаїв, Юзівка, Одеса.

Великі підприємства зазвичай не належали одній особі, а були акціонерними товариствами*, де капітал переділявся на паї (акції), і власники паїв (акціонери) відповідали за справи акціонерного товариства та отримували частку прибутку відповідно до свого паю. Тільки за 1905 р. в Україні було створено 285 акціонерних товариств, не було жодного великого металургійного заводу, який не входив би в акціонерну компанію.

Внаслідок посилення концентрації промисловості в деяких галузях виникають компанії (великі підприємства), фірми чи об’єднання (спілки), що посідають монопольне становище, контролюючи значну частину виробництва і збуту певного виду продукції. Можливість істотно впливати на ринкові ціни та обсяги пропозиції товарів забезпечувала таким компаніям високі прибутки.

Першою монополією, що виникла в Наддніпрянській Україні ще 1893 р., був синдикат цукрової промисловості. Він об’єднав 203 з 224 цукрових заводів, що належали родинам Бобринських, Браницьких, Бродських, Потоцьких, Терещенків, Харитоненків, Ярошинських, і виробляв 1,2 млн т цукру щорічно (друге місце у світі після Німеччини).

Монополія — згідно з економічною теорією це велике підприємство, фірма чи об’єднання (спілку), що концентрує у своїх руках значну частину виробництва і збуту певного виду продукції, пануючи на ринку з метою одержання монопольного прибутку. Синдикат — це об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів реалізація продукції здійснюється через спеціально створену спільну збутову контору.

Процес монополізації набув масштабності на початку ХХ ст., коли виникли такі могутні синдикати, як «Продамет» (1902 р.), «Продвагон» (1904 р.), «Продвугілля» (1904 р.) та ін. Це були досить могутні об’єднання. Наприклад, синдикат «Продвугілля», до якого входило 18 окремих акціонерних товариств, контролював 75% видобутку кам’яного вугілля у Донецькому басейні. Загалом в Україні діяли 30 синдикатів, які мали 60-80% збуту галузевої продукції.

На західноукраїнських землях виникали фінансово-кредитні монополії: «Галицько-Карпатське товариство», «Галіція», «Мундус», «Сольва», які вкладали гроші у розвиток нафтової, хімічної, деревообробної промисловості.

Поява монополій у цілому неоднозначно впливала на виробництво й соціальну ситуацію в суспільстві. З одного боку, монополії, якщо й не усували циклічних промислових криз, то все ж значно пом’якшували їхню руйнівну дію. З іншого боку, їхні власники, контролюючизначнучастинувиробництвавтійчитійгалузі,зметоюпідвищенняцінна своюпродукціючастоштучнопідтримуваливкраїні нестачу фабрично-заводських

Звернімося до джерел

Зі статті в газеті «Утро России» за 1907 р.

«Ні для кого не було таємницею, що в залізоробній промисловості влада “Продамету” майже безмежна. Перефразувавши слова Людовіка ХІV, вона з гордістю може сказати: “Металургія — це я”. Поклавши в основу своєї діяльності ясно й виразно сформульований принцип, що не залізо існує для споживача, а споживач існує для заліза, “Продамет” з найперших кроків свого існування рішуче повела лінію в чітко зазначеному напрямі і продовжує благополучно вести її в наш час».

Як автор статті оцінює діяльність монополістичного об’єднання? Чому? Який принцип покладено, на його думку, в основу діяльності монополії?

виробів, вугілля тощо. Приносячи буржуазії надприбутки навіть у кризових умовах, монополії водночас гальмували господарський розвиток, заважали технічному прогресові, звужували сферу регулятивної дії ринкових відносин.

ПЕРЕВІРЯЙМО ТА ОЦІНЮЙМО СЕБЕ:

1. Покажіть на карті основні території українських земель та їх адміністративнийрозподіл напочатку ХХст., основнірайони розвиткупромисловості тасільського господарства.