Проте, ідея піраміди як царської усипальниці не була забута. Гробниці такої форми ми зустрічаємо поблизу IV порога в Напаті і VI - у Мерое, у далекій Нубії, що яка знаходилася під владою єгипетських фараонів. Піанхі (751-716 р. до н.е.), завойовник Єгипту і фундатор XXV династії, названої також ефіопською, на якій піраміді зробили величезне враження, був похований у чудовій гробниці недалеко від своєї старої резиденції поблизу святилища в Гебель-Бар-кал, де височіють стрункі піраміди - гробниці царів першого, так званого напатского періоду незалежного Мероітського царства (656-295 р. до н.е.).
Другий комплекс подібних пірамід знаходиться в Мероэ, новій столиці Мероитского царства (295 р. до н.е. - 350 р. н.е.). Ці піраміди мали цілком інші пропорції в порівнянні з єгипетськими і були набагато менше їх по розмірах. Середня довжина сторони їхньої підстави дорівнює біля 10м, висота не перевищує 20м, а ріг нахилу стін складає 65-70. Проте, найбільш характерною рисою мероітських пірамід, що відрізняє їх від єгипетських, є розміщення цих гробниць. Вони згруповані в комплекси і розташовані тісно одна поруч з іншою так, що відстань між ними часто не перевищує декілька десятків сантиметрів. Не всі ці піраміди мають заупокійні храми у вигляді молелен. Ребра стін деяких із них оброблені профілем у вигляді валика. Ці піраміди будувалися з необтесаних блоків каменю й облицьовувались старанно пригнаними полірованими плитами. Виняток складає декілька пірамід, що належали останнім правителям Мероітського царства, які були споруджені з цеглини-сирцю, а потім поштукатурені.
Мистецтво древнього Єгипту в більшому ступені, чим якогось іншого періоду художньої творчості, є відбитком конкретної, реальної дійсності на різних етапах її історичного розвитку. Це стосується не тільки образотворчого мистецтва, але й архітектури. Древні єгиптяни вважали земне життя усього лише стислим епізодом вічного існування. Саме тому для будівництва будинків, резиденцій вельмож і царських палаців вони вживали не занадто тривкі матеріали, а насамперед з цеглини-сирцю. Інакше виглядало справу зі спорудженням жител для безсмертної душі фараона і знаті, що також як і храми богів споруджувалися з каменю. Про тривкість цих будівництв, що устояли всупереч часу і систематичних руйнацій, свідчать збережені до теперішнього часу пам'ятники.
К.Михаловскій “Піраміди і мастаби” Варшава 1973 р.
ЛІТЕРАТУРА :
Луцький державний технічний університет
На тему:
Стахів А.Г.
Перевірив: викладач
Стрільчук Л.В.