Умисне вбивство, вчинене повторно. Вчинення вбивства, передбаченого статтями 116—118 КК, не дає підстав розглядати наступне умисне вбивство як повторне[5][6].
До ст. 115 КК України 5 листопада 2009 року було внесено зміни, згідно яким частина 2 цієї статті доповнилась ще одним видом кваліфікованого вбивства – вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної ворожнечі[7]. Таким чином держава підкреслює необхідність посилення боротьби з даними видами ворожнечі.
Б. Умисне вбивство за пом'якшуючих обставин
В літературі часто зустрічається визначення цього виду вбивства як привілейоване вбивство. Однак, враховуючи думку фахівця кримінального права Шапченка С.Д., який вважає неетичним та аморальним будь-яке вбивство називати привілейованим, в цьому рефераті ми упустимо це поняття.
Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання . У цьому випадку має місце особливий психічний стан винного — фізіологічний афект: короткочасна інтенсивна емоція, що значно послаблює контроль особи над своїми вчинками, здатність усвідомлювати їх, керувати ними. Від фізіологічного афекту слід відрізняти афект патологічний, що виключає осудність суб'єкта. Умовою застосування цієї статті є сильне душевне хвилювання, викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
Насильство при цьому може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв, позбавлення волі та ін.), так і психічним (загроза заподіяти фізичну, моральну, майнову шкоду), але тільки протизаконним. Останнє може за своїм характером надавати суб'єкту право на необхідну оборону.
Склад злочину, передбаченого ст. 116 КК, має місце лише у випадку, якщо умисел на вбивство виник раптово в стані фізіологічного афекту, і був виконаний, коли винний ще знаходився в такому стані.
Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Відповідальність матері пом'якшується за умови, що вбивство дитини було вчинене під час пологів або одразу після них, тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину певним нетривалим проміжком часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір'ю своєї дитини настає на загальних підставах[8].
Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Заподіяння смерті нападаючому при захисті від суспільне небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони не виключає такої відповідальності, але пом'якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця.
Слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільне небезпечним посяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди (в цьому випадку позбавлення життя нападаючого чи злочинця) небезпечності посягання чи вчиненого затриманим злочину або точно оцінити обстановку захисту чи затримання. У цьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної оборони або заходів із затримання злочинця виключається.
Вбивство через необережність може бути вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і внаслідок злочинної недбалості. Для застосування цієї статті необхідно встановити наявність необережної вини щодо злочинного наслідку — смерті іншої людини. Саме ж діяння, яке заподіяло такий результат, може бути як необережним, так і умисним[9].
2. Види вбивств в Російській Федерації
Загалом, в Російській федерації, як в одного з сусідів України кримінально-правова система є досить схожою. Однак є й певні відмінності, зокрема і щодо видів вбивств.
Однією з відмінностей є відсутність в КК РФ поняття вбивство через необережність. Натомість вживається поняття «спричинення смерті через необережність».
Серед кваліфікованих вбивств слід виділити ті, яких немає в КК Україні з метою порівняння. Таким є вбивство особи, яка завідомо для винного знаходилась в безпорадному стані; вбивство з мотивів кровної помсти; з метою використання органів та тканин потерпілого[10].
Як видно, в Російській Федерації налічується трохи більше видів кваліфікованих вбивств, ніж в Україні. Що стосується вбивств з пом’якшуючими обставинами, то по своїй суті вони ті ж самі, що і в Україні.
3. Види вбивств в інших державах
Для кримінального права США , Франції та Іспанії характерним є поділ посягання на життя на просте та тяжке вбивства.
В Німеччині, Франції та ряді інших країн континентального права під простим вбивством розуміється вбивство, здійснене без кваліфікуючих ознак.
У Великобританії та США статутне та загальне право поряд з простим умисним вбивством визнає простим вбивством випадки заподіяння смерті через необережність.
За невеликим винятком в більшості країн під тяжким вбивством розуміється лише умисне вбивство.
Англійське право розрізняє три види вбивств: умисне вбивство, вбивство з необережності та дітовбивство. Вбивство з необережності розглядається як тяжке вбивство в разі якщо воно сприяло іншому тяжкому злочину. Однак неумисне позбавлення життя, що сприяло протизаконному діянню, яке не містить склад тяжкого злочину, кваліфікується як просте вбивство. Аналогічно кваліфікується умисне вбивство, здійснення якого було спровокованим зі сторони вбитого
Вирішальне значення для кваліфікації діяння як тяжкого вбивства має суб’єктивна сторона, яка при тяжкому вбивстві означає вільно сформований намір вчинити дію, яка виразиться або може виразитись в заподіянні смерті якій-небудь особі.
Таким чином, лише наявність умислу на здійснення вбивства є обставиною, яка відносить умисне вбивство до категорії тяжких. При цьому спосіб його здійснення для кваліфікації діяння не має вирішального значення. Звідси слідує, що наприклад умисне заподіяння смерті, здійснене з особливою жорстокістю буде кваліфікуватись як умисне вбивство.
В Американському праві є ряд характерних особливостей в визначенні відповідальності за вбивство, яке невідоме англійському праву. Зокрема, поділ на убивство першого та другого ступеня. При цьому ознаки, які визначають віднесення тяжкого вбивства до того чи іншого ступеню, в різних штатах визначаються по-різному. В континентальному праві такого поділу немає.
Законодавством багатьох штатів визнається доктрина англійського загального права, якщо смерть настала протягом одного року та одного дня після спричинення тілесного ушкодження чи нанесення удару, то винний в спричиненні шкоди визнається винним у вбивстві.
За загальним правилом до тяжкого убивства в кримінальному праві США відносяться всі випадки незаконного позбавлення життя іншої людини (living human being), здійснене з злим умислом. Наприклад, кримінальне право Каліфорнії відносить до тяжкого вбивства першого ступеню будь-яке вбивство, здійснене шляхом вибуху, із засади, за допомогою тортур, при здійсненні підпалу, зґвалтування, грабежу чи розбою чи тяжкого злочину, спрямованого проти дитини.
Згідно ст. 221-1 французького кримінального кодексу 1992 р. «умисне позбавлення життя іншої людини є умисним вбивством». Для відповідальності за цією статтею необхідно встановлення умислу на позбавлення життя, в іншому випадку мова може йти лише про нанесення ран або вдарів або за ненавмисне вбивство.
Треба відмітити, що французька судова практика та кримінально-правова доктрина вважають за можливе засудження за вбивство і в тих випадках, коли особа потерпілого точно не встановлена, а підтвердженим є лише факт здійснення вбивства. Слід відмітити, що у Франції умисне вбивство може бути здійснене як шляхом дії (вдар ножем), так і шляхом бездіяльності (паралізованого хворого не кормлять, щоб він помер). Однак заподіяння моральних страждань, які можуть викликати смерть, за французьким кримінальним правом не визнається достатньою основою для засудження за умисне вбивство, на відміну від російського законодавства, де заподіяння смерті шляхом психічного впливу може бути кваліфіковане як убивство, якщо буде встановлений умисел винного, спрямований на позбавлення потерпілого життя.
Відповідно до ст. 221-3 Кримінального кодексу Франції кримінальна відповідальність за умисне вбивство посилюється в разі, якщо йому передували чи воно було поєднано з тортурами чи актами жорстокості.
Слід відмітити, що згідно кримінального законодавства Франції самостійною обтяжуючою обставиною скоєння вбивства є жорстокість по відношенню до потерпілого. В окрему кваліфікуючу обставину виділяються тортури. В якості самостійного виду умисного вбивства з обтяжуючими обставинами виділяється отрута.
Отрута створює посягання на життя іншої особи шляхом використання чи призначення по відношенню цієї особи таких речовин, які можуть призвести до смерті. Цей склад злочину є закінченим з моменту, коли злочинець з метою отрути особи ввів якусь речовину в організм потерпілого.
У Кримінальному кодексі Іспанії 1995 р. немає чітко сформованого поняття вбивства. КК лише говорить про те, що особа, що заподіяла смерть іншій особі, визнається винною у вбивстві. Для визнання вбивства тяжким необхідно, щоб воно було скоєно за обтяжуючих обставин.