Мир Знаний

Формування банками України обов язкових резервів (стр. 2 из 3)

n – кількість календарних днів у звітному періоді
резервування.

Розрахунок середньоарифметичної суми обов'язкових резервів здійснюється на підставі довідки про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку і довідки про залучені кошти і стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України.

Слід зазначити, що Національний банк може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

· строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку,
довгострокові зобов'язання банку);

· виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна, у
тому числі в банківських металах);

· суб'єктів (юридичні, фізичні особи).

Обсяг обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку, установлюється для звітного періоду резервування в процентному відношенні (від 20 до 100 процентів) до суми обов'язкових резервів за попередній звітний період резервування.

Враховуючи ситуацію на грошово-кредитного ринку Правління Національного банку України може змінювати:

· рамки звітного періоду резервування;

· норматив обов'язкового резервування;

· склад зобов'язань банку, щодо яких установлюються нормативи обов'язкового резервування;

· обсяг обов'язкових резервів, який має щоденно на початок
операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в
Національному банку;

· порядок формування та зберігання коштів обов'язкового резервування на окремому рахунку в Національному банку.

Так, в Положенні НБУ «Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України» зазначено, щоНаціональний банк може прийняти рішення щодо формування і зберігання комерційними банками коштів обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку в разі суттєвого погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку внаслідок несприятливих політичних, соціально-економічних обставин, техногенних катастроф, стихійного лиха чи інших подій, що потенційно можуть загрожувати стабільній роботі банківської системи.

Контроль за повнотою та своєчасністю виконання банками вимог щодо дотримання нормативів обов'язкового резервування здійснює Територіальне управління НБУ порівнюючи: «середньоарифметичну суму коштів, яка визначена на підставі встановлених нормативів обов'язкового резервування, з фактичною середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку за відповідний звітний період резервування згідно з наданою банком довідкою про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку; залишки коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку із щоденним на початок операційного дня обсягом коштів, що встановлюється Національним банком для відповідного звітного періоду резервування; залишки коштів на окремому рахунку в Національному банку із сумою коштів обов'язкових резервів, яка визначена на підставі встановлених нормативів обов'язкового резервування, своєчасність та обсяг їх перерахування згідно з наданою банком довідкою про залучені кошти і стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України.

У разі якщо, наприклад, сума коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку за звітний період буде меншою від середньоарифметичної суми залучених банком коштів у межах установленої норми обов'язкових резервів, то з банку стягується штраф.

Розмір штрафу визначається залежно від суми неправомірно одержаного доходу від недозарезервованої суми залучених коштів. У свою чергу, сума неправомірно одержаного доходу визначається на основі діючої у відповідному періоді облікової ставки Національного банку. При цьому одноденна сума недозарезервованих банком коштів помножується на одноденну облікову ставку та на кількість днів періоду регулювання.

3. еволюція порядку обов’язкових резервних вимог в Україні

Обов'язкові резервні вимоги до банків почали застосовуватися в Україні з кінця 80-х років. Держбанк СРСР установив у 1989 р. норму обов'язкових резервів у розмірі 5 % від суми залучених банками коштів.

З проголошенням Україною незалежності у 1991 р. новостворений центральний банк – Національний банк України встановив норму обов’язкового резервування, що до 1993р змінювалась в діапазоні 10-15%. Характерною особливістю цього періоду було те, що комерційні банки були зобов’язані зберігати звої обов’язкові резерви на окремих рахунках у Національному банку України.

В період гіперінфляції Національний банк був змушений вдатися до антиінфляційних заходів, зокрема з кінця 1993р. норму обов’язкового резервування було підвищено до значення у 20-60% від суми залучених банком коштів.

З початку 1994 року Національним банком було встановлено єдину норму обов’язкового резервування у розмірі 15% від залучених коштів банком у національній валюті. З цього часу обов’язкові резерви були переведені з окремих рахунків банку на кореспондентські рахунки у НБУ.

У період до 1997 р. норма обов’язкового резервування поступово зменшувалась і у кінці року досягла позначки у 11% від суми залучених банкомкоштів як в національній, так і в іноземній валюті(рис.3.1).

Рис.3.1 Показники норм обов’язкового резервування 1992-2008 рр.

У 2001 р. Національний банк ввів диференціацію норм обов’язкового резервування, критеріями якої стали:

1. Термін депозиту.

2. Категорія вкладника.

3. Валюта залучення коштів.

У 2006 році Національним банком було прийнято Положення «Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України».

На сьогодні, в цілому по банківській системі за 2008 рік обсяг грошової бази збільшився на 44,8 млрд. грн., натомість зобов'язання Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3, а саме кошти банків на кореспондентських рахунках в Національному банку України скоротилися на 0,4 млрд. грн. (на 2,2%) до 18,6 млрд. грн.

Так, розрахунковий рівень тимчасово вільної ліквідності на 01.01.2009р. становив 5,0 млрд. грн. проти 9,3 млрд. грн. на 01.01.2008 р.

У 2008 році спрямованість операцій Національного банку України з регулювання ліквідності банків визначалась виходячи із динаміки ліквідності банківської системи. Зокрема, на початку 2008 року спостерігався високий рівень вільної ліквідності, зумовлений насамперед значними видатками бюджетних коштів у грудні 2007 року. За таких умов Національний банк України переважно здійснював операції з мобілізації коштів банків. У подальшому спостерігалося зменшення рівня ліквідності банків насамперед – через акумуляцію значних обсягів коштів на єдиному казначейському рахунку (у січні – вересні 2008 року обсяг коштів уряду в національній валюті на рахунках в Національному банку України збільшився у 3,6 раза до 15,9 млрд. грн.) і Національний банк України активніше підтримував ліквідність банків через операції рефінансування. Зокрема було розширено можливість підтримки ліквідності банків на основі програм фінансового оздоровлення. Починаючи з квітня поточного року Національний банк України як експеримент приймав під забезпечення кредитів рефінансування акцій власників істотної участі в банку, а в подальшому цей механізм було запроваджено на постійній основі. З початку жовтня через погіршення умов доступу до зовнішніх фінансових ринків та недовіру населення до фінансового стану окремих банків на фінансовому ринку України почали спостерігатись ознаки напруги, зокрема відплив коштів з банківської системи. Дефіцит вільної ліквідності у банків упродовж більшої частини листопада був пов'язаний з повільними темпами зростання ресурсної бази та підвищеним попитом на іноземну валюту для погашення зобов'язань за коштами, залученими на зовнішніх ринках, й задоволення потреб імпортерів в іноземній валюті (рис.3.1).

Рис.2.1 Кошти банків на кореспондентських рахунках у Національному банку України

За таких умов Національний банк України розширив можливості банків з підтримки ними своєї ліквідності через механізми рефінансування, пом'якшив вимоги до формування банками обов'язкових резервів, зокрема норматив обов'язкового резервування за коштами в національній валюті 5 грудня 2008 року було знижено до нуля. Відповідно Національним банком України було встановлено наступні нормативи обов’язкового резервування:

а) за строковими коштами і депозитами юридичних та фізичних осіб у національній валюті – 0%;

б) за строковими коштами і депозитами юридичних та фізичних осіб у іноземній валюті – 3%;

в) за коштами на вимогу і на поточних рахунках юридичних та фізичних осіб у національній валюті - 0%;

г) за коштами на вимогу і на поточних рахунках юридичних та фізичних осіб в іноземній валюті - 5%.

В цілому, станом на 01.04.2009 р. резерви за зобов’язаннями по банківській системі становлять 1 168 805 тис.грн.


ВИСНОВКИ

Політика резервних вимог - потенційно надзвичайно потужний засіб грошово-кредитного регулювання. Навіть невеликі зміни норми резервів призводять до значних змін в обсягах кредитних вкладень комерційних банків і відчутно впливають на грошову масу. Це досить жорсткий інструмент макроекономічного регулювання, тому що механізм резервних вимог є обов'язковим для виконання. Цей метод не використовують як єдиний або головний інструмент регулювання грошового ринку, а найчастіше як додаток до сукупності інших, гнучкіших засобів регулювання.