МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедра криміналістики
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з спецкурсу «Криміналістична експертиза»
(Варіант ІІ)
м. Одеса, 2010р.
1. Хто може бути судовим експертом, його права та обов’язки
Перед тим, як висвітлити вимоги, які встановлюються до осіб, які можуть бути судовим експертом, вважаю за доцільне дати визначення поняття судової експертизи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Вимоги до осіб, які можуть бути судовим експертом визначені статтею 10 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до зазначеної норми Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу».
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість. Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством (наприклад, якщо дана особа брала участь в процесі в якості свідка, спеціаліста, перекладача, сторони, третьої особи, слідчого).
Статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» встановлені обов’язки судового експерта, так незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний: 1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок; 2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; 3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.
Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством. Стаття 77 Кримінально – процесуального кодексу України висуває до судового експерта обов’язок з'явитися до суду, до органів досудового слідства або дізнання за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;
2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;
3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;
4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;
5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;
6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством. Згідно частини другої статті 77 Кримінально – процесуального Кодексу України, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
2. Фактичні і юридичні підстави призначення криміналістичної експертизи
У кримінально-процесуальній діяльності спеціальні знання використовуються у двох формах: при залученні спеціалістів під час окремих слідчих (судових) дій та в межах проведення експертизи. Під час здійснення правосуддя велику допомогу слідству та суду надає судова експертиза.
Проведення судової експертизи регламентовано Законом України «Про судову експертизу», КПК (статтями 75—77, 196—205, 310—312) і Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК) (статті 57—61). Згідно з чинним законодавством України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК). До спеціальних знань належать будь-які знання та уміння об’єктивного характеру, отримані внаслідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідають сучасному науково-практичному рівню.
У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експертиза визначається як дослідження, що проводиться відповідно до кримінально-процесуального або цивільно-процесуального закону особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають значення у справі.
Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття судової експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.
Під час експертизи, на відміну від інших процесуальних дій, істотні у справі факти можуть встановлюватися за відсутності слідчого (або суду). Ця особливість дає змогу пояснити, чому законодавець встановив систему додаткових процесуальних гарантій, дотримання яких покликано сприяти достовірному, повному й об’єктивному встановленню фактів експертом та всебічній перевірці його висновків слідчим і судом. Експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому насправді є потреба, коли без відповіді експерта на певні питання неможливо встановити істину у справі. Недопустимо призначати експертизу для вирішення питань, що потребують таких спеціальних знань, які не виходять за межі професійної підготовки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення експерта не ставляться питання правового характеру.
Судові експертизи призначаються за розсудом слідчого або суду, у деяких зазначених у законі випадках обов’язково повинна бути проведена відповідна експертиза. Так, експертиза обов’язкова (ст. 76 КПК):
1) для встановлення причин смерті;
2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;
3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
4) для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 КК;
5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, за відсутності відповідних документів про вік або неможливість їх отримання (ст. 76 КПК).
Експертиза проводиться у період розслідування або судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального документа — постанови слідчого (судді) або ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по порушеній справі.
Фактичною підставою призначення експертизи є необхідність застосування спеціальних знань для з'ясування суттєвих обставин по кримінальній справі.
Рішення про необхідність проведення експертизи слідчий приймає в кожному конкретному випадку з урахуванням сформованої у справі слідчої ситуації і характеру встановлюються обставин. В окремих випадках проведення експертизи необхідно в силу прямої вказівки на це в законі
Експертиза не призначається, коли обставини й без того достатньо повно з'ясовані і у проведені експертного дослідження немає необхідності, або коли виниклі питання можуть бути успішно вирішені за допомогою використання слідчим власних спеціальних знань або шляхом залучення спеціаліста до участі в слідчій дії.
На відміну від інших форм використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів експерт проводе наукове дослідження представлених в його розпорядження об'єктів, в результаті вивчення яких отримує нові фактичні дані, що раніше не були відомі слідчому (суду).
Необхідність і час призначення експертизи визначаються слідчим або судом з урахуванням обставин справи та керуючись тактичними міркуваннями. Експертиза призначається у ситуаціях, коли для її проведення зібрані всі необхідні матеріали, об'єкти експертизи придатні для дослідження, поставлені питання до яких збігаються з можливостями експертизи. Проведення експертизи має бути своєчасним, оскільки тяганина з її призначенням може призвести до небажаних наслідків. Однак і надмірна поспішність, відсутність необхідних вихідних матеріалів не дозволить отримати доброякісного експертного висновку.