2.3 Охорона спадкового майна
"З моменту відкриття спадщини і до моменту її прийняття спадкоємцями проходить певний відрізок часу, протягом якого спадкове майно перебуває в невизначеному стані. Якщо спадкоємці проживають окремо від спадкодавця, то речі, які становлять спадщину, без нагляду чи догляду можуть зіпсуватися, їх можуть знищити чи вкрасти. Державний нотаріус, який отримав повідомлення про відкриття спадщини, повинен повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме, а також вжити заходів до охорони спадкового майна, тобто нотаріальну дію, передбачену Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. [26, 28]
Під охороною спадкового майна розуміється сукупність заходів із забезпечення збереженості майна, мета яких – запобігти псуванню, пошкодженню чи втрату спадкового майна. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах: 1) спадкоємців; 2) відказоодержувачів; 3) кредиторів; 4) територіальної громади (держави). Охорона спадкового майна полягає в: а) з'ясуванні складу спадкового майна; б) описі та оцінці спадкового майна; в) передачі спадкового майна на зберігання спадкоємцями чи третім особам; ґ) перевірці та контролі належного виконання обов'язків зі збереження спадкового майна відповідними особами.
До складу спадщини можуть входити працююче підприємство, земельна ділянка, цінні папери, домашня ходоба та домашні тварини, швидкопсувна продукція, мисливська зброя тощо, що і зумовлює необхідність обрання спеціальних заходів з охорони спадкового майна. Охорона спадкового майна здійснюється протягом часу, якийнадається спадкоємцям для прийняття спадщини. Основна дія, яку повинен вчинити нотаріус, - це скласти опис спадкового майна, який проводиться негайно після вчинення необідних дій щодо забезпечення охорони і збереження спадкового майна. В акті опису зазначається: дата надходження заяви (повідомлення) або доручення про вжиття заходів до охорони спадкового майна; дата проведення опису; відомості про осіб, які беруть участь в описі; відомості про особу спадкодавця, час його смерті і місце знаходження майна, що описується; чи було оечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким; стан пломби чи печатки; докладна характеристика кожної із перерахованих у ньому речей: назва, розмір, номер і рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.), що виключало чи утруднювало б їх заміну, і оцінка цих речей з урахуванням зносу.
Якщо спадкоємці не згодні з оцінкою, вони мають право запросити фахівця, сплативши за його послуги".[5,с. 161-163]
"Квартири, жилі будинки, будівлі, споруди та інщі об'єкти нерухомості, які належали на день смерті спадкодавцеві, оцінюються за інвентаризаційною оцінкою, а місцевостях, де інвентаризацію не проведено – за їх страховою оцінкою. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, за окремим описом здаються на депозит нотаріусу, де вони перевувають до видачі їх спадкоємцю чи територіальній громаді, якщо спадщину буде визнано відумерлою".[5, с. 163] Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами слоьзоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони до них) передаються органу внутрішніх справ за окремим описом (п. 193 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).[28] "Харчові продукти, які виявляють серед спадкового майна, державний нотаріус передає спадкомцям, а за їх відсутності продукти довгострокового терміму зберігання – відповідним організаціям для реалізації за окремим актом. Срібло і монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати тощо), вироби зі срібла і монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заціякавлених осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківської установи". [5, с. 164]
"Зберігання спадкового майна на депозиті державної нотаріальної контори чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших зацікавлених осіб.
Якщо в складі описаного майна виявляють цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за окремим описом здають на зберігання спадкоємцям, відповідним установам (інституту, музею тощо) чи іншим особам. За неможливості передати їх на відповідне зберігання нотаріус опечатує документи або сховище з документами. В акті опису зазначають все майно, яке є в квартирі (будинку) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносять до акта опису, а зацікавленим особам роз'яснюють порядок звернення до суду з позовом про вилучення цього майна з опису. На кожній сторінці акта опису підсумковують кількість речей (предметів) та їх вартість, а після закінчення опису наводять загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості. Якщо проведення опису переривається або триває декілька днів, приміщення кожний раз опечатується нотаріусом, а в акті опису робиься запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення".[5, с. 165]
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду чи вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною відповідно до ст. 1285 ЦК.
"Для охорони прав спадкоємця, який має народитися, запрошують представника органів опіки та піклування. Якщо ж дитина не народиться або народиться мертвою, частка спадщини, що їй призначалася, розподіляється між спадкоємцями на загальних підставах".[5, с. 166]
"Охоронцем спадкового майна може бути призначено одного із спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце знаходження яких невідоме, а бо інших осіб, визначених спадкоємцями. За бажанням спадкоємців охоронцем майна може бути призначено будь-яку особу.
Збереження майна є заходом охорони спадщини, який може складатися із: 1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги; 2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредиторів; 3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат; 4) відчуження майна, що було описане, за рішенням суду; 5) відчуження майна, що належить іншому із подружжя, що пережив спадкодавця; 6) повідомлення спадкоємців або фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.
Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці чи інщі особи, які проживали із спадкодавцем, заперечують проти проведення опису, не пред'являють иайно чи приховують його тощо), державний нотаріус складає акт про неможливість вжиття заходів до охорони спадкового майна і повідомляє про це зацікавлених осіб, а в необхідних випадках – фінансовий орган або прокурора. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині".[5, с. 167-168]
2.4 Поділ спадщини
"Питання щодо поділу спадщини виникає, якщо спадкодавець призначив декілька спадкоємців у заповіті або за відсутності заповіту у спадкодавця виявилося декілька спадкоємців за законом. Спадкове майно, яке переходить до спадкоємців померлого за законом, являє собою майновий комплекс і належить спадкоємцям на праві спільної часткової власності. Правовий режим майна при спадкуванні за заповітом залежить від того, чи визначив спадкодавець кожному спадкоємцю конкретне майно, чи зазначив їм частку належного майна, чи визначивїм частку належного майна, чи визначив спадкоємців, але не зазначив їх часток.
Відмінності в поділі спадщини залежить від низки обставин: 1) від підстав спадкування (за заповітом чи за законом); 2) подільності чи неподільності речі, яка успадковується; 3) належності речі, яка успадковується не лише спадкодавцеві, а і спадкоємцям чи декільком спадкоємцям або третій особі; 4) факту користування спадкоємцем річчю за життя спадкодавця; 5) оборотоздатності речей, які спадкуються, та їх правового режиму". [5, с. 168]
Права спадкоємців і правила поділу спадкового майна регулюються ст. 1278 та ст. 1279 ЦК, положення яких ґрунтуються на нормах глави 26 ЦК "Право спільної власності", а саме:
- майно, що належить на праві власності декільком особам, належить їм на праві спільної власності;
- якщо частки учасників у праві спільної часткової власності не визначені законом чи домовленістю між учасниками, то вони вважаються рівними;
- порядок визначення та зміни часток учасників права спільної часткової власності може бути змінено за їх спільною згодою;
- співвласник відповідно до своєї частки в праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, обов'язкових платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном;
- плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у суспільній власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними;