До 1990 року видавництво “Вища школа” літератури з медицини та охорони здоров’я українською мовою не друкувало. У 1990 році в таких серійних виданнях видавництва “Здоров’я” , як “Бібліотека практичного лікаря”, “Бібліотека середнього медичного працівника” не числилося жодної україномовної книжки. З 28 науково-популярних видань україномовних було 15. В плані видавництва “Вища школа” на 1993 рік в галузі медицини із 22 видань україномовних було 17. Видавництво “Здоров’я” запланувало україномовних видань одну третину від загальної кількості. Із 26 запланованих підручників 22 було видано українською мовою. Видавництво приймає рукописи, не диктуючи умов. Але могло б… Принаймі, публікації україномовних праць повинні мати пільги як для авторів (черга, гонорар) , так і для видавництва (зменшення податку, забезпечення папером, тощо).
Вища атестаційна комісія України видала розпорядження публікувати автореферати та дисертації лише українською мовою. Скоро дисертанти будуть зобов’язані державною мовою захищати дисертації. Справедливо. Але біда в тому, що українська мова авторефератів та дисертацій дуже часто жахлива. Автор реферату чи дисертації та вчена рада, яка несе відповідальність за видання, мають відповідати і за мовно-граматичну сторону праці.
Противники української мови, ділячись додатково своїми думками, висловлюють протест проти насильницької українізації (де вона?), мотивують безперспективність дерусифікації браком української термінології (безпідставно) , вважають, що є проблеми важливіші.
Так, міра важливості соціально-державних заходів змінюється в часі, але ставлення до розвитку духовної культури, а, отже, й до становища мови, продиктоване почуттям патріотизму, не минуче. Якщо б ми не втрачали цього почуття, то, може б, жили сьогодні по іншому.
Дуже важливою причиною байдужого негативного ставлення лікарів до української мови є відсутність патріотизму, національної самосвідомості, навіть інтелігентності, незнання історії та культури свого народу. Додам, що ці чинники, помножені на соціально-професійне самоусвідомлення, повинні зробити лікаря не лише прихильником, але й пропагандистом української мови. І навіть, якщо цей лікар не українець, але лікар – громадянин , він має збагнути свій обов’язок перед народом, серед якого і для якого він працює, обов’язок перед державною мовою.
Література:
1. Литвиненко Н. П., Місник Н. В. Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря – Київ – 2000.
2. Пиріг Л. А. Українська мова в лікарському середовищі. Сучасний стан і перспективи. –– Новини стоматології - 1995. - №1-2 /2-3/. С. 10-14.
3. Пиріг Л. А. Украінська медична термінологія – багатоаспектність проблеми. - Медична газета України – 1996 - №29 (серпень). – с. 1-2.
4. Чекман І. OPUS LAUDAT ARTIFICEM – По роботі пізнати майстра: Українська медична термінологія. Стан справ. – Ваше здоров’я. – 1998 – 4 лютого – с.7.
Національний Медичний Університет ім. акад. О.О. Богомольця
Кафедра української мови
МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ
Студентки І курсу
Фармацевтичного факультету
Групи № 3
Поболь Анни Аркадіївни
Науковий керівник:
Литвиненко Ніна Павлівна
Київ – 2000