Та за батька названого щиро Бога хвалить.
(с.51)
Є вірші, головними героями яких є діти - брати та сестри. У цих творах, мабуть, знайшли відображення спостереження Олени Пчілки за поведінкою власних дітей. Про те, наскільки дружила між собою малеча у будинку Косачів, можна довідатись, наприклад, з вірша "Сестричка й братик". У маленької дівчинки є улюблена лялька. Про те, наскільки вона для неї важлива і як обережно дівчинка поводиться з нею, свідчать такі рядки:
Граюсь лялькою гарненько,..
Гарно убираю;
Пограюся та і знову
її заховаю.
(с.42)
Та для маленького братика не шкода навіть цієї дорогоцінної іграшки:
"Даю йому погратися - стане веселенький". Чудовою картиною ідеальних
стосунків дає нам замішуватися письменниця:
Таке втішне! Ось на ніжку
Мені примостило;
І всі троє ми радієм,
Всім так любо-мило!
(с.43)
Та більшу за кількістю і значенням групу складають вірші Олени Пчілки, що поетизують любов матері до дитини.
Так, у вірші "Мама й доня" зображено картину безмежної материнської любові:
Чи ж можна маленьку
Ще більше кохати?
Впадає матуся,
Дівчатко милує, -
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!
(с.41)
У. колисковій "Люлі, люлі..." - вся глибина і багатогранність материнського почуття. Мати, колишучи свою донечку, вже знає, що все життя буде нерозривно зв'язана з нею:
І все життя твоє буду, дитя моє,
Серцем тебе пильнувать.
(с.51) .
Мати звертається до коханої дитини, осипаючи її найніжніщими словами: "доненько", "моя доленько", "ясная зоренько", "квітко похильная", "голубка", "любка", "щастя ясне". Мабуть, не раз співала своїм малюкам Олена Пчілка такі колискові. І може, одна з них і надихнула згодом Лесю написати наступні рядки:
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пізній бо час.
[37, с. 19]
Дитина, що росте, купаючись у материнській любові, відчуває себе затишно та впевнено. Саме так, як маленька лірична героїня твору "Пісенька", який має чітко виражені фольклорні риси:
Гоп, скок, веселенько,
Одиначка я у неньки;
Мене Ііенечка пестує
Та смачненьким все годує;
Я ж матусю поважаю
І слухняна виростаю.
(с.35)
А у вірші "Вишеньки-сережки" з тонким гумором Олена Пчілка спостерігає за безвинними хитрощами маленької Галюні, якій так хочеться скуштувати вишень, які купила мати:
- Чи не взяти б ягідочку,
Або пару, може?
А як, може, сваритиме
Матуся! Ох, боже!..
Дівчинка міркує, як будь-яка дитина:
Та хіба вже так багато
Отам позначиться,
Як одною ягідкою
Хтось полакомиться?..
"Страждання" малої Галюні завершуються тим, що вона зрештою знаходить вирішення проблеми:
Я візьму собі дві пари,
Тепер не боюся.
Як повішати на вушка
Сережки неначе,
То сварить не буде мама,
Хоч уже й побаче;
Лише любо засміється,
Любо поцілує,
Та ще більше тих "сережок"
Галі подарує!
(с. 34)
Такий вірш можна було створити лише дійсно маючи досвід виховання малих дітей, більш того, лише уважно спостерігаючи за ними, за різноманітними проявами дитячої психіки.
Отже, поезії Олени Пчілки, тема або сюжет яких стосується родинних відносин, найчастіше зображують ці відносини в ідилічному ракурсі. Діти у цих віршах оточені любов'ю та турботою дорослих й одночасно самі відчувають себе відповідальними за молодших членів родини, а до батьків ставляться з відповідною пошаною. За допомогою таких творів юні читачі вчаться правильно поводити себе у родині, поважати дорослих, цшувати їх любов і турботу.
З повчальною метою писала Олена Пчілка і байки. Звірі та інші персонажі, які беруть участь у її творах, уособлюють ті певні риси і людські якості, які ми звикли бачити, наприклад, в котові, собаці, свині, лисиці, але кожен з них має неповторний характер, мислить і висловлюється по-своєму оригінально.
Байки Олени Пчілки мають різне виховне спрямування. Одні з них виховують працьовитість, наполегливість у навчанні, інші - дають поняття про те, якими мають бути нормальні людські стосунки, які духовні якості слід у собі розвивати і з'якими вадами нещадно боротись.
Так, у байці "Котова наука" Кіт (а коти взагалі у багатьох творах Олени Пчілки зображені розумними і мудрими істотами) дає пораду маленькому Петрусеві:
Поки ходиш, ґави ловиш,
Та мені докори мовиш,
Міг би все зробить:
Міг би вивчить байку "Хмару",
Чи зробить задачок з пару,
А хоч би і п'ять.
І що треба написати,
Все гарненько посправляти -
Не байдикувать!
(с.117)
Звернімо увагу на те, як характерно зобразила авторка Кота:
Ох, та й пишно ж як розлягся!
Як розкішненько простягся,
Мов великий пан!
(с. 116)
Про значущість будь-якої праці, навіть на перший погляд непомітної, розповідає байка "Маленький вітрячок". Великий новий вітряк звисока дивиться на свого малого сусіда, що, на його погляд, має життя "собаче" й "мізернеє", бо лише "крильцятами махає". Але маленький непомітний вітрячок з гідністю відповідає:
Твоя робота бучна - та й моє
Те працювання не даремне:
Дрібне воно, та тільки ревне!
Маленький вітрячок працює на користь бідному народові:
До тебе доступу йому нема,
А я і клуночок прийму, дарма!
Олена Пчілка схвалює життєву позицію таких скромних працівників, що не кричать голосно про користь, яку приносять іншим:
Є й люди (мовби вітрячки оті),
Що роблять ділечко в житті
Хоч тихо, помаленько,
Не дивлячись на значного сусіда
І не шукаючи бучного сліду!
(с. 145)
Питанням етики людських стосунків присвячено такі байки, як "Баєчка про Цуцика та про його пані", "Микола і Лиска", "Снігир та Щиглик*'. У перших двох творах на прикладі ставлення людини до собаки показані людські стосунки.
У першій байці авторка розповідає про пані, що, здається, обожнювала свого песика, але коли він їй надокучив, наказала служниці забрати його здвору,- виправдовуючи свій вчинок тим, що Бобик начебто "змінився". Іронічно подаються обидві характеристики песика. Спочатку як гарного, з незвичним кольором, корисного в ролі сторожа. А потім усі ці риси обертаються напроти нього:
Став він голосно так гавкать,
Що нема за ним спокою!
Та й негарний став - перістий:
Білі п'яти не до речі,
Особливо проділь довгий
І такі широкі плечі!
(с.121)
У наступній байці собачка Лиска ототожнює собою тих людей, що здаються терпеливими і спокійно зносять усілякі глузування, але коли їх терпець уривається, вони можуть постояти за себе:
От і наука єсть гарненька!
Що і плохого не займай,
Не користай з його терпіння,
Не уживай того дражніння -
Бо є й терпінню край!
(с. 124)
Ця байка, з одного боку, є застереженням для людей, що люблять знущатись над слабкими, а іншого боку, навчають людей слабих духом відстоювати почуття власної гідності за будь-яких обставин.
Не сміятися з чужої біди вчить дітей байка "Снігир та Щиглик". Жвавий Щиглик глузував з бідного Снігирчика, що потрапив у сильце, і несподівано сам опинився в аналогічній ситуації:
Аж гульк!.. Ох, лишенько тяжке!
Се що таке?!
В якусь-то сіточку Щигол ускочив
(Немов собі наврочив!).
(с.131)
У байці "Чайка" Олена Пчілка викриває зраду у людських стосунках. Вчинок Кречета розбив Чайчине серце, її життя було можливим лише тоді, коли -поруч був коханий Кречет. І, обираючи між самотнім життям і смертю, Чайка зупиняє свій вибір на останньому;
... Нащо мені життя моє, як долі немає?
Я ж надію в серці мала на могутні крила, -
А тепер!.. Жить самотою вже мені несила!..
(с. 148).
Драматичним є також сюжет байки "Орел на визволі". Орел - це трагічний символ людини із понівеченим життям і зламаною волею, Опинившись після довгого сидіння у клітці на волі, він вже не має сил у широких крилах злетіти туди, куди так часто уносили його мрії:
... Занадто довго нудивря в неволі!
Зомліли крила. Згризли серця болі
Колишню міць велику, - не ставало сили
Туди летіть, куди було носили
Орла колишні думоньки охочі,,.
(с. 149)
Та справа не лише у нестачі сил. Інші орли
Ні стану, ні журби його не зрозуміли,
Знебулого - крилом з погордою одбили!
(с. 150)