Отже, не зважаючи на наявність укладеного договору між користувачем та ОКУ про надання дозволу на використання об’єктів авторського права і сплати винагороди за таке використання, користувач зобов’язаний самостійно укладати договори про надання дозволу про використання об’єкту авторського права з кожним із правовласників, об’єкти авторського права яких він має намір використовувати шляхом публічного сповіщення по радіо чи телебаченню. Такий підхід суперечить принципам діяльності ОКУ, викладених у ст. 49 ЗУ "Про авторське право і суміжні права". До функцій ОКУ належить укладення договорів про використання прав, переданих в управління на основі повноважень, одержаних від суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Умови цих договорів мають відповідати положенням статей 31-33 цього Закону. Тобто метою укладення договору між ОКУ і відповідачем було забезпечення використання музичних творів без заподіяння шкоди авторським правам, у тому числі спірного твору.
Факт неотримання ОКУ повноважень від правовласника на управління спірним твором не може ставитися у вину користувачеві, який не знав і (як свідчить постанова) не був поінформований ані правовласником, ані ОКУ, що отримав право використовувати спірний твір від особи, яка позбавлена повноважень управляти майновими правами на спірний твір. За логікою постанови господарського суду апеляційної інстанції, мовнику не залишалося нічого іншого, як укладати договори про використання об’єктів авторського права з кожним правовласником, що, по-перше, враховуючи специфіку господарської діяльності мовника, є вкрай складним завданням, по-друге, ставить під питання доцільність існування інституту колективного управління майновими правами авторів і суб’єктів суміжного права як такого.
Викладене, однак, не слід сприймати як заклик до укладення договорів із багатьма ОКУ майновими правами на кожен вид об’єктів авторського права (наприклад, музичних творів із текстом або без), які телерадіомовник використовує у господарській діяльності. Вступаючи в договірні відносини з декількома ОКУ (використання музичних творів шляхом їх публічного сповіщення), користувач може поставити себе в становище більш невигідне, ніж вірогідність бути відповідачем у одній із судових справ.
По-перше, виникає необхідність відраховувати кожній організації колективного управління певний відсоток від валових доходів, отриманих від діяльності, під час здійснення якої відбувається використання музичних творів, що є економічно невигідним. По-друге, у цих організацій колективного управління може виникнути конфлікт щодо обсягу репертуару кожної з них, який фактично використовується телемовником, а отже, може суттєво скоротити перелік музичних творів, які користувач може вільно використовувати, а сам телеканал чи радіостанцію зробити фактичним заручником конфлікту конкуруючих ОКУ. Враховуючи викладене, доцільно укладати один ліцензійний договір із певною ОКУ й вимагати від контрагента письмово повідомляти про зміст репертуару такої ОКУ, а також про кожен факт вилучення з цього репертуару музичних творів певних суб’єктів виключних майнових авторських прав, що забезпечить стабільну діяльність телерадіомовника й унеможливить виникнення передумов для отримання небажаних позовів.
Зразки рішень суду, що стосуються порушень авторських та суміжних прав додаються.
Висновки
Стрімкий розвиток техніки суттєво загострив конфлікт між інститутами авторського права та суміжних прав, які розвиваються, з однієї сторони, і об’єктивними потреб суспільства в доступі до культурних цінностей, до інформації – з другої. Простота та доступність сучасних технічних засобів, які надають їх власникам фактичну можливість безперешкодного використання результатів інтелектуальної діяльності в сфері музики, зокрема можливість їх "цифрового" копіювання в необмеженій кількості, привели до масштабного збільшення випадків порушення законодавства про авторське право та суміжні права.
Низький рівень дотримання законодавства в даній сфері багато в чому викликаний тим, що переважна більшість сучасних музикантів не обізнані про права, що їм належать і про можливі способи їх здійснення та захисту. Як наслідок, вони часто здійснюють грубі помилки при вирішенні питань про використання створених об’єктів. У зв’язку із незаконним використанням об’єктів авторського права та суміжних прав, небхідим є прийняття нового законодавства у сфері авторських та суміжних прав або удосконалити норми які є на сьогоднішній день згідно із нормами європейського законодавства і звичайно посилити охорону цих прав. На мою думку, найголовніше, треба внести певні законодавчі зміни, які відносяться до діяльності організацій колективного управління (ОКУ). Саме недосконалість норм авторського права - одна із причин порушень у діяльності ОКУ. Необхідно чітко вписати в законі критерії відносно того, хто може займатися роботою у сфері захисту авторських прав. Так, наприклад, правильним буде, якщо працюватиме одна організація з авторських прав, яка б займалася музичними творами, а одна з аудіовізуальних прав. Це допоможе користувачу більш чітко розуміти з ким слід укладати відповідний договір, адже на ринку працює безліч організацій колективного управління, і користувач плутається, хто з них якими правами управляє. Також слід змінити структуру контролю за процесом створення ОКУ, наглядом за їхньою діяльністю та за об’єктивних підстав, припинення цієї діяльності. Можна взагалі відокремити питання врегулювання діяльності ОКУ в окреме законодавство, вилучивши відповідні норми із ЗУ "Про авторське право та суміжні права". Я вважаю, що із прийняттям нового законодавства, у українських музикантів з’явився шанс отримати законне регулювання захисту авторського та суміжних прав щодо шоу-бізнесу, а на практиці — повернення грошей правовласникам, в музичну індустрію. Також, це дозволить ефективно боротися з "піратством" в Україні та може стати моделлю для відстоювання авторських прав в інших сферах.
Саме незаконну підприємницьку діяльність , яка включає в себе використання об’єктів авторського права та суміжних прав без дозволу на це правовласників і без виплати винагороди можна назвати "інтелектуальним піратством". Адже у результаті такої неправомірної діяльності зачіпаються інтереси композиторів,поетів-піснярів та інших авторів, артистів-виконавців, виробників фонограм, відеозаписів, аудіовізуальних творів, організацій ефірного та кабельного мовлення, а також держави і в цілому всього суспільства. Крім того, слід досягти чіткого виконання законів у сфері авторського права та суміжних прав. А то виходить, що сьогодні закон є, але він не виконується багатьма користувачами об`єктів авторського права. Звичайно, це не є одним із легких завдань, і зробити це не дуже просто, але саме дотримання законів неминуче підвищить рівень української культури і престиж українських авторів. Усе вищенаведене є свідченням того, що культура дотримання прав інтелектуальної власності у мистецькій сфері в Україні тільки народжується. Саме прийняття нового законодавства та чітке його виконання сприятимуть активному розвитку культури в Україні взагалі.
Список використаних джерел
1 Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 22 квітня 2010 р.: (офіц.. текст). – К.: Паливода А.В., 2010. – 328 с.
2 Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 січня 2010 р.: - (офіц.. текст). – К.: Паливода А.В., 2010. – 248 с.
3 Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 15 травня 2008 р.: - К.: Вид. Паливода А.В., 2008. – 188 с.
4 Закон України "Про авторське право і суміжні права" // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – №13. – ст. 64.
5 Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних" // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – №24.;
6 Авторське право і суміжні права. Європйський досвід: У 2-х книгах / За ред.. А.С. Довгерта. – Книга 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад. В.С. Дроб’язко. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 460 с.
7 Иванов Н.В. " Авторские и смежные права в музыке": учеб. – практич. пособие / И 20 под ред. А.П. Сергеева. – М.: Проспект, 2009. – 176 с.
8 Інтелектуальна власність у формуванні інноваційної економіки України: проблеми законодавчого забезпечення та державного регулювання / За за. Ред.. проф.. В.І. Полохала. Автор-упорядник Г.О. Андрощук. – К: Парламентське вид-во, 2010. – 384 с.
9 И. Силонов "Авторское право в шоу-бизнесе" // Интелектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. - № 11. –14 с.
10 И. Силонов "Авторское право в шоу-бизнесе" // Интелектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. - № 2. –22 с.
11 Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. Вищих навч. закладів / О.П. Орлюк, Г.О. Андрощук, О.Б. Бутнік-Сіверський та ін..; За ред. О.П. Орлюк, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. – 696 с.
12 http://www.romanenko.biz/ua/library/article_royalty.html