1. префікс може вживатися з кожним дієсловом, що має еквівалентне словосполучення, наприклад: to outlaze – to laze out, to outspeak – to speak out;
2. часто дієслова утворюють разом з префіксом дієприкметник, герундій та віддієслівний іменник, набираючи при цьому іншого значення, наприклад: outclearing “видатки на прання білизни”,outfighting “боксування на відстані довжини руки”, outstanding “визначний”, outwork “застарілий”;
3. при утворенні іменників від дієслів, після яких може вживатися прийменник out, від безприйменникових (простих) дієслів та похідних іменників виникають значення :
а) процесу (часто такого, що з’являється як повторення), наприклад: outbreak, outburst, outcry;
б) наслідники дії, наприклад: outcome, outcrop;
в) пасивної залежності від дії, наприклад: outlay, outlook, outturn;
г) місця або часу дії, наприклад: outfall, outlet, outset, outstart;
4. при утворенні іменників з описовими якостями префікс надає значення:
а) зовнішніх рис й характеристик, наприклад: outback, ounline, ountside;
б) відокремлених особливостей, що властиві цілому, наприклад: outhouse, outfield, outrider, outskirts, outworker.
Префікс over- також один з найупливаліших англійських словотворчих засобів. обов'язково
Суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходяться між корінням та закінченням і входять до складу основи. Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має семантичне навантаження, яке впливає на мовотвір.
Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:
1. Від суфікса що походить з власної мови, наприклад: darkness. У цих випадках наголос повтору не змінюється;
2. Від запозиченого суфікса, що приєднується як до власно мовних, так і запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу;
3. Від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюючи при цьому наголос.
У вживанні прикметників з суфіксами –ic і –ical в окремих випадках діє закон лінгвістичної економії; такі терміни, як botanical, historical, geographical можуть вживатися у скорочених варіантах. Проте різниця у значеннях, скажімо, geographical і geographic, historical і historic, tropical і tropic зберігається.
В ході історичного розвитку лексики обставини склалися таким чином, що основи сполучуються лише з певними афіксами. Здатність основ приєднувати ті чи інші афікси називається комбінуючою. Відомий і інший термін для цього явища – валентність. Комбінуюча здатність залежить від кількох факторів, а саме:
1) певних граматичних категорій основи; окремі суфікси можуть приєднуватися лише до іменника (прикметника, дієслова);
2) смислу (змісту) основи і суфікса; до прикметників, наприклад, що мають негативне значення, не приєднуються префікси in- чи un-;
3) фонетичних особливостей основи і афікса. Так численні суфікси потребують відповідного закінчення основи.
Комбінуюча здатність основ і афіксів традиційно розглядалась за їхніми окремими властивостями. В реальності справи постають таким чином, що морфологічні зміни в основі, префіксація і суфіксація на власній і запозиченій основах утворюють ціле семантичне гніздо із складним переплетінням згаданих явищ. Розглянемо деякі випадки.
Продуктивні суфікси, що чергуються –ar, -er, -or, входить до складу багатьох іменників із значенням “той, хто виконує діло” і приєднуються, головним чином, до дієслівних основ, наприклад: aclor, baker, barber, dancer, racer, wrecker, doctor, painter. Аналіз безпосередньо складових, скажімо, іменника pacifer буде такий: pacifer ім., pac (pacis) лат. корінь, що означає “мир”.
Спостереження над комбінуючою здатністю основ і афіксів дає можливість установити закономірності цього виду словотвору та виділити лексико-граматичні класи деривативів, що особливо потрібно при класифікації неологізмів.
1.2. Складні слова.
Слова поділяються на прості і складні.
Слово може утворюватися шляхом складення двох або більше слів. При цьому приєднується незалежні діючи основи, наприклад: skid-lid “захисний шолом водія”, aircraft “літак”. Якими критеріями слід керуватися у визначенні структури наведених прикладів?
У сучасному мовознавстві форма складного слова вживає на визначення: те, що написано разом, вважається одним словом. Але оскільки писемна мова вторинна, то і в усному мовленні мають бути критерії, за якими слід визначити тип слова. Не дотримуються постійності і лексикографічні джерела слова sunflower може писатися sun-flower і sun flower. Слово sun-burn означає “загар, засмага”, а sunburn – “сонячний опік”. Слова, що пишуться через дефіс, можуть бути і складними словами і словосполученнями.
Другий фактор, що впливає на визначення складного слова – це його значення. Якщо складне слово має одне, відокремлене значення, що відрізняється від значення компонентів, то таке слово можна вважати окремою одиницею. Значення слова handful “пригорщня” охоплює специфічну міру, відмінну від значень слів –full і –hand. Фрази tomato soup чи commander-in-chief вказують на єдність значення, проте не можна з певністю стверджувати, що це окремі слова. Ця особливість стосується багатьох фразеологічних одиниць, наприклад: in the least, to be ahead of.
Існує найважливіша фонетична ознака, що відрізняє складне слово від словосполучення. Це наголос. Якщо слово має один головний наголос то його можна вважати окремим словом, наприклад:
a ’blackbird – a’ black ‘birs
a ‘handful – a’hand ‘full (of)
Словосполучення, що має тенденцію до об’єднання в одне слово, може зазнати навіть фонетичних змін. Це видно на прикладі злиття слів break i fast; у слові breakfast дифтонг [ei] звузився до звуку [e].
У сучасній англійській мові складні слова або композити (compounds words, composites) є наслідком продуктивного процесу словотвору. Складні слова – це такі лексичні одиниці, що складаються з двох і більше основ і вживаються як незалежні форми.
Словоскладення на думку окремих дослідників, є головним напрямком розвитку лексики мови, бо воно – найпродуктивніший тип словотвору. Складні слова розподіляються наступним чином:
1. З точки зору приналежності до різних частин мови (функціонально). Більшість складних слів – це складні іменники типу aircraft, moonshine, red-headed, white-faced, складні дієслова є наслідком подальшої деривації, тобто утворюється від складних іменників, що вже існують, шляхом конверсії, наприклад:
to snub-nose
to deep-root
to bad-test
Складні прислівники і сполучники складають незначну частину із загальної кількості композитів; неологізми серед них не зустрічаються. Слова типу inside, within, існують у мові протягом давнього часу. На увагу заслуговують ще й такі факти. Значна кількість старих слів застаріла, що дає змогу окремим дослідникам вважати словоскладання непродуктивним видом словотвору. Головна ознака зовнішнього характеру складного слова полягає у його відокремлені від фрази; остання утворюється за певними синтаксичними правилами, тоді як складне слово має власні правила словотвору.
2 розподіляються складні слова і у відповідності з типами словотвору. Два види композиції охоплюють власне композити і ті слова, що утворені водночас за двома зразками – словоскладання і деривації. Останні утворення - похідного типу.
До дериваційних складних слів слід віднести і похідні складні іменники, наприклад: a hold-up, big to hold up, a cast-away, big to be cast away. Конверсія у таких випадках перетворює дієприслівникові фрази у слова. До складних слід віднести також фрази яки набули статусу композитів завдяки широкому вжитку, що спонукало до їхнього орфографічного оформлення як окремих лексичних одиниць. Для прикладу пошлемося на прикметники middle-of-the-road “половинчастий”, never-to-be-forgotten “незабутній”.
Складні слова умотивовуються і семантично, і структурно компонентами, що ці слова утворюють. Стосунки між компонентами досить складні, тому що при утворенні складного слова значення їх можуть змінюватися. До того ж, вони обов’язково впливають один на другий і мають підмічати певним граматичним правилам. Суборденативні складні слова – це такі слова, складові частини яких структурно і семантично взаємозалежні, не дорівнюючи при цьому одна одній.
Складні іменники субординативного типу часто несуть у собі семантичну зміну значення, пор. : white-eye “різновид птаха”, bluecoat “солдат, вояк” pony-tail “зачіска, кінський хвіст”.
Порядок основ у композитах може бути таким:
1. прикметник + іменник, наприклад: blackbird, dead-line, free-trader, left-hand.
2. дієслово + іменник: dash-board, dive-bomb, feed-pipe, tow-rope.
3. іменник + іменник: ash-bin, axe-stone, foot-ball, iceberg, kettle-drum.
4. іменник + прикметник: brain-sick, cafe-free, sky-blue.
5. прикметник + прикметник: pole-green, red-hot.
6. числівник + дієприкметник: six-numbered, two-faced.
У координативному композиті один із складових компонентів не має переваги над другим. Обидва компоненти і структурно, і семантично до якоїсь міри незалежні. Переважна більшість коорденативних складних слів – це надбання розмовного шару лексики. Їм властива проста морфологічна форма, семантична влучність і широке емоційне забарвлення. Складні слова розпадаються на великі групи – частини мови. Найчисленнішими є складні іменники.
Складні іменники розподіляються в залежності від типу взаємин між компонентами. Ці взаємини визначаються порядком модифікації складових частин: перший компонент може індифікувати другий, і навпаки один із компонентів, крім того, взагалі може бути не іменником. Складні іменники тому поділяють на екзоцентричні, тобто такі, у яких лише комбінація обох елементів дає назву відповідного поняття, наприклад: baffle-board “перегородка”, dog-bee “трутень”, leather-head “дурень”.
Найпоширінешою структурною формулою складних іменників є формула N+N.
Останнім часом спостерігається значна продуктивність складних іменників утворених від дієслів з постпозитами (прийменниками) або прислівниками. Останній компонент ніби умотивовує конверсію утворюючи врешті складний іменник, наприклад: a black-out “скорочення робочого дня з наступними скороченнями платні”.
1.3 Другорядні типи словотвору.
Скорочення – це частина слова що вживається після втрати його окремих елементів. Пропущення якоїсь частини слова проходить від явища узагальнення і відноситься до факторів мовної економії.