10 березня Шевченко прибув до Москви. Він зупинився в готелі, а на другий день, розшукавши М. Щепкіна, оселився в нього. Дорогою поет застудився, в нього розпухло око , і лікар заборонив йому виходити з дому. Лікував його російський поет Д. Мін перекладач “Пекла” – першої частини “Божественної комедії”. Шевченка відвідали М. Максимович, М. Кетчер, перекладач Шекспіра, друг Герцена І. Бабст, професор Московського університету, економіст О. Афанасьєв, російській фольклорист, автор кількатомного видання “Русские народные сказки”, син поета й історика М. Маркевича – Андрій, який надсилав Шевченкові ще в Новопетровське укріплення книжки й гроші.
Коли поетові дозволили виходити з дому , коло його знайомих ще більше розширилось: декабрист С. Волконський, рідний брат М. Репніна, син декабриста Є. Якушкін, правник етнограф, історик І. Забєлін, член гуртка Станкевича-Грановського, брат М. Станкевича стр 217 . особливо теплі записи у журналі про С. Аксакова і його родину: ",Яка чудова , благородна стареча зовнішність!”, “Чарівний старий... з його чарівною сім’єю”
У Москві Шевченко зустрічався з давніми знайомими: Бодянським, Мокрицьким та ін. М. Максимович дав на честь поета урочистий обід, на якому серед інших гостей були історик М. Погодін та письменник, історик літератури й критик С. Шевирьов. Максимович прочитав свого вірша “25 марта 1858” , присвячений Шевченкові. Так само широке коло московської громадськості зібралось на обід у сина Щепкіна Миколи, прогресивного книговидавця.
Загалом поет лишився дуже задоволений перебуванням у колі своїх друзів і однодумців: “У Москві найбільше мене радувало те, що я зустрів в освічених москвичах якнайсердечнішу привітність особливо до мене і щире співчуття до моєї поезії”.
26 березня Шевченко виїхав із Москви й на другий день прибув до Петербурга.
Поет зупинився спершу у свого друга М. Лазаревського , познайомився з його братом Василем, записавши в щоденнику:
У перші ж дні перебування в Петербурзі Шевченко змушений був з’явитись в поліцію. Спочатку він прийшов до правителя канцелярії обер-поліцмейстера, “землячка” І. Мокрицького, із яким був знайомий ще до заслання. Поет записав у “Журналі”: “Давнє знайомство заявило про себе в дужках. Під кінець він мені порадив поголити бороду, щоб не справити неприємного враження на його патрона графа Шувалова, до якого я повинен був з’явитися як головного глядача”
Шевченко змушений був прислухатись до цієї поради, навіть у відставці, заборонялося насити бороду. Тоді вже з’явилося до обер-поліцмейстера. Ще через кілька днів він пішов до самого шефа жандармів князя В. Долгорукова. Під наглядом поліції поет був до кінця свого життя. Тому ми не завжди маємо певні й точні дані про його революційні зв’язки.
Стр 221
Трохи пізніше Некрасов висловив подібні ж сподівання:
Иних времён , иних картин Провижу я в начало В случайной жизни берегов Моей реки любимой: Освобождёний от оков Народ неутомимий Созреет, густо заселит Прибрежние пустини наука водиуглубит по гладкой их равнине.
Стр 232
Шевченко давно плекав мрією поїхати на Україну. Ще 25 березня 1859 р. в листі до Максимовича він писав, що як тільки закінчить справу з цензурою, то приїде в Прохорівку. Проте цензурні справи затяглись, і 5 травня поет звернувся з проханням до правління Академії мистецтв видати йому “вид” на проїзд у Київську, Чернігівську та Полтавську губернії на п’ять місяців для поліпшення здоров’я та малювання з натури. Віце президент академії звернувся до міністра імператорського двору. Виконуючий обов’язки міністра граф Адлереберг звернувся до начальника ІІІ відділу. 23 травня долгоруков наклав резолюцією й відповів Адлбергові, що в нього немає заперечень до виїзду Шевченка. 28 травня Адлерберг повідомив про це віце президента Академії.
Шевченко виїхав до Москви, а звідти разом із своїм знайомим д. Хрущовим на Україну.стр 233
Поет ще був у дорозі, а таємні обіжники летіли по всіх усюдах. В останніх числах травня Шевченко приїхав в Орел, де відвідав свого давнього друга Ф. Лазаревського. На початку червня поет був уже на Україні, в Сумах, Лебедині. Гостюючи на хуторі біля Лебедина, він подарував своєму знайомому О. Залеському офорт “Приятелі” із написом “На пам'ять 6 июня на Нови”. 7 і 8 червня Шевченко завітав до маєтку Д. Хрущова в. с. Лихвині, Харківської губ. Стр 234
З Лихвина Шевченко виїхав до Пирятина, де зупинився у П. Мокрицького-Таволги, який пізніше написав вірш на смерть поета.
З Пирятина Шевченко приїхав до Переяслава і зупинився у свого давнього знайомого лікаря А. Козачьковського..
З Прохорівки він переїхав човном на правий берег Дніпра, відвідав с. Пекарі й Канів. Місцевість йому дуже сподобалась. Він намалював краєвид “Коло Канева” й вирішив придбати тут ділянку землі, щоб оселитися назавжди.
Поліція весь час стежила за поетом. Пристав Доброжинський, довідавшись із розмови з Хропалем, що в нього ночує Шевченко, дуже зрадів:стр 235
Література
1. Тарас Григорович Шевченко. Життя і творчість.(Київ 1979 рік)
2. Відзначення 100-річчя від дня смерті та 150 річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.Є.Кирилюк. “Наукова думка” 1867 рік.стр.315
3. Тарас Шевченко –Грушевський. Львів ,стр.233
4. Тарас Шевченко.Повне зібрання творів у десяти томах,1VII. №181,
5. Тарас Шевченко.Повне зібрання творів у шести томах,I. III
Біографія Т.Г.Шевченка да спогади участників.с. 288