Смекни!
smekni.com

Фразеология (Поняття про фразеологізм) (стр. 3 из 3)

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою.Живе людина ,що добре знає свою справу і кажуть про неї : “Він на цьому ділі собаку з’їв “.А трапиться незугарний працівник , який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять : “ Зробив із лемеша швайку “ .і за кожним висловом стоїть своя , цікава історія , тепер уже забута , хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності .

Так , історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки ( кісточни) – займатись пересудами , обмовляти кого-небудь – зв’язана з обрядом другого поховання , яке організовувалось у східних слов’ян через кілька років після смерті людини . Наші предки вважали , що покійника треба звільнити від грехів , зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика . Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів , пригадували життя покійного , переповідали окремі події . найскравіші сторінки біографії , говорили про характер , вихволяли , возвеличували його . Так поняття “ перемивати кістки” було пов’язане з аналізом життя , вчинків , рис людини , яку вдруге ховали . Відірвавшись від обряду по його відмиранні , вислів ось уже тисячоліття несе в собі як основне значення супровід обряду в близькому переосмисленні .

Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку- взяти участь у чомусь . Історія його походження відкриває завісі над особливосями організації в давнину діловодства . Сьогодні , написавши будь-який діловий папір , документ , ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом . Так робили і в давнину , бо знали про своєрідність підпису кожної людини . Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні , замість підпису прикладали до паперу руку або палець ,попередньо злегка пофарбувавши їх.Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис . У судочинстві царської Росії ще й у 19 ст. Був поширений навіть термін рукоприкладство , яким називали підпис пазовника.

Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п ‘ятниць на тиждень , який використовується для характеристики нестійкої , легковажної людини , яка часто міняє свої рішення , погляди , не дотримуютьс я своїх слів .

Колись існував кільт “святої п'ятниці “.Пригадайте , як шанував і боявся “святої п ‘ятниці” старик Кайдаш із твору І.Нечуя-Левицького “ Кайдашева сім’я” . На відзначення “ святої п’я тниці “ будувалися церкви , день відкриття яких вважався в певній місцевості святом . У цей день приймали й честували гостей , поминали померлих . Біля церкви збиралося багато людей ; організовувався ярмарок , велись торги , купували , продавали ,міняли ,брали в борг і повертали борги.П’ятниця ставала строковим днем , з яким зв’язували виконання обіцянок , зобов’язань . Траплялося , зрозуміло , й такі люди , які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п’ятниці або й переносили на інший день . У таких людей всі дні тижня ставали строковими , перетворювались у п’ятниці,а обіцянки так і залишались не виконаними .Так і з’явився вислів , що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей .

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію . Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь на запитання , чому ми так говоримо . а й збагачує знання про життя . історію , культуру , побут нашого народу в минулому .

Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження . Це афоризми , що належать перу письменників : Караюсь , мучуся..,але не каюсь ! І чужому научайтесь , й свого не цурайтесь(Т.Шевченко); Всякому городу нрав і права(Г.Сковорода);пропаща сила (П.Мирний) ; коні не винні(М.Коцюбинський);досвітні вогні (Л.Українка).

Розвиток фразеології після жовтня.

З розвитком мови у фразеології , як і в лексиці , відбуваються зміни , викликані змінами в соціальному , економічному , політичному і культурному житті народу та необхідністю вдосконалювати висловлювання . Частина фразеологізмів старіє , перестає задовольняти потреби спілкування і виходить з ужитку . Натомість зявляються нові усталені звороти .

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції архаїзувалися передусім фразеологічні звороти ,що склалися в класовому суспільстві і відбивають погляди , мораль цього суспільства. Наприклад : Купець бере торгом , піп –горлом,а мужик – горбом ; Бідняк робить , а багатому родить; З панами не міряйся чубами , бо як довгий ,то підстрижуть , як короткий , то витягнуть ; Христова наречена ; лоби голити ; ставити під аршин ; без Бога ні до порога ; жіноча річ біля припічка.Застарілі фразеологізми , як і слова , використовуються в сучасному мовленні з певною стелістичною настановою.

У радянську епоху українська фразеологія поповнюється фразеологічними одиницями , що відбувають великі перетворення в житті народу , його патриотизм , відданість партії , зростання науки , техніки , культури , добробуту : Жити- Вітчизні служити ; Робота спільна – як пісня весільня ; новатор виробництва , космічні брати ; як ракета , виходити на орбіту , досягти апогею.

Надбанням української фразеології після Жовтня стали висловлювання класиків марксизму – ленінізму : Революції – локомативи історії ; Релігія – опіум народу (К.Маркс); Праця створила людину (Ф.Енгельс) .

Поповнилась українська фразеологія крилатими висловами з творів радянських письменників : Партія веде ; життя єдиної родини ; Не той тепер Миргород; За всіх скажу , за всіх переболію ; мости дружби.

Збагатився в радянській час запас українськіх прислів’їв і приказок.Вони відбивають історію нашої країни , духовне зростання народу.