інших — пролетарі, робітники. Але вони сини свого великого народу».
Як бачимо, наприкінці 20-х рр. Юрію Яновському поталанило яскравими романтичними фарбами передати стихію, дух визвольної боротьби українського народу, спробувати правдиво відтворити і пореволюційну дійсність. Придивімося уважно до останніх сторінок роману. «Комуністи, наперед! — прошепотів Остюк. Зайшли до кліті. Кліть рушила. Вони повисли в чорній мряці. Вітер свистів внизу. На поясах у них блимали лампи. Друзі падали вглибину, наче вирушали із своєї планети в путь поміж вічних зір» (курсив — Р. М.). Це символічна картина. В ній передбачення Яновським майбутнього України, котре, як бачимо зараз, справдилося.
Романтик Юрій Яновський, як і Довженко чи Хвильовий, теж був фанатиком-мрійником, коли починав пізнавати світ, але потім, як свідчить роман «Чотири шаблі», прозрів і глибоко розчарувався. Однак про це він уже ніколи не міг розказати нам.
Список використаної літератури:
1. Яновський Ю. Твори: У 5 т.— К., 1982—1983.
2. Яновський Ю. Чотири шаблі: Романи. Оповідання.—К., 1990.
3. Яновський Ю. Поворот // Оповідання. Романи. П'єси.— К., 1984.
4. Лист Ю. Яновського до М. Хвильового // Новини кіноекрану.— 1989.— № 6.
5. Яновський Ю. Тоді дмухав трамонтан: (Із подорожніх нотаток письменника) // Україна.— 1984.
6. «І як нам мало треба...»: Листування з дружиною // Єлиса-вет.— 1993.— 14 жовтня.
7. Лист у вічність: Спогади про Юрія Яновського.— К., 1980.
8. Жевченко-Яновська Т. Карби долі//Київ.— 1985.— № 3.
9. Островський Г. Все, що залишилось... // Вітчизна.— 1993.— № 3—4.
10. Плачиндо С. Юрій Яновський: Біографічний роман.— К., 1986.
11. Бабишкін О. Кіноспадщина Юрія Яновського.— К., 1987.
12. Костюк Г. Лицар культури нації; Маланюк Є.. Юрій Яновський // Єлисавет.— 1992.— 19 серпня.
13. Панченко В. «...І думав я не тільки те, що написав у книжках»: (Перечитуючи молодого Юрія Яновського) // Магічний кристал.— Кіровоград, 1995.