2. Укладення та визначення змісту змішаних договорів
2.1. Укладення змішаних договорів. Форма договорів
Саме на цій стадії закладається фундамент майбутніх договірних відносин між сторонами, визначаються “правила гри”, а також передбачаються засоби, що забезпечують їх дотримання. Специфіка укладення змішаного договору може проявлятися тоді, коли він оформляється не одним документом, а шляхом обміну листами, телеграмами тощо, і тоді виникає питання, чи вважати такий договір змішаним. Якщо істотні умови договору були передбачені сторонами в різних документах і вони є елементами різних договорів, у разі, коли вони спричиняють виникнення єдиного зобов’язання, такий договір слід вважати змішаним. При виборі форми змішаного договору необхідно враховувати вимоги цивільного законодавства як загальні, до всіх договорів, так і спеціальні, для окремих їх видів. Однак, оскільки будь-який змішаний договір містить елементи різних договорів, можлива ситуація, коли закон буде встановлювати різні вимоги щодо окремих елементів змішаного договору. Незважаючи на те, що змішаний договір є складним за своїм змістом, він усе ж є одним договором і становить єдине зобов’язання, а тому враховуючи, що спеціальні норми щодо форми договорів, як правило, є імперативні, їх слід поширювати на договір в цілому. Виходячи з цього правила, визначаються правові наслідки недотримання вимог щодо форми змішаного договору. Сторони, поєднуючи в договорі умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав та обов'язків, передбачених одним з цих договорів, зі здійсненням прав та обов'язків, передбачених іншим договором. Тому у разі визнання неукладеним однієї з частин змішаного договору, через недотримання форми, неукладеним слід вважати увесь договір.
2.2 Умови змішаних договорів
Ключове значення мають істотні умови договору, які диференціюються на три групи умов, а саме: умови, що визначені законом як істотні (до них слід включити і умову про предмет); умови, які хоча в законі і не визнані істотними, але є такими через їх необхідність для договорів даного виду (типу); умови, стосовно яких згода повинна бути досягнута через те, що одна зі сторін наполягає на їх включенні до договору.Ці умови формують договори в цілому та їх окремі типи (види) зокрема, вони є необхідними і достатніми для того, щоб договір вважався здатним породжувати права та обов'язки його сторін. У контексті розгляду умов змішаних договорів значення набуває з’ясування поняття “елементів різних договорів”. Очевидно, що під елементами договорів маються на увазі умови договорів різних типів. Оскільки ці умови мають бути характерними для певних договорів, то слід розуміти, що вони (умови) повинні бути такими, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Проте враховуючи те, що об’єднання в договорі цих умов відбувається виключно за бажанням сторін, вони стають такими, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В цьому, на наш погляд, полягає особливість змішаних договорів – у них усі істотні умови є такими, щодо яких за заявою сторін має бути досягнуто згоди, тобто є виключно ініціативні, хоча основою їх є умови, передбачені законом.
Основною метою укладення змішаного договору є досягнення єдиної кінцевої мети без подрібнення правового регулювання шляхом укладення декількох договорів. Поєднання різних елементів у змішаному договорі не може мати механічний характер, воно повинно бути органічним, взаємодоповнюючим, мати специфічну мету договору. Умови, які взаємо виключають одна одну, не можуть бути присутніми у змішаному договорі.
Ще одним моментом, який слід враховувати при застосуванні правил про недійсність правочинів до змішаних договорів, є ст. 217 ЦК України, яка вказує, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Частини змішаного договору, що є елементами різних договорів, належать до істотних умов, і тому не можна припускати, що договір був би укладений і без включення до нього однієї з цих частин. Таким чином, наведена норма в більшості випадків не може бути застосована до змішаного договору. Якщо в такому договорі визнається недійсним якийсь із його елементів, що належить до істотних умов, то недійсним повинен визнаватись договір у цілому.
При розгляді умов змішаних договорів постало також питання, чи вважати змішаним договір, який містить елементи одного і того самого типу договору, але обов’язки за цими елементами розподіляються між обома договірними сторонами. Якщо виходити із буквального тлумачення ч. 2 ст. 628 ЦК, то змішаний договір може містити елементи саме різних договорів, а не одного типу. Суть змішаного договору зводиться до того, що в ньому поєднуються елементи саме різних типів договорів, і це зумовлює відповідне правило про застосування до такого договору положень актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у ньому.
2.3 Способи забезпечення зобов’язань за змішаними договорами
Оскільки, як правило, способи забезпечення зобов’язань мають похідний характер від основного зобов’язання, їх прив’язка до нього має бути чіткою та однозначною. Особливо це актуально для змішаних договорів, які є досить складними. Наприклад, встановлюючи заставу як спосіб забезпечення зобов’язання за змішаним договором, сторони повинні чітко зафіксувати в договорі застави умови, які відносяться до забезпеченого заставою зобов’язання. Від кола цих умов буде залежати, в якій частині порушення змішаного договору буде тягнути за собою звернення стягнення на предмет застави.
Поряд із способами забезпечення зобов’язань, що прямо закріплені в законі (неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання), договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення. Саме конструкція змішаного договору дозволяє використовувати деякі способи забезпечення виконання зобов’язань, не передбачені законом, такі як “зворотний” договір купівлі-продажу і купівля-продаж із відкладальною умовою. Зміст “зворотного” договору купівлі-продажу полягає в тому, що банк купує у продавця (фактичного позичальника) якесь майно й одночасно зобов’язується продати це ж майно через певний час за певну ціну. Юридично цей договір є сукупністю двох договорів купівлі-продажу, які, як правило, оформляються у вигляді єдиного документа. Різняться ці договори тільки ціною (ціна договору зворотного продажу вища) і строками виконання (перший договір виконується безпосередньо після укладення, а другий – через визначений термін). Правова конструкція договору зворотного продажу майна з відкладальною умовою передбачає одночасне укладення таких договорів:
1) кредитного договору;
2) договору купівлі-продажу майна;
3) договору (попереднього договору) “зворотного” продажу майна з відкладальною умовою, а нею є факт повернення позичальником банківського кредиту з відсотками у встановлений строк. Використання купівлі-продажу з відкладальною умовою є найбільш ефективним засобом захисту інтересів кредитора за грошовими зобов’язаннями порівняно з іншими способами, прямо передбаченими в ЦК.
3.Виконання і відповідальність сторін за змішаними договорами
3.1 Особливості виконання змішаних договорів
Виконання договору полягає у вчиненні боржником на користь кредитора певних дій або в утриманні від певних дій, що становлять предмет зобов’язання. Договір може передбачати декілька предметів зобов’язання, з яких виконане воно повинно бути лише одним. У такому випадку йдеться про альтернативне зобов’язання, тобто зобов’язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Альтернативні зобов’язання не можна ототожнювати із зобов’язаннями, що виникають із змішаних договорів, оскільки в перших боржник має можливість вибрати один з декількох обов’язків, а в других – він повинен виконати всі обов’язки, передбачені змішаним договором. Проте не слід виключати випадки, коли у змішаному договорі може бути також включене альтернативне зобов’язання.
Як показує практика, потреба у використанні конструкції змішаного договору може виникати саме на стадії виконання договору. В одних випадках це зумовлюється необхідністю нейтралізації наслідків неналежного виконання чи невиконання договору. В інших випадках використання змішаного договору є вигідним з точки зору оптимізації оподаткування відповідних операцій. Як правило, для запобігання невигідних наслідків невиконання чи неналежного виконання договору він з самого початку оформляється як змішаний. При цьому початок дії одного з його елементів ставиться в залежність від певної (відкладальної) обставини – неналежне виконання чи невиконання іншого елемента договору. Проте можливі ситуації, коли вже на стадії виконання в договір з тих же мотивів вносяться зміни, які перетворюють його на змішаний. Ще однією особливістю виконання змішаних договорів є те, що іноді окремі зобов’язання, передбачені змішаним договором, можуть не виконуватися, і це не буде порушенням договору, наприклад, договір “страхування-абандона”.