У третьому розділі „Громадські організації споживачів (об’єднання споживачів)”, який складається з двох статей (статті 25, 26) визнано за громадянами право з метою захисту своїх законних прав й інтересів об’єднуватись у громадські організації. Визначаються повноваження громадських консюмерських організацій [3].
Після 15 грудня 1993 р. в Закон „Про захист прав споживачів” було внесено кілька змін, але вони не відзначалися масштабністю і не змінювали ідеологію самого Закону.
Сьогодні нормативно-правова база законодавства прав споживачів в Україні, крім згаданого Закону, нараховує понад 30 законів та підзаконних актів, прийнятих для захисту прав громадян-споживачів. Насамперед, слід зазначити, що права споживачів захищає Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р [2].
В Основному Законі України закріплено одночасно чимало норм, які прямо або побічно стосуються питань захисту прав й інтересів споживачів. Так, в частині I, статті 50 Конституції закріплюється право громадян на вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів та предметів побуту. А стаття 22 містить досить важливе положення про те, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав [1]. Безумовно, що це все стосується і захисту прав споживачів.
Особливого значення в законодавстві про захист пра споживачів України набувають норми Цивільного, Цивільно-процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального, Арбітражного процесуального кодексів, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Нормативні акти, що регулюють питання захисту споживачів в Україні
Закони України:
- Захист прав споживачів (1991, 1993 рр.).
- Про охорону навколишнього середовища (1991 р.).
- Про об’єднання громадян (1993 р.)
- Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (1993р.)
- Про антимонопольний комітет України (1994 р.)
- Про забезпечення санітарного епідеміологічного благополуччя населення (1994 р.)
- Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку (1995 р.)
- Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами (1995 р.)
-Про рекламу (1996 р.)
- Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачем у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (1996 р.)
- Про внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (1997 р.)
- Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції (1997 р.)
- Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини (1997 р.)
- Про Національну Раду України з питань телебачення та радіомовлення (1997 р.)
- Про метрологію та метрологічну діяльність (1999 р.)
Укази та розпорядження Президента України:
- Про положення про Державний Комітет України у справах захисту прав споживачів (1996 р.)
- Про положення про Державний Комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (1996 р.)
- Про порядок застосування обмежень імпорту товарів відповідно до норм і принципів ГГАТ/ВТО (1996 р.)
- Про Національну Раду з питань якості (1997 р.)
- Про зміни у структурі Центральних органів виконавчої влади (1999 р.)
Постанови Верховної Ради:
- Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів (1995 р.)
- Постанови Верховної ради України № 2949 - III від 10 січня 2002 р. „Про внесення змін до Закону України „Про захист прав споживачів”
- Постанови Верховної ради України № 3161 - IV від 01 грудня 2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про захист прав споживачів”
Постанови Кабінету Міністрів України:
- Про створення Державного Комітету України у справах захисту прав споживачів (1992 р.)
- Про організацію роботи, спрямованої на створення Державної системи стандартизації, метрології та сертифікації (1992 р.)
- Питання Державного Комітету України у справах видавництва, поліграфії та книгорозповсюджування (1993 р.)
- Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення (1993 р.)
- Про стандартизацію і сертифікацію (1993 р.)
- „Про забезпечення єдності вимірювань” (1993 р.)
- Про укладення Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво у сфері захисту прав споживачів (1994 р.)
- Про затвердження правил побутового обслуговування населення (1994 р.) [2].
1.3 Правове регулювання захисту прав споживачів
Законодавчою основою між виробниками (виконавцями), продавцями і споживачами товарів (робіт, послуг) є Цивільний кодекс Української РСР і Закон № 1023 „Про захист прав споживачів”. Відмінність між цими двома законодавчими актами полягає у тому, що перший з них регулює майнові і пов’язані з ними особисті немайнові права з приводу купівлі-продажу і поставки будь-яких товарів (робіт, послуг), а другий – тільки товарів, робіт та послуг споживчого призначення, оскільки під споживачем ньому розуміють „громадянина, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб” [4].
Перелік прав споживачів, дотримання яких гарантовано Законом № 1023, визначений у ст. 3 цього законодавчого акта і включає дві узагальнені групи прав, класифікованих залежно від сфери їх реалізації (табл. 1.1).
Таблиця 1.1Структура прав споживачів
| Система прав споживачів | |
| Права, що реалізуються у взаємовідносинах з державними органами | Права, що реалізуються у взаємовідносинах з підприємствами торгівлі та сфери послуг |
| Державний захист прав споживачів | Належна якість товарів (робіт, послуг) та обслуговування |
| Гарантований рівень споживання | Безпека товарів (робіт, послуг) |
| Об’єднання споживачів у громадські організації | Необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про товари |
| Звернення до суду та до інших уповноважених органів | Відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної шкоди, заподіяної небезпечними товарами |
Права споживачів, об’єднані в першу групу, включають загальні організаційні права, реалізація яких заснована на взаємодії з державними органами.
Державний захист прав споживачів є комплексом заходів щодо:
- забезпечення громадянам захисту їх прав як споживачів;
- надання можливості вільного вибору товарів (робіт, послуг);
- надання можливості набуття знань і кваліфікації, які необхідні для прийняття споживачами самостійних рішень під час придбання та використання товарів відповідно до їх потреб;
- надання гарантій придбання товарів (робіт, послуг), що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримки здоров’я і життєдіяльності.
До системи органів державної влади, що забезпечує реалізацію прав споживачів, входять: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи; Рада Міністрів АР Крим; місцеві державні адміністрації; органи та установи державного санітарного нагляду України; інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також органи судової влади.
Право споживача на гарантований рівень споживання реалізується державою:
- шляхом стимулювання виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг споживчого призначення за допомогою різних заходів як організаційно-адміністративного, так і економічного (включаючи оподаткування) характеру;
- запровадження нормованого розподілу товарів у випадку, коли з будь-яких причин відсутні гарантії вільного їх придбання кожним споживачем;
- запровадження компенсаційних виплат, різних видів допомоги та пільг громадянам.
Громадські організації (об’єднання) споживачів можуть створюватися громадянами на добровільній основі з метою захисту своїх законних прав та інтересів відповідно до Закону України від 16.06.92 р. № 2460-XII „Про об’єднання громадян”.
Права таких громадських організацій визначені Законом про захист прав споживачів і включають у себе: вивчення споживчих властивостей продукції; проведення експертизи та випробувань товарів; надання юридичної та консультаційної допомоги споживачам; можливість звернення з позовом до суду про визнання дій продавця (виробника, виконавця) протиправними щоо невизначеного кола споживачів (а не тільки громадян – членів такої громадської організації); можливість звертатися до правоохоронних органів та органів державного управління з приводу притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісних товарів (робіт, послуг).
Друга група прав споживачів пов’язана із взаємовідносинами між ними та суб’єктами підприємницької діяльності, які продають їм товари (роботи, послуги).
Право споживача на належну якість товарів (робіт, послуг) та обслуговування полягає в тому, що він може вимагати від продавця (виробника, виконавця) відповідності якості придбаних ним товарів (виконаних робіт, отриманих послуг) вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товари (роботи, послуги).
Обов’язки щодо технічного обслуговування і гарантійного ремонту товарів також покладено на виробника, який зобов’язаний забезпечити випуск і поставку необхідних для цього запчастин протягом терміну виробництва і терміну служби товарів.
Крім відшкодування шкоди, заподіяної споживачеві внаслідок порушення його прав, продавці та виробники товарів несуть відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Щороку в управліннях у справах захисту прав споживачів проводиться робота з контролю за виконанням Закону України „Про захист прав споживачів”, Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами ”, Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, інших Указів Президента України, постанов, розпоряджень і доручень Уряду, та розпоряджень і доручень облдержадміністрації, хід виконання яких знаходиться на постійному контролі [2].