1.4 Сторони у договорі факторингу
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Згідно з законом фактором у договорі факторингу може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України). Для укладення договору факторингу банк повинен мати банківську ліцензію, видану НБУ (ст. 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність") [5, с. 281], а для здійснення факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, і відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275) [13, ст. 1601]
Інші, ніж банки, фінансові установи (юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом) можуть бути фактором за умови, що право на надання цієї фінансової послуги встановлено законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
У свою чергу, для здійснення фінансовими установами факторингових операцій, що є валютними, останні повинні мати генеральну валютну ліцензію НБУ, яка надається їм згідно з Положенням про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. № 297 [13, ст. 1601]. На сьогодні, за винятком Української державної інноваційної компанії, створеної постановою КМ України від 15 червня 2000 р. № 979 "Про питання Української державної інноваційної компанії" [15, ст.1048], чинне законодавство України не містить норм, які дозволяли б іншим ніж банки фінансовим установам (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії та ін.) здійснювати факторингові операції.
У зв'язку з зазначеним вище факторингові операції в Україні фактично здійснюють лише банки, що значно відрізняє ринок факторингових послуг в Україні від закордонних, де значну частку факторингових операцій здійснюють спеціалізовані факторингові компанії.
Клієнтом за договором факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Учасником відносин факторингу, крім сторін договору факторингу, є третя особа (боржник). Останньою може бути юридична або фізична особа, до якої клієнт має право грошової вимоги.
Отже, суб'єктний склад договору факторингу визначає, що цей договір може бути використаний виключно у підприємницькій діяльності.
РОЗДІЛ 2.ЗМІСТ ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ
Враховуючи вимоги чинного законодавства, включаючи вимоги ст. 6 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", договір факторингу має містити: назву договору, назву, адресу ті реквізити суб'єкта підприємницької діяльності - фактора; прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує послуги фактора, та її адресу; найменування, місцезнаходження юридичної особи - клієнта; найменування фінансової операції - факторингу; визначення права грошової вимоги, яку клієнт передає або зобов'язується передати факторові, сума коштів, яку фактор передає або зобов'язується передати клієнтові як плату за відступлене право вимоги, строк дії договору, порядок зміни і припинення дії договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, інші умови, передбачені законом та згодою сторін; підписи сторін [8, с. 45].
Серед прав та обов'язків сторін договору факторингу треба зазначити:
для фактора:
• права:право на всі суми, які фактор одержить від боржника на виконання вимоги, що набув від клієнта, відповідно до умов договору; право наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, якщо це встановлено договором; право на отримання винагороди за здійснення факторингу, якщо це відповідає суті договору; інші права, встановлені законом або договором;
• обов’язкисплатити клієнтові суму коштів за грошову вимогу, права за якою придбані фактором, зменшеною на суму винагороди фактора, якщо інше не встановлено договором; надати клієнтові послуги, пов'язані з його грошовою вимогою, право якої він відступає, якщо це встановлено договором; надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором і інше не встановлено договором; інші обов'язки, встановлені законом або договором;
для клієнта:
• права:право вимагати від фактора сплати суми коштів за грошову вимогу, права за якою придбані фактором, зменшеної на суму винагороди фактора, якщо інше не встановлено договором; право на отримання звіту та грошової суми, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором і інше не встановлено договором; інші обов'язки, встановлені законом або договором;
• обов'язки:передати право грошової вимоги фактору в порядку, встановленому договором (у договорі з консенсуальною конструкцією); повідомити боржника про відступлення права грошової вимоги фактора, якщо це передбачено договором; сплатити фактору залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, що був забезпечений відступленням права вимоги; сплатити винагороду факторові, якщо це відповідає суті договору; інші обов'язки, встановлені законом або договором.
Правата обов'язки сторін за договором факторингу відрізняються залежно від типу факторингу.
Якщо за договором факторингу безпосередньо здійснюється фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги шляхом її купівлі фактором, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт при цьому не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої клієнту фактором (ст. 1084 ЦК України).
При здійсненні зазначеного типу факторингу (так званий "безоборотний факторинг") увесь ризик невиконання боржником обов'язків щодо сплати грошових коштів фактору за відступленою клієнтом грошовою вимогою покладається на фактора. Однак за таким договором розмір права вимоги, що відступається, може значно перевищувати розмір грошових коштів сплачених фактором клієнту за відступлення права грошової вимоги.
На відміну від цього, коли договір факторингу укладається з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнту звіт і передати йому суму, що перевищує суму боргу клієнту, який забезпечений відступленням права грошової вимоги. Сторони можуть встановити у договорі факторингу і інше, наприклад звільнити фактора від вказаного обов'язку.
У свою чергу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, закон зобов'язує клієнта сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК України).
Отже, за договору факторингу такого типу ризик фактора не отримати грошові кошти від боржника є значно меншим, оскільки клієнт залишається відповідальним перед фактором за залишок боргу, що не буде сплачений боржником (так званий "оборотний факторинг"). Грошова вимога за таким договором факторингу переходить до фактора лише за умови невиконання клієнтом основного зобов'язання, яке було забезпечено відступленням права грошової вимоги. Закон забороняє наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак таке відступлення може бути здійснене фактором, якщо це встановлено договором факторингу. Якщо таке відступлення договором факторингу допускається, воно має здійснюватися відповідно до положень Цивільного Кодексу України, що регулюють договір факторингу. Отже, наступне відступлення фактором права грошової вимоги може бути здійснено лише особі, яка може бути фактором.
Розглядаючи основний обов'язок клієнта щодо передачі права грошової вимоги фактору, слід зазначити, що зазначена вимога, право за якою відступається, має бути дійсною. Вимоги щодо її дійсності, право на яку відступається клієнтом фактора, встановлені у ст. 1081 ЦК України.
Відповідно до вказаної норми дійсність грошової вимоги, право за якою відступається клієнтом, залежить від двох умов:
по-перше, клієнт повинен мати суб'єктивне право на відступлення права грошової вимоги. Наявність цього права може бути підтверджена документами щодо факту здійснення клієнтом купівлі-продажу майна, виконання робіт або надання послуг, за що клієнт має отримати грошові кошти від боржника (зокрема договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі товару за ним чи транспортна накладна до нього);