реконструкція існуючих та будівництво нових сільських фізкультурно-оздоровчих закладів, споруд, дитячих оздоровчих таборів, баз відпочинку, пансіонатів для оздоровлення дітей та підлітків;
реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху на селі, створення територіальних (при органах місцевого самоврядування) фізкультурно-спортивних клубів та відділень дитячо-юнацьких спортивних шкіл;
впровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів спорту з урахуванням місцевих особливостей, традицій, умов праці та відпочинку жителів села;
спорудження та обладнання ігрових майданчиків, спортивних залів, плавальних басейнів при школах, дошкільних навчальних, культурно-освітніх закладах;
поліпшення матеріально-технічного оснащення навчально-спортивних баз підготовки кандидатів до збірних команд України.
Спорудження об'єктів культурно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення відповідно до ч. 1, ст. 6 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу» здійснюється місцевими радами і місцевими державними адміністраціями за рахунок державного і місцевого бюджетів.
Господарства (підприємства, сільськогосподарські кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та інші суб'єкти господарської діяльності незалежно від форм власності не позбавлені права також за рахунок власних коштів і накопичень здійснювати будівництво вищевказаних об'єктів. Спорудження будинків культури, бібліотек, спортзалів, спортивних шкіл, профілакторіїв, будинків відпочинку, дитячих ясел і садків та інших об'єктів культурно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати і шляхом об'єднання на договірній основі коштів з місцевими радами та місцевими державними адміністраціями.
Забезпечення сільського населення об'єктами культурно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення може здійснюватись і благодійними фондами та організаціями і установами ( в тому числі і міжнародними), а також промисловими підприємствами, які безпосередньо не пов'язані з сільськогосподарським та агропромисловим комплексом. Промислові підприємства, відповідно до ст. 7 Закону «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу», в цих випадках забезпечуються матеріалами централізовано і не оподатковуються. Також не оподатковуються прибутки будівельних, монтажних, проектних та інших підприємств і організацій, одержані в результаті спорудження в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, освіти, зв'язку, енергетичних, газових і водорозподільчих систем, тваринницьких приміщень інженерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку і інших об'єктів, які впливають на поліпшення соціального стану села. Ці заходи передбачаються чинним законодавством з метою заохочення і залучення цих підприємств до участі в розбудові села та його відродженні.
Життєво необхідним є вирішення питань у сфері медичного обслуговування сільських жителів, а також торгівлі, зокрема забезпечення рівних з містом умов постачання населення промисловими і продовольчими товарами, побутового обслуговування, забезпечення електроенергією на пільгових умовах, що передбачено ст.12 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу». Проте практика свідчить, що виконання цього закону здійснюється не належним чином.
6. Медичне обслуговування мешканців села
З метою забезпечення розвитку сфери охорони здоров'я та поліпшення демографічної ситуації у Постанові Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. N 1158 «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» першочергова увага приділяється:
реалізації державної політики щодо поліпшення демографічної ситуації в сільській місцевості, наданню оздоровчо-профілактичної та медичної допомоги населенню, створенню належних виробничих і побутових умов, забезпеченню дотримання вимог техніки безпеки та виробничої санітарії;
формуванню та забезпеченню функціонування на селі системи надання медичної допомоги населенню на основі пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;
реструктуризації мережі закладів первинної медико-санітарної допомоги із введенням фельдшерсько-акушерських пунктів до складу сільських лікарських амбулаторій як структурних підрозділів;
забезпеченню рівного доступу до надання первинної медико-санітарної допомоги сільським жителям шляхом створення фельдшерсько-акушерських пунктів у селах з населенням понад 500 осіб; реорганізації фельдшерсько-акушерських пунктів, які здійснюють обслуговування понад 1000 осіб, в амбулаторії загальної практики сімейної медицини та їх належному оснащенню;
поліпшенню спеціалізованої, швидкої та невідкладної медичної допомоги, що надається сільському населенню, шляхом оснащення лікувально-профілактичних закладів сучасним лікувально-діагностичним обладнанням та спеціальними автотранспортними засобами;
підвищенню якості необхідних реабілітаційних послуг, що надаються інвалідам та дітям-інвалідам з числа сільського населення, а також послуг, пов'язаних з їх транспортуванням до реабілітаційних закладів.
У сфері охорони здоров'я необхідно реалізувати:
відкриття закладів охорони здоров'я з надання первинної медико-санітарної допомоги в селах із чисельністю жителів понад 500 чоловік;
створення у сільських населених пунктах із чисельністю жителів понад 1000 чоловік амбулаторій загальної практики - сімейної медицини та реорганізація сільських лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії загальної практики - сімейної медицини;
розширення мережі аптек та аптечних кіосків;
створення на базі сільських закладів охорони здоров'я денних стаціонарів, а також стаціонарів удома;
оснащення сільських закладів охорони здоров'я сучасною ультразвуковою, ендоскопічною, рентгенологічною, наркозною апаратурою, пересувними стоматологічними кабінетами, іншим сучасним обладнанням, а також спеціальними автомобілями;
надання лікувально-консультаційної та організаційно-методичної допомоги і здійснення санітарно-протиепідемічних заходів силами спеціальних бригад обласних та районних закладів охорони здоров'я;
зміцнення лікувально-оздоровчої бази санаторіїв та інших закладів, призначених для лікування і оздоровлення працівників агропромислового комплексу та їх дітей.
У міжрайонних лікувальних центрах буде зосереджена найбільш сучасна медична техніка і будуть приймати провідні фахівці Харкова і області. Про це повідомив в ефірі програми обласного телебачення «Час влади» голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін. Він зазначив, що як і раніше, у всіх районах будуть працювати центральні районні лікарні, але вузькоспеціалізована допомога, складні планові операції і специфічне лікування буде відбуватися саме в міжрайонних центрах.
«У рамках єдиного медичного простору ми проводимо дуже багато революційних дій, які сьогодні стають предметом пильної уваги Міністерства охорони здоров'я, і наш досвід вже пропонують в якості позитивного іншим областям. Ми першими вирішили, що фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії сімейного типу неможливо далі залишати на фінансуванні місцевих рад, сіл, селищ, тому що фінансування немає. У нас 27 районів, і вивчивши детально ситуацію, ми прийняли рішення створити 10 міжрайонних лікувальних центрів, які будуть працювати не на один район, а на більше, зосередити там максимальну кількість медичної техніки, зобов'язати провідних професійних лікарів Харкова та області за визначеним графіком вести там прийом, консультацію, а якщо треба - і оперувати, і таким чином вирівняти ту диспропорцію, яка сьогодні є в якості обслуговування пацієнтів у місті та області. Люди, що живуть у селі, повинні мати можливість отримувати як мінімум таке ж медичне обслуговування, як жителі міста», - заявив Михайло Добкін.[4]
Висновок
Визначення політики сільського розвитку стає в останні роки одним із актуальніших досліджень. Існують чотири причини, які все більш наполегливо заставляють займатися сільським розвитком:
1) втома людей у багатьох країнах від «привабливості» високоурбаніхзованої цивілізації, ріст престижу сільського способу життя;
2) розуміння того, що без стійкого розвитку села неможливий прогрес і гармонійний розвиток суспільства в цілому;
3) посилююча криза сільського життя, перетворення сільських регіонів у зони бідності і соціального неблагополуччя;
4) неефективність, а то й неможливість використання на селі механізмів розвитку, придатних для міських спільнот.[5]
У сільській місцевості в найближчій перспективі проживатиме близько третини населення України, основна частина якого зайнята в аграрній сфері виробництва. Село не тільки виконує функцію продовольчого забезпечення держави, а й лишається носієм самобутніх матеріальних, культурних, моральних надбань і традицій минулих поколінь. У селі сконцентровано значну частину соціально – економічного потенціалу суспільства. З огляду на це, важливим фактором визначення цивілізованості будь – якого суспільства є ставлення його до селянина.
Соціальне відродження села та підвищення ефективності аграрного виробництва — процеси органічно пов’язані. Реформи аграрного сектора матимуть позитивні результати лише за умови їх соціального спрямування та підвищення життєвого рівня сільського населення.