Дитяча література Німеччини другої половини XIX – XX ст (стр. 3 из 3)

Сюжетний план оповідання — лірична розповідь про острів Гельголанд, батьківщині письменника, його самобутніх людях, мудрим і безжурних, усупереч усім труднощам життя. Невибагливе зовні побутописання несе велике ідейне навантаження.Взаємини головних героїв: «старого» (прадіда) і «малого» (правнука) — це сама історія, що з'являється в природній діалектиці досвіду минулого і пізнання сьогодення. Перегортаючи разом з героями сторінки історії людства, юні читачі навчаються суворої, безсторонньої, але нескінченно людяної мудрості, уособленням якої є образ прадіда, безкомпромісного судді історії, гуманний досвід якої він доносить до правнука і сучасного покоління.

У книгах Крюса вміло поєднуються емоційне і раціональне, образи і поняття, фантазії й абстракції, що полегшують на рівні дитячої свідомості переходи від часткового до загального, кладуть місток зі світу дитинства до світу дорослих проблем.

Різноманіття стилістичних, композиційних, жанрових прийомів дозволяє легко змінювати тональність оповідання.

4.4. Петер Хертлінг

Одним з деяких письменників, що стосуються гострих соціальних проблем сучасності, є Петер Хертлінг(р. 1933). Хертлінг завоював собі ім'я в дорослій літературі як майстер соціально-психологічних романів.У 1973 році він випускає першу книгу для дітей «Це все Харбель» — про восьмирічного сироту при живій матері, що відмовилася від нього, боячись наслідків родової травми. Болісно загострене почуття справедливості заважає хлопчикові бути слухняним і безликим. Бунт його безнадійний, але і примиритися з несправедливістю долі і навколишніх його людей він не може.

Хертлінг розповідає про те, що є, що усі знають, що складає сутність трагедії сучасної дитини. Його оповіданню далекі казковість, фантастичність, вимисел. Його поетика — сувора поетика неприкрашеної істини.

Наступний роман «Бабуся» був визнаний кращою дитячою книгою за 1976 рік. Герой — сирота, його виховує бабуся. У книзі немає і натяку на сентиментальність, повість суто «антиказкова» і сувора. Герої люблять один одного, але не завжди розуміють, дуже вже різні епохи об'єдналися під одним дахом. Вражає і в одній, і в іншій книзі почуття ізольованості і самітності героїв. Відбулося лихо з маленькою людиною, але нікому немає до цього справи. Один герой вже в дитячому будинку, інший незабаром буде там, адже бабуся дуже стара.

В останній книзі — «Тео біжить з будинку» (1977) розповідається про дві втечі хлопчика з цілком благополучного сімейства. Перша втеча була спровокована брутальністю батька стосовно матері, друга була свідомим рішенням дитини, оскільки зустріч із простими, добрими людьми багато чому його навчила і люди ці дуже відрізнялися від тих, що він бачив у своєму оточенні.

Тема втечі з будинку часто зустрічається і в дорослій і в дитячій літературі ФРН, вона навіть одержала найменування в критику, як тема «неблагополуччя в нашому власному будинку».

Дитяча література ФРН – явище досить складне і неоднозначне, вона, як і література доросла, відбиває всі протиріччя соціальної й ідеологічної боротьби, у ній так само непримиренні реакційні і прогресивні тенденції. Прогресивна література для дітей у ФРН прагне «навчити тому, що людяно, а що нелюдяно» (Дж. Крюс), виховати в юних читачів почуття відповідальності за історію і сучасність своєї країни, прищепити любов до всього прекрасного, що було в культурі Німеччини, навчити вірно і суворо судити про помилки і трагедії своєї країни в ім'я її майбутнього.