Дитяча література Німеччини другої половини XIX – XX ст (стр. 1 из 3)
Реферат з дитячої літератури
на тему:
«Дитяча література Німеччини другої половини XIX – XX ст.»
План
1. Дитяча література другої половини XIX і першої половини XX ст
2. Дитяча література 20 – 30-х років ХХ ст
3. Дитяча література 40-х років ХХ ст
4. Дитяча література ФРН
4.1. Отфрід Пройслер
4.2. Еріх Кестнер
4.3. Джеймс Крюс
4.4. Петер Хертлінг
1. Дитяча література другої половини XIX і першої половини XX ст
У дитячій німецькій літературі другої половини XIX - першої половини XX ст. помітного розквіту набули два автори, популярність яких переступила границі Німеччини. Це Вільгельм Буш(1832—1908) і Генріх Гофман(1809—1894).
Вільгельм Буш — гуморист і сатирик, що блискуче володів словом, був нещадний до всіх пороків дрібнобуржуазного середовища. Особливу популярність одержали його книги «Шість історій для племінників і племінниць» (1884) і «Макс і Моріц» (1874). Ім'я Генріха Гофмана як творця «Степанка»(1874) відомо стало не дуже давно. Перетнувши границі, «Степанко» одержував різні імена, вірші Гофмана перевидавалися і переказувалися, а автора їх ніхто не пам'ятав. Наївність, своєрідна фольклорність мови й образів, ненав'язлива повчальність, м'який гумор створили їй славу.
В інших жанрах дитяча література цього періоду художньо-значних добутків не створила, але саме в цей період народився ряд напрямків, в основному буржуазних по характері, що мали продовження й у XX ст. Два дуже різнопланових явища породили в Німеччині хвилю своєрідних «робінзонад».Характер «робінзонад» був досить різний: подорожували по світі, у минуле, по сторінках старих сказань. Так народилися незліченні серії історичних і пригодницьких («література про індіанців») романів. В області пригодницької літератури мав чималий успіх Карл Май (1842—1912). К. Май створив десятки романів, що перевидаються й у наші дні мільйонними тиражами в Німеччині і за її межами. У нас він відомий серією кінофільмів про індіанця Виниту, створеної на основі його романів. Екзотика пригод, спритно побудована інтрига, подвиги героїв, сильних особистостей — усе це створювало і створює сьогодні в багатьох західних країнах популярність книгам К. Мая.
2. Дитяча література 20 – 30-х років ХХ ст
Великою популярністю користувалася в ці роки творчість Берти Ласк(1878—1967), Августи Лазар(1887—1970) і Алекса Веддинга(справжнє ім'я— Грета Вейскопф, 1905—1966). Книги їх перевидаються і сьогодні. Особливу популярність одержав роман Веддинга «Еде й Унку» (1931).
Саме 20 - 30-і роки відзначені появою перших значних добутків для дітей письменників. Дивна доля письменника-антифашиста Лізи Тецнер (1894 -1963) — збирачки, видавця казок різних народів для широкої, демократичної аудиторії («Найпрекрасніші казки світу». 1926—1953). Її проникнення в художній світ казки допомогло їй створити книгу про подорож юного героя в пошуках такої країни, де жили б за законами природи і краси. Країну таку вони знаходять у Росії («Ганс Уріан, або: Історія однієї кругосвітньої подорожі», 1929). Книга переводилася на багато мов і одержала високе схвалення Томаса Манна.
Велика заслуга в літературі для дітей належить Еріху Вейнерту (1890—1954). Особливо відома була його поема «Йокеле співає» — про прекрасну мрію, про прекрасний світ, не вигаданий, а цілком реальний.
У плеяді прогресивних письменників значне місце займає ім'я Б. Травена (1882 або 1890—1969), доля, біографія і навіть справжнє ім'я якого до самої його смерті залишалося таємницею, хоча книги його користувалися і користуються популярністю в багатьох країнах світу. Чудове знання побуту і вдач тих країн, про які він пише, співчуття пригнобленим додавали його книгам особливу актуальність. Вони входили в коло читання і дітей, і дорослих. Його відома книга – «Похід у країну Каоба» (1959) та збірник новел і повістей «Народження божества» (1972).
3. Дитяча література 40-х років ХХ ст
Період фашизму почався для літератури 40-х років XX ст. з багать, у яких горіли книги не тільки сучасних авторів дорослих і дитячих книг, але і класиків світової літератури. Найменший натяк на вільнодумство грозив забороною книги. Один з документів цього часу затверджував необхідність виховання мужності, твердості, дисципліни і віри у вічний і істинно німецький дух. Величезними тиражами видавалися мальовані військові книжки і фотомонтажі, легенди і сказання, нарочито трансформовані в дусі нацизму. Те, що не можна було знищити з пам'яті людей, наприклад «Лорелею» Гейне, повідомляли добутком анонімним. Цікава деталь — відкриття поезії і прози Г. Гейне молодим поколінням стало справжньою сенсацією. Два покоління німців не знали великого національного поета.
У цей час продовжують в еміграції свою діяльність більшість прогресивних письменників 20—30-х років. Л. Тецнер пише серію книг під загальною назвою «Одіссея юності» (1933—1949), де розповідає про долю дітей, а потім підлітків одного будинку пролетарської окраїни. А. Веддинг створює ряд історичних добутків і пригодницьку книгу «Північне море кличе» (1936). Перші книги для дітей пишуть М. Циммеринг, А. Лазар, В. Бауер, О. Вендлер.
В роки фашизму до казки звертається один з найбільших письменників Німеччини Ганс Фаллада(справжнє ім'я Рудольф Дітцен, 1893—1947). У 1935 році з'явилася «Казка писаря, що біг на лоно природи», а в 1936 році «Гоппель, Поппель, де ти?», у 1938 році «Історія з країни Муркеля». Написані вони одночасно із самими трагічними романами письменника про долі «маленької» людини в Німеччині. Роздуми над долею Німеччини, тривога за майбутнє батьківщини, її дітей народжують їх казки. Це дивні, дуже смутні казки, хоча і закінчуються вони, як правило, традиційно щасливим кінцем. Маленький читач не зрозуміє усього філософського підтексту казок, але їхні несподівані сюжети цікаві, мова й образи прості і привабливі, і тому вони входять у коло дитячого читання.
Читач старший обов'язково помітить у Фаллади теми, невластиві традиційним казкам. Так, у Фаллади мишка страждає від самітності, курка-невдаха, досягши вищого казкового щастя — життя в принцеси в повному благополуччі, буде тужити за своїм курячим двором і невдалим звичайним життям і дружбою. Ганс-Жадюга в «Казці про золотий талер» буде жити в дивному селі «Скрізь», що символізує скоріше філософське, ніж казкове поняття незруйновності і безликості влади золота в буржуазному світі.
Казки Фаллади містять як би два рівні: їхня сюжетно-казкова основа адресована читачеві будь-якого віку, їхній філолофсько-реалістичний аспект адресований дітям старшого віку і дорослим. Фаллада нарочито трансформує звичну казкову форму, змушуючи задуматися над складністю світу реальним, непідвласного законам казки, де сам людина несе відповідальність за кожне своє діяння. У цьому змісті у Фаллади зливається казка (віра в кінцеву перемогу добра, краси, справедливості) і антиказка (суворе попередження письменника про те, що втілити казку можуть тільки самі люди, але навіть чарівники їм не допоможуть, якщо вони втратять людське достоїнство).
У 1945 році, після остаточної капітуляції, фашистська Німеччина перестала існувати як держава. Німеччина була розділена, а пізніше, в 1949 році, на її території утворилися дві самостійні держави — ФРН і ДДР.
4. Дитяча література ФРН
Одна з найважливіших проблем літератури ФРН — це проблема підростаючого покоління, від якого залежить майбутнє країни. Тому в літературі ФРН не менш значну роль, ніж у літературі ДДР, відіграє «роман - виховання». Дитина не випадково стала героєм багатьох добутків ведучих прогресивних письменників (Г. Белль, Г. Ріхтер, П. Шаллюк і багатьох інших).
З першими післявоєнними роками збігається творчість одного зі значних письменників ФРН Курта Лютгена , лауреата багатьох премій в області дитячої літератури. Темою його жваво і талановито написаних книг є далекі подорожі, за духом своєму протипоставлені ідейної спрямованості пригодницьких книг відомого К. Мая і подібної тривіальної літератури.
Публікуються казки Лізи Тецнер, романи Курта Клебера, розповіді Петера Лампеля. Плідно працює в ці роки й один з найбільших письменників-антифашистів Еріх Кестнер. Відроджуються незліченні «індійські романи», що розуміються як жанр, перекладна «ковбойська література», американські комікси і їхні німецькі аналоги з набором своїх «улюблених монстрів» і героїв, детективні серії із суперсищиками і суперзлочинцями. Відродився і розподіл на літературу для дівчинок і хлопчиків.
Ленц, Белль, Носсак, Ріхтер і багато інших «дорослих» письменників ФРН із великим болем і гіркотою писали про трагедії підростаючого покоління, покаліченого наслідками минулої війни. У дитячій літературі рівних їм по гостроті соціального звучання книг про проблеми виховання поки немає.
У літературі останніх десятиліть величезну роль грають документальні і науково-популярні жанри.У дитячих і юнацьких варіантах «солдатських серій», та й всіх інших теж, за накопиченням «фактів» і «точних» цитат важко буває уловити істину, тим більше дитині і підліткові. Подібну методику чудово осміяв Г. Белль у романі «Білліард о пів на десяту». Він робить нас слухачами радіопередачі для дітей про тварин. Мила дама, серед іншого, приводить приклади любові до кішечок і собачок великих людей, тут же згадується й любитель собачок дядько Гітлер.
Наприкінці 60-х років до проблем дитячої літератури звернулися письменники ФРН «групи 61-го» і «школи пишучих робітників». Були видані публіцистичні збірники: «Червоний дідусь розповідає» і «У п'ятнадцять років ще мрієш». Велике місце проблеми дитячої літератури займають у творчості члена «групи 61-го» Йосипа Рединга(р. 1929) – письменника дивної біографії. На батьківщині Рединг багато часу займається проблемою злочинності серед малолітніх, намагаючись зробити все можливе для дітей, яких суспільство перетворило в «знедолених», він багато пише про положення дітей. «Нещастя дітей світу» (1963) — так називається одна з його численних книг. Вийшла його книга віршів, присвячена дітям, де піднімаються кричущі проблеми сучасності.