Образ України у творчому доробку Д. Павличка постає зі спогадів про важливі історичні події, про прекрасних людей, чесних, духовно багатих. Поет неодноразово звертається до Тараса Шевченка, пророчі слова якого сприймаються як наука України. Тому й складаються думки Д. Павличка у молитву до Кобзаря (вірш “Молитва”), щоб наповнитися і освятитися генієм “віку двадцять першого предтечі” на великі звершення в ім'я України. Творчість Т. Шевченка Д. Павличко сприймає як історію українського народу.
У творах циклу “Вірші із Монголії” звучить гнівне слово Д. Павличка проти тих, хто зривав золоті верхи із наших соборів, і проти тих, хто “висаджував фундаменти”, “каміння звідси рвав” – “батирів Сталіна, Постишева та Косіора”. У віршах названого циклу створено образ України, яку віками нищили різні зайди, але не змогли зламати її духу.
У 1983 р. Д. Павличко написав вірш “Бабуся з квітами”, який уже з перших рядків викликає своєрідні аналогії, порівняння старої, зморщеної бабусі-матері із самою Україною. У гамірному місті старенька бабуся продає букетик лілій, які завжди були символом чистоти. Сумний образ одинокої старенької жінки, майже жебрачки па велелюдді, викликає у поета гострі відчуття болю за долю українських матерів, самої України.
У творчому доробку Д. Павличка є чимало віршів, присвячених Україні 90-х років.
Образ України по-своєму оригінальне створив І. Драч. Поєднавши новаторську форму своїх віршів із глибоко національними поетичними засобами та прийомами, поет бачить Україну в образі калини (вірш “Лист до калини, залишеної на рідному лузі в Теліженцях”), вишневого цвіту (“Вишневий цвіт” із поеми-симфонії “Смерть Шевченка”), у трагічному образі Чорнобильської мадонни із однойменної поеми. Де б не був поет, його думки завжди з Україною.
Образ України І. Драч, як і Д. Павличко, поєднує із образом Т. Шевченка. У передсмертних мареннях “біжить до сина Україна одганяти знавіснілу смерть”.
Поет планетарного мислення, Б. Олійник проблеми України найчастіше поєд-нує із загальнолюдськими проблемами. Та ряд творів поета присвячено тільки Україні. В далекій Америці приходить до нього поетичний образ білої селянської хати, викликає тугу за Батьківщиною (“Від Білого дому до білої хати”). Духовний родовід народу, його історична пам'ять– важливі мотиви поем Б. Олійника “Рух”, “Доля”, “Дорога”, “Дума про місто”, “Сковорода і світ” та ін. Сутність людини, її гуманізм, висока порядність завжди беруть початок із рідного кореня. Таку думку стверджує автор у поемі “Рух”.
Поема “Дума про місто” присвячена 1500-літтю “матері міст руських” Києву. У ній взаємопов'язане минуле і сучасне. Тільки такий зв'язок, на думку поета, забезпечує ідею єдності народу і дає можливість осягнути вершини людської мислі і дії.
Незважаючи на гостре відчуття недолі рідного народу, присвячена Україні поезія Ліни Костенко не звучить песимістично. У ній по-філософськи мудро обгрунтовано думку про велике майбутнє України. Поетеса неодноразово звертається у своїх творах до славного минулого українського народу, з ним пов'язує пекучі проблеми сьогодення. У циклі віршів “Ікси історії” Із книги “Неповторність” вона нагадує сучасникам славетні імена, героїчні події, які перегукуються із сучасністю, кличуть до дій. Сюди ввійшли такі твори, як “Древлянський триптих”, “Лютіж”, “Князь Василько”, “Чадра Марусі Богуславки”. Ці твори доповнюють наші знання про ба гату історію українського народу. Численними поетичними творами Ліна Костенко відгукнулася на сучасні пробле-ми України, пов'язані зі станом освіти, культури, зокрема мони, на проблеми її демократичного розвитку.
Історичне минуле українського народу в зображенні Івана Франка
(за повістю «Захар Беркут»)
Івана Франка завжди цікавило історичне минуле українського народу. Ним написано немало творів на історичні теми. Та повість «Захар Беркут» стала однією з найцікавіших і найяскравіших сторінок в освітленні нашого славного минулого.
Розмірковуючи над подіями давно минулих років, письменник пильніше придивляється до сьогоднішніх днів. Великі зміни, на думку Франка, відбулись як у природі, так і в суспільному житті Карпатської Русі, Народ став нужденний, кожний дбає тільки про себе, забуваючи, що так руйнується громада. Нужда зламала «свободну, здорову вдачу» народу. І змальовуючи тухольську громаду XIII століття, письменник певною мірою ідеалізує її життя. Живуть тухольці в повному достатку, серед них немає ні багатих, ні бідних. Громада має своє самоврядування, рада громадська завжди вершить праведний суд. Письменник залишається вірним історичній правді, показуючи в образі Тугара Вовка роль князів і бояр у тогочасному українському суспільстві. Війни проти князя Київського, князя Волинського ослаблюють Київську Русь, розпорошують її сили, знищують тисячі простих людей.
Правдиві героїчні і Прекрасні сторінки минулого створює у своїй повісті Франко. І це передусім згуртованість, мужність і самовідданість українського народу в боротьбі за свою незалежність. Як живі, постають перед ними створені уявою автора люди тих часів. Та славна і грізна епоха дала своїм синам і донькам (Захар та Максим Беркути, Мирослава) волелюбну, мужню вдачу, світлі характери, вроду і силу та трагічні, нелегкі долі. Письменник реалістично змалював і образи ватажків монгольських загарбників Пети й Бурунди. Обидва вони мають сильні характери, але славляться своєю жорстокістю, егоїзмом, людиноненависництвом.
Твір наповнений високохудожніми описами Карпат тих часів, чудовими тухольськими пейзажами, картинами просування й загибелі ворога. Своїм основним настроєм, красою образів і почуттів цей чудовий твір перегукується з величним «Словом о полку Ігоревім» і стоїть в ряду найцікавіших історичних творів української літератури.
Список використаної літератури:
1. Волощук Є.В. Українська література 2004 р.
2. Олійник О. Українська мова 2007 р.
3. Ю.В. Бураков. Г.М. Кипаренко Історія України 1996 р.
4. А. Б. Уліщенко, В.В. Уліщенко Українська література(хрестоматія) 11 клас 2004 р.
5. О. М.Біляєв, Г.Т. Шелехова Українська мова 10-11 класи 2004 р.