Крім того, в кожному конкретному мовному акті мовець може ставити себе або вище, ніж слухач, або рівнозначний до слухача (умовно назвемо це відношення В – субординація).
У залежності від ситуації спілкування існує комплекс умов спонукань, необхідних для успішного та доречного здійснення мовного акту (умовно назвемо S – умови спонукання.
Перші три типи наданих відношень представимо у вигляді бінарних відношень, а четвертий тип – у вигляді комплекса умов S1 – Sn.
А – імпульс дії:
А1 – імпульс дії виходить від мовця
А2 – імпульс дії виходить від слухача
Б – зацікавленість:
Б1 – виконання імпульсу дії в інтересах мовця
Б2 – виконання імпульсу дії в інтересах слухача
В – субординація
В1 – мовець виступає у ролі авторитета
В2 – мовець виступає у ролі співрозмовника
S – комплекс умов спонукання:
S1 – мовець проявляє повагу до адресата
S2 – мовецьне заперечує проти виконання дій адресатом, тому що впевнений, що воно виконується на користь останнього
S3 – мовець информує адресата про щось, але не спонукуєйого до якихось дій.
S4 – мовець обіцяє адресатовівиконуватиякісь дії, які він буде робити на користь останнього
S5 – мовець переконаний, що має право наполягати на виконанні дій і упевнений, що адресат здатний це зробити
S6 – мовець попереджує про можливі наслідки у разі невиконання пропонованих дій
S7 – мовець спонукає адресата до дії, але чи виконати цю дію, вирішує адресат.
Представимо викладені вище відношення у вигляді таблиці 2.
мовець информує адресата про щось, але не спонукуєйого до якихось дій.
Таблиця 2.
функції спонукання українських військових команд
| види спонукання | Класифікаційні ознаки умов спонукання | |||
| Умови спонукання | Імпульс дії | Зацікавленість Б | Субординація В | |
| 1. Вітання | S1 | А1 | Б2 | В2 |
| 2. Дозвіл | S2 | А2 | Б2 | В1 |
| 3. Інформування | S3 | А1 | Б2 | В2 |
| 4. Клятва | S4 | А1 | Б2 | В2 |
| 5. Наказ | S5 | А1 | Б1 | В1 |
| 6. Попередження | S6 | А1 | Б1 | В2 |
| 7. Прохання | S7 | А1 | Б1 | В2 |
Було проведено дослідження та аналіз українських військових команд на лексико-граматичному рівні. Завдяки цьому підраховано загальну кількість команд, а саме –276 ± 3%, класифіковано команди за типами спонукання (вітання, дозвіл, інформування, клятва, наказ, попередження, прохання), підраховано відсоткове відношення видів спонукання до загальної кількості команд (див. діаграмму 1), описано вплив функцій спонукання кожної групи військових команд.
Таким чином, результати цієї роботи можуть служити підгрунтям для подальшого дослідження українських військових команд, зокрема їх інтонаційного аспекту
1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М., Советская Энциклопедия, 1966
2. Волошин В. Г. Интонационная структура инструкции в английском и русском языках: Дис. … канд. филологич. наук. – Одесса, 1988. -178 с.
3. Прокопчик А. В., 1955
4. Словник лінгвістичних термінів /Д. І. Ганич, І. С. Олійник. –К.: Вища школа, 1985. -360 с.
5. Словник української мови у 11 томах. – К.: Наукова думка, 1971
6. Тимчасові статути збройних сил України, що затверджені указом Президента України від 7 жовтня 1993 року. (К.: Воєнне видавництво України "Варта", 1993)
7. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /За ред. С. Я. Єрмоленко. –К.: Либідь, 2001. -224 с.
8. Храковский В. С., Володин А. П. Семантика и типология императива. Русский императив. Л.: издательство Наука, 1986. –350 с.
Інтернет-сайти та електронні словники:
9.
| Материалы предоставлены проектом Рубрикон | © 2001 Russ Portal Company Ltd. © 2001 "Большая Российская энциклопедия" Все права защищены |
10. "Энциклопедия Кругосвет" http://www.krugosvet.ru
11.http://shop.bambook.com/scripts/dictionar.startup?v=1(словарь Ожегова)
12.Владимир Иванович Даль. Толковый словарь живого великорусского языка (современное написание слов) Изд. "Цитадель", г. Москва, 1998 г.OCR Палек, 1998 г.
Додаток:
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про тимчасові статути Збройних Сил України
З метою правового забезпечення будівництва та функціонування
Збройних Сил України п о с т а н о в л я ю :
1. Затвердити Тимчасовий стройовий статут Збройних Сил
України, Тимчасовий статут внутрішньої служби Збройних Сил
України, Тимчасовий статут гарнізонної та вартової служб Збройних
Сил України, Тимчасовий дисциплінарний статут Збройних Сил України
(додано до оригіналу).
2. Дія затверджених цим Указом тимчасових статутів Збройних
Сил України поширюється на військові частини Збройних Сил України,
Прикордонних військ України, Національної гвардії України та інших
військових формувань, створених відповідно до законодавства
України.
3. Тимчасові статути Збройних Сил України, зазначені у статті
1 цього Указу, є чинними до введення в дію військових статутів,
затверджених Верховною Радою України відповідно до Закону України
"Про оборону України" ( 1932-12 ).
Президент України Л. КРАВЧУК
м.Київ, 7 жовтня 1993 року
N 431/93
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про мобілізаційну підготовку
та мобілізацію
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 44, ст.416 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 3544-12 від 21.10.93,
ВВР 1993, N 44, ст.417 )
Виходячи з Концепції оборони та будівництва Збройних Сил
України, Закону України "Про оборону України" ( 1932-12 ) та
інших законодавчих актів України цей Закон встановлює правові
основи мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначає систему
і організацію цієї роботи в країні, обов'язки і відповідальність
органів державної виконавчої влади та органів місцевого і
регіонального самоврядування, а також керівників підприємств,
установ і організацій всіх форм власності за здійснення
мобілізаційних заходів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Мобілізаційна підготовка народного господарства
України*, Збройних Сил України та інших військових формувань,
створених відповідно до законодавства України**, є складовою
частиною оборонних заходів, що здійснюються в мирний час
центральними і місцевими органами державної виконавчої влади,
органами місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами,
установами і організаціями всіх форм власності з метою створення
необхідних умов для своєчасного проведення мобілізації та
забезпечення потреб держави в особливий період і на випадок
стихійного лиха, аварій та катастроф.
Особливий період включає в себе час мобілізаційного
розгортання народного господарства, Збройних Сил України та інших
військ, воєнний час і частково відбудовчий період після закінчення
воєнних дій.
€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€
* Далі - мобілізаційна підготовка.
** Далі - Збройні Сили України та інші війська.
Стаття 2. Мобілізаційна підготовка проводиться на плановій
основі шляхом завчасного створення стійких систем управління і
зв'язку та необхідних виробничих мобілізаційних потужностей, а
також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів озброєння,
військової техніки, матеріальних і продовольчих ресурсів,
страхового фонду документації.
Стаття 3. Мобілізація є загальнодержавним заходом, що має
забезпечити планомірне розгортання Збройних Сил України та інших
військ, переведення народного господарства з мирного на воєнний
стан, а також залучення трудових і матеріально-технічних ресурсів
до ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у
мирний час.
Стаття 4. Демобілізація є загальнодержавним заходом для
планомірного переведення народного господарства з воєнного на
мирний стан і подальшого скорочення Збройних Сил України та інших
військ.
Стаття 5. Законодавство про мобілізаційну підготовку та
мобілізацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів
щодо забезпечення обороноздатності держави та постанов і
розпоряджень Кабінету Міністрів України з цих питань.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ
ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ
Стаття 6. Мобілізаційна підготовка організовується та
проводиться згідно з цим Законом, Положенням про мобілізаційну
підготовку народного господарства України та іншими законодавчими
і нормативними актами.
Стаття 7. Загальне керівництво мобілізаційною підготовкою
народного господарства України покладається на Кабінет Міністрів
України, в Республіці Крим - на Раду Міністрів Республіки Крим, у
галузевих і територіальних структурах - на відповідні центральні
та місцеві органи державної виконавчої влади, на підприємствах, в
установах і організаціях усіх форм власності - на їх керівників.
Функції щодо координації, планування, методологічного та