Умовні скорочення назв, мов та інших лінгвістичних термінів
Анг. – англійське
Арам. – арамейське
Болг. - болгарський
Гр. – грецьке
Двн. – давньоверхньонімецьке
Д.-євр. – давньоєврейське
Д.-рим. – давньоримське
Закарп. - закарпатське
Італ. – італійське
Лат. – латинське
Перс. – перське
Пол. – польське
Рос. – російське
Рум. – румунське
С.-гр. – середньо грецьке
Скіф. – скіфське
Слн. – словінський
Слов. – слов’янське
Слц. - словацький
Угор. – угорське
Фр. – французьке
Антр. – антропонім
Апел. – апелятив (загальна назва)
Букв. – буквально
В. –відмінку
Вар. – варіант
Дієсл. – дієслово
Ж. – жіноче ім’я
Здр.-пестл. – здрібніло-пестливий
Зап. –запозичене, запозичення
Заст. – застарілий
Знах. – знахідний
Ім. – іменник
Кан. – канонізоване (узаконене) християнською церквою
Кр. – кріпак
М. – місто
Мн. – множина
Мин. – минулий час
Н. – нижній
Особ. – особове
Оф. – офіційне
Півд. – південний
Пор. – порівняй
Прикм. – прикметник, прикметниковий
Рід. – рідкісне, рідко, рідше
Розм. – розмовне
Род. – родовий, родове
Скор. – скорочене, скорочення
Слн. – словінський
Слц. – словацький
Суф. – суфікс, суфіксальний
Тлум. – тлумачення
Ч. – чоловіче ім’я
Вн. – Вінницька область
Вл. – Волинська область
Мк. – Миколаївська область
Бойк. – Бойківщина
П. – Павло
Загреб. – Загребельний
«Л. с.» - «Левине серце»
С. – сторінка
Т. – том
Висновки
Сучасна ономастика, на відміну від традиційного –аналізу, передбачає комплексне ономастичне тлумачення власної назви, тобто береться до уваги не тільки конкретне власне ім’я, його форма, але обов’язково й обставини, які супроводжують найменування, уся система назв певного кола об’єктів, а значить, і місце конкретної власної назви в цій системі тощо.
У роботі проаналізовано антропонімну номінацію осіб у романі Павла Загребельного «Левине серце». Зібрано антропонімний матеріал роману. Досліджено стилістичні особливості антропонімної номінації зокрема їх роль для гумористичного тла твору. З’ясовано структурні особливості антропонімної номінації (пораховано прізвища, імена, по батькові осіб і вказано частоту їх вживання у таблиці). За допомогою словників подано значення кожного імені, прізвища, по батькові. Подана паспортизація кожного значення в квадратних душках: джерело з якого виписано значення і сторінку. Ці значення, словникові тлумачення неодноразово співпадають з рисами характеру чи діяльністю персонажа в тексті. Після кожного тлумачення подано приклади з тексту де вживається те чи інше ім’я, прізвище, по батькові особи, а також в круглих душках зазначено назву книжки і сторінку звідки це приклад. Також подано список умовних скорочень назв, мов та інших лінгвістичних термінів, які використовувалися у роботі і у використаних словниках.
Більшість власних назв у романі є вигаданими автором, проте вони не штучні, а взяті з реально існуючого ономастико ну.
Імена у творі поділяються на: грецькі, латинські, польські, російські. болгарські, перські, слов’янські, словацькі, англійські та ін.
З певною стилістичною функцією вжито в романі імена в пестливих формах: Дашунька, Давидко, Галинка, Котюня, Сашунька. Також трапляються імена в згрубілих формах: Шурка, Сашка, Наталка, Зінька.
У гумористичному творі трапляються випадки, коли одне ім’я вжито в різних варіантак, відповідно до ситуації творі: Гриша, Гришко, Гришард, Гришка, Гриша, Левинець, Річард , Річард, Левине серце чи Даша, Дашунька, Дуня, Дашунька Юхимівна, Дашунька Порубай і т. д.
П. Загребельний використовує ряди синонімічних утворень імен, що дозволяє одним іменем передати різне ставлення до персонажа.
На сьогоднішній день є багато нових імен, які ще не ввійшли у словники, для яких ще нема пояснення значень. У науково-практичному плані сьогодні постає завдання впорядкувати справу найменувань усіх ономастичних об’єктів; на високому мовному рівні видати довідники адміністративно-територіального поділу республіки, окремих областей; нормалізувати власні назви, а також особові імена і прізвища, особливо на письмі тощо.
Власні назви існують у всіх мовах світу, але у кожній мові мають свої специфічні ознаки. Специфіку українських власних назв становить і сам їх набір, і характерні фонетичні трансформації, і розмаїтість пестливих форм.
Список використаної літератури
1. Д. І. Ганич, І. С. Олійник. Словник лінгвістичних термінів. - Прага, 1977.
2. В. В. Фащенко – П. Загребельний. Нарис творчості. К.: Дніпро, 1984р.
3. Л. Белей. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії 19-20 ст.. Ужгород, 1995р.
4. Розвиток мовознавства в УРСР. К., 1980р.
5. Теорія і методика ономастичних досліджень. М., 1986р.
6. І. Борисюк. Деякі назви осіб в українській мові: історична узвичаєність і позамовні впливи//Київська старина. 1999р., №6, - С. 53-55.
7. Цілуйко, Крило. У світі власних назв//Наука і суспільство. 1966р., №7.
8. П. Чучка. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005р.
9. Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська. Власні імена людей.; К.: Наукова думка, 1986р.
10. І. І. Трійняк, Н. П. Дзятківська. Словник українських імен.; К.: Довіра, 2005р.
11. О. С. Стрижняк. Українська радянська ономастика. В кн.: Мовознавство на Україні з п’ятдесят років. К., 1967р.
12. П. Загребельний. Левине серце. К.: Рад. письменник, 1978р.
13. Словник української мови.: В. 11 – т. – К.; 1970-1980рр.
14. М. П. Кочерган. Вступ до мовознавства. К.: Академія, 2001р.
[1]М. П. Кочерган. Вступ до мовознавства. - С. 182-187.
[2]В. В. Фащенко. П. Загребельний (нарис творчості). - С. 13.
[3]В. В. Фащенко. П. Загребельний (нарис творчості). - С. 66.