ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. ПОНЯТТЯ ЛАТЕНТНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ЇЇ ВИДИ
1.1 Кримінологічна характеристика поняття латентної злочинності
1.2 Правовий підхід до класифікації видів латентної злочинності
Розділ 2. ДЕТЕРМІНАНТИ ЛАТЕНТНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Розділ 3. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛАТЕНТНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
3.1 Соціологічні методи дослідження латентної злочинності
3.2 Спеціально-юридичні методи дослідження латентної злочинності
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Успішне теоретичне і практичне вирішення таких важливих кримінологічних проблем, як виявлення причин і умов злочинності, а також ефективна протидія їй, можливо за наявності об'єктивного врахування всіх вчинених у суспільстві злочинів. Проте, як свідчить практика, за межами офіційного статистичного обліку залишається значна кількість фактично вчинених суспільно небезпечних діянь, що в основному становлять масив латентної (прихованої) злочинності. За міжнародними оцінками, обсяг прихованих злочинів визначається на рівні 60% усієї злочинності. У деяких видів злочинів цей показник коливається в ще більших межах. Подібне явище має місце в усіх країнах світу, в тому числі й в Україні, де відбуваються радикальні зміни в економічній, соціальній і політичній сферах. Названі зміни, вміщуючи в собі великий позитивний заряд, одночасно мiстять нездорові, суперечливі сторони, однією з яких є існування високого рівня латентної злочинності.
Її наявність спричиняє низку негативних наслідків. Зокрема, порушується принцип невідворотності покарання, створюється обстановка безкарності, з'являється мотивація вчинення нових злочинів. Унаслідок латентизації порушені злочинними посяганнями суспільні відносини або не відновлюються взагалі, або відновлюються з запізненням. Та й самі факти несвоєчасного реагування уповноважених державних структур на вчинені злочини, стаючи відомими населенню, знижують довіру до правоохоронної діяльності. Все це разом узяте впливає на боротьбу зі злочинністю, на процеси побудови в країні правової, демократичної держави.
Перелічені обставини разом зi складною криміногенною обстановкою в нашому суспільстві обумовили необхідність проведення актуального багатоаспектного дослідження проблем латентної злочинності.
Мета і завдання курсової роботи. За допомогою різноманітних наукових методів провести комплексне кримінологічне дослідження латентної злочинності i отримати дані, що характеризують це явище в умовах сучасної України.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду завдань, зокрема:
- дати кримінологічну характеристику поняття латентної злочинності;
- визначити кримінологічну класифікацію видів латентної злочинності;
- розкрити загальні причини латентної злочинності;
- дослідити спеціальні причини латентної злочинності;
- проаналізувати методи дослідження латентної злочинності.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження цієї курсової роботи виступають кримінологічні відносини, соціально-правові явища, що становлять сутність латентної (прихованої) злочинності, і заходи щодо її зниження.
Предметом цього курсового дослідження є латентна злочинність, тобто сукупність злочинів, які не ввійшли у процесі аналізу злочинності до статистичних даних через відсутність до певного монету інформації про них.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовуються наукові методи, зокрема, логіко-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, структурно-системний метод.
Ступінь наукової розробки теми дослідження. Теоретичною базою даного дослідження є праці, статті вчених в галузі кримілогії та кримінального права, викладачів-процесуалістів, а саме: Гель А.П., Семаков Г.С., Закалюк А.П., Голін В.В., Даньшина І.М., Ільченко С.Ю. Істотний внесок у дослідження проблем правового захисту особи на загальтеоретичному й галузевому (кримінологічному) рівнях внесли Хохряков Г.Ф., Рущенко І.П., Оболонцев В.Ф., Колодяжний М. Але в сучасній науковій літературі теоретико-методологічні основи виникнення, становлення та розвитку правового інституту латентної злочинності в кримінології викладено недостатньо і фрагментарно. Тому саме ці питання потребують подальшого наукового вивчення та розроблення рекомендацій для кращого застосування на практиці окремих спірних положень, що нині існують в Україні.
Методична основа курсової роботи. Для дослідження теми курсової роботи використовувалися підручники з кримінології Джужи Ю.Ф., Іванова О.М., Голіна В.В., Александрова Ю.В., Геля А.П., Закалюка А.П., Даньшини І.М. та інші, а також наукові праці і статті таких кримінологів як Губанова О.В., яка дослідила тему латентності зґвалтування, Головкін Б., який працював над темою латентного виміру корисливої злочинності в України і опублікував свої дослідження у статті журналу «Юридична думка», Ільченко С.Ю та Ємець Б.М. і їх кримінологічне дослідження стану латентності контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та інші праці.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження у курсовій роботі можуть бути використані в наукових дослідженнях кримінологічних прийомів щодо попередження, виявлення та усунення такого поняття як латентна злочинність. Отримані результати можуть використовуватись в юридичних та інших закладах у процесі вивчення дисципліни «Кримінологія», а також при написанні підручників. Науково-практичних посібників і розробці методичних рекомендацій.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЛАТЕНТНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ЇЇ ВИДИ
1.1 Кримінологічна характеристика поняття латентної злочинності
Злочинність - соціально зумовлене, історично мінливе, негативне, стійке, масове та кримінально-правове явище, яке являє собою сукупність певних видів злочинів вчинених на певній території за певний проміжок часу.
Розглядаючи злочинність як соціальне явище й оперуючи її кількісними та якісними характеристиками треба зазначити, що для отримання точних відомостей потрібно звертатись до статистичної звітності правоохоронних органів. Проте загальновідомо, що кримінальна статистика не відбиває повністю справжнього стану злочинності оскільки не всі злочини, що вчинені, а також особи, які їх вчинили, реєструються відповідними державними органами, утворюючи латентну злочинність. Незареєстрована частина злочинності створює так звану «темну цифру» злочинність. В юридичній літературі латентну, тобто приховану, злочинність визначають як частину всієї злочинності, інформація про яку не надійшла до органів, що реєструють злочини і злочинність.
В усіх державах фактична злочинність перевищує ту кількість злочинів, які зареєстровані їх органами. Так було раніше, так залишається і зараз.
Про ознаки, поняття і визначення латентної злочинності в юридичній літературі єдності думок немає.
Латентна злочинність, її розміри обумовлюють викревлене, неповне уявлення про злочинність в цілому і тому мають вивчатися, визначатися, для отримання більш адекватного уявлення про фактично вчинену кількість злочинів.
Латентність кримінологи схильні вважати ознакою іманентною ознакою злочинності. Семантичне походження терміна «латентний» (від лат. latentis) oзначає прихований, невидимий, тобто той, що не виявляє себе видимими ознаками. У міжнародному значенні латентна ознака явища злочинності найчастіше позначається виразом «dark side», або «темний бік злочинності» чи «nonreported crimes», тобто «злочини, про які не було повідомлено поліції».
Іноді вважають, що до числа латентних належить злочини, приховані від одного з органів, яким згідно із законом надане право розслідувати або розглядати справи про вчинення суспільно небезпечних діянь. Проте одного факту приховування злочину від відповідного правоохоронного органу, деякі науковці вважають, далеко недостатньо, щоб відносити його до числа латентних. Тут необхідна інша, причому вирішальна, ознака, а саме: чи потрапив даний злочин до офіційного державного обліку про вчинені злочини. Тому більш правильно розглядати латентну злочинність як сукупність фактично вчинених злочинів, які, однак, не були виявлені або внаслідок інших обставин не стали відомими правоохоронним органам і судовим органам, відомості не знаходять відображення в офіційній кримінально-правовій статистиці. Наведене визначення побудоване на базі двох ознак «невідомості» і «неврахованності», тобто невідомості про факт вчинення злочину і неврахованості цього факту в статистичній звітності.
Висловлювалося твердження, що не може бути єдиного правового поняття латентної злочинності. За своєю природою вона нібито має троякий зміст: кримінологічний, криміналістичний і кримінально-процесуальний. Латентна злочинність у кримінологічному аспекті (вищезазначеному) – це сукупність не виявлених і не включених в статистичну звітність злочинів. Під латентною злочинністю в криміналістичному значенні розуміють не виявлені і не розкриті злочини. Латентну злочинність у кримінально-процесуальному значенні становлять ті злочини, вчинення яких не потягло за собою виникнення юридичних наслідків – порушення і вирішення кримінальної справи в порядку кримінального судочинства.
Подібній погляд на латентну злочинність позбавлений вагомих підстав. Виділення її криміналістичного значення і кримінально-процесуального змісту не відповідає її істинній природі. Вони усього-на всього похідні від її розуміння в основному і єдиному аспекті – кримінологічному. Так зване криміналістичне його значення виступає як передумова латентності (злочин не виявлений, не розкритий), а кримінально-процесуальний її зміст – результат втрат у роботі органів кримінальної юстиції (вчинений злочин не спричинив юридичних наслідків). Крім того, слід мати на увазі, що криміналістична і кримінально-процесуальна сторони латентної злочинності можуть бути застосовані лише до окремих елементів злочинності (конкретних злочинів) і не характеризують злочинність взагалі як соціальне явище. Тому латентна злочинність – поняття суто кримінологічне. Вона охоплює певну частину злочинності, тобто явища, яке віднесене до предмета кримінології і не входить до предмета криміналістики і кримінального процесу.