МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ
МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
(КИЇВСЬКИЙ МАН „ДОСЛІДНИК”)
Секція : українська література
ТЕМА РОБОТИ:
“ПОЕТИЧНІ КРИЛА ДУШІ МАРІЇ МОРОЗЕНКО”
Автор роботи:
Мороз Марина Миколаївна
Учениця10-Г класу
РайонДеснянський
Гімназія № 39
Київ 2006
ЗМІСТ
І. ВСТУП …..................................................................................................с. 3-5
ІІ. “Я -ПРОСТО ЛЮДИНА,ЧАСТИНА ЗЕМЛІ…”
(БІОГРАФІЯ ПОЕТЕСИ)………………………………………………....с.
ІІІ. “ЗОРЯНІ ПЕРЕВЕСЛА” МАРІЇ МОРОЗЕНКО………………………..с.
1. ПЕРШИЙ КРОК У ПОЕТИЧНИЙ СВІТ……………………….….с.
2. ГРОМАДЯНСЬКА ЛІРИКА………………………………………. с.
3. “ПРОМІНЧИКОМ ДО ТЕБЕ ПРИГОРНУСЬ – І СЕРЕД
НОЧІ ЗАПАЛАЄ ДЕНЬ…” (ІНТИМНА ЛІРИКА ПОЕТЕСИ)……с.
4. “І ПІСНЯ НАРОДИЛАСЬ У ТУ МИТЬ, ЯК ТОЙ ОСТАННІЙ
ПОКЛИК ЖУРАВЛЯ.” (ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА)…………………..с.
IV. ІСТОРИЧНА ПОЕМА «КНЯГИНЯ ОЛЬГА” –
ЄДНІСТЬ МИНУЛОГО І СУЧАСНОГО……………………………….с.
V. МАРІЯ МОРОЗЕНКО - ОБДАРОВАНИЙ ПОЕТ-КАЗКАР……………с.
VI. ВИСНОВОК………………………………………………………………с.
VII. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………….. ……..…..с.
VIII. ДОДАТОК……………………………………………………………….с.
І. Вступ
У всі часи справжня література засвідчувала реалії життя. У новітній період художня література відстоює насамперед суверенність думки, повноту правди, громадянську й інтелектуальну чесність літератури. Головним сьогодні є не сліпе захоплення навколишнім світом і особистостями, а наголос на негативних духовних процесах. Кожен сучасний письменник змушений пройти своєрідний екзамен совісті, виставлений самим життям. Адже першочергове завдання літератури нинішньої - це формування нового світогляду, нового розуміння і відчуття особистої, громадянської, наукової і родової відповідальності за світ. Суспільство завдяки літературі (а також іншим видам мистецтва) мусить по-новому осмислити себе, бо інакше ми втратимо навіки стрижень своєї духовності, помножимо наше небуття у світі.
Тому сьогодні є особливо важливим різнобічне осягання й художнє витлумачення творчості авторів, що дійсно вболівають за майбутнє нашої держави, долю рідного народу. Серед творів новітніх письменників, що відстоюють відродження соціального почуття й моралі, формування нового світогляду, нового розуміння і відчування особистої, громадянської, наукової і родової людської відповідальності, яскраво вирізняється поезія 37- річної поетеси, члена Національної Спілки письменників України Марії Морозенко. Щирим поетичним словом авторка бореться із несправжністю життя, несправжністю слова, несправжністю людини. Вона пробуджує нашу совість, будить пам'ять – коріння нашої свідомості. Тільки пам'ять протистоїть знищувальній силі часу. Пам'ять – це переборення часу, переборення смерті.
Визначальним художньо-творчим принципом творчості поетеси Марії Морозенко є роздуми про непримиренне протистояння добра і зла, про наші неоціненні національні втрати й про живі традиції народу, його історію, культуру, про необхідність повернення до джерел совісті, моральної чистоти людини. Черпаючи свої художні аргументи з багатовікової історії людства, авторка пристрасно закликає нас до піднесення національної, духовної зрілості сучасника. Саме вболівання за майбутнє роду увиразнює творчість поетеси, так само, як і схильність до морального і психологічного аналізу життєвих явищ. Поетеса прагне переконливо і просто сказати про наболіле, осягнути сьогоднішній день в житті нації, країни, в контексті її історії. Прочитавши поезії Марії Морозенко, мимоволі замислюєшся над реаліями життя, починаєш жити і думати гостріше. Саме такою хочеться бачити сучасну українську поезію. Саме цим і обумовлюється вибір теми наукової роботи та її актуальність.
Предметом дослідження є поетичне слово сучасної української поетеси, члена Спілки письменників України Марії Морозенко.
Мета дослідження –– проаналізувати творчість Марії Морозенко, вказуючи на її соціальну та історичну зумовленість; зосередити увагу над проблемами, вираженими у творах; визначити роль художніх засобів, використаних поетесою.
Мета зумовлює розв’язання цілого ряду завдань, основними з яких є:
1. Розкрити вплив життєвих обставин на формування творчості поетеси.
2. Охарактеризувати художні особливості збірки «Зоряні перевесла».
3.Висвітлити історичну канву поеми «Княгиня Ольга» та художність образів.
4. З’ясувати своєрідність творів поетеси для дітей.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній вперше робитьсяспроба системного розгляду творів поетеси Марії Морозенко..
Методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань використано такі методи: теоретичний – аналіз літературознавчих статей щодо досліджуваної проблеми, аналітично – описовий, який полягає у систематизації, описі та аналізові відповідного матеріалу.
Теоретичною основою стали в основному літературознавчі праці Костянтина Волинського,рекомендаційні листи Віктора Баранова та Галини Паламарчук для прийняття Марії Морозенко до Спілки письменників України, а також окремі публікації в пресі.
Об’єктом аналізу роботи є художні тексти збірок «Зоряні перевесла» та «Елегія любові», поеми «Княгиня Ольга», дитячих казок, які яскраво засвідчують своєрідність стилю авторки.
Практичне значення роботи зумовлюється можливістю використання зроблених у ній спостережень та узагальнень у дальшій роботі над дослідженням творів сучасних авторів. Матеріали наукової роботи можуть бути використані при написанні курсових робіт студентів, а також у шкільній практиці – для проведення уроків класного й позакласного читання, для підготовки занять літературних гуртків, факультативів тощо.
ІІ.“Я - просто людина, частина землі…”
(Біографія поетеси)
Село Малин Млинівського районуРівненської області. Воно увійшло в історію як одне із стражденних сіл України, опалених війною. 13 липня 1943 року німецькі карателі зігнали жителів села у церкву і живцем спалили усіх. Згодом відзнятий документальний фільм про події цих часів відкрив багатьом цю страшну трагедію.
Через 23 роки після трагедії, 15 березня 1969 року, у цьому селі народилася дівчинка, якій судилося увібрати біль рідної землі, вилляти її на папір:
Село моє, опалене війною,
Нестерпний біль косив тебе, косив…
“Усіх у ряд”
Марія Морозенко заспівала свою натхненну тужливу пісню пам’яті загиблих «Усіх у ряд» і, виспівуючи біль, зробила перший крок сходження в українську літературу. Сама доля, здавалося, крок за кроком випробовувала її на міцність, ніби перевіряла, чи зможе Марія вистояти і стати українською поетесою. Марія змогла.
Знай, мусиш забути, що ти слабка жінка,
Як сміла назватись поетом, – згодом напише вона у поезії «Що таке щастя».
Народилася Марійка у багатодітній сім’ї. Вона була дев’ятою дитиною із дванадцяти дітей. Коли Марії виповнилося дев’ять років, трагічно загинув батько. Мама стала для дітей єдиною опорою в житті.
На білім полотні троянди темно-сині,
Як неньчин біль недоспаних ночей, –
мамин смуток відбився яскравим спомином дитинства на все життя. Пережитий біль втрати, вболівання за маму і рідних розвинули у дев’ятирічної дівчинки подвоєне відчуття людських переживань. У той час, коли її ровесники захоплювалися дитячими іграми, Марійка пише свій перший вірш–застереження:
Страхіття чорної війни
Давно вже всім відоме.
І ми говоримо всі: «Ні!
Не хочемо такого».
Страхіття війни
Уже цей перший вірш відкрив глибину сприйняття світу юною поетесою. Марійка відправила цей вірш у республіканську газету «Зірка». Невдовзі прийшла відповідь: «Здрастуй, Маріє. Вірш твій прочитали – такий щирий, схвильований. А ти давно пишеш вірші? Які твої улюблені теми?»
Для нас, здається, ці рядки нічого особливого не несуть у собі. Але Марійка запам’ятала їх на все життя, адже саме вони надихнули її на подальшу творчу працю. Марія поринає в світ книги: вона багато читає, виступає із своїми віршами в школі, в районі. Рівненський письменник Євген Шморгун, познайомившись із творчістю юної авторки, порадив їй засвоїти правила віршування. Дівчинка читає праці Івана Франка, підручники із літературознавства. І постійно пише… пише… пише…
Після закінчення школи Марія працює старшою піонервожатою восьмирічної школи, хоча понад усе мріяла вчитися в вузі. Але для цього їй потрібно було зібрати кошти, щоб мати змогу жити в місті. Допомоги чекати їй було нізвідки. До того ж Марія не звикла сподіватися на когось. Вона знала, що всі життєві труднощі мусить здолати сама. І через рік, зібравши гроші, вона їде до Києва. Тут вона вступає на факультет журналістики.
У 1991 році Марія Морозенко вийшла заміж і народила доньку. Для своєї донечки вона писала перші казки, колискові пісні (пізніше усі ці твори будуть надруковані в книжечках). У цей час Марія відвідує студію письменниці Катерини Мотрич, а згодом навчається у поета шестидесятника Петра Засенка в студії Спілки Письменників України. Саме тут Марічка познайомилася з багатьма цікавими, творчими людьми. Особливо важливою людиною для неї став літературознавець Кость Петрович Волинський, який був свого часу порадником Наталі Забіли, Ірини Вільде. І саме він став для юної поетеси наставником у творчості.