Процес комп’ютеризації судів дасть можливість забезпечити поступовий перехід від паперового до електронного діловодства. Потрібно створити єдину судову інформаційну мережу. Позаяк укомплектування необхідною літературою бібліотек усіх судів вимагає багато часу і затрат, доцільно створити єдину електронну бібліотеку з доступом до її ресурсів із кожного суду, а в перспективі – з кожного обладнаного комп’ютером робочого місця в суді. Єдина судова інформаційна мережа має містити, зокрема, правову базу даних, бланки судової документації, базу даних судової практики (державний електронний архів судових рішень). Згодом у судах повинні бути створені також електронні архіви судових справ, де зберігалися би документація у справі, результати фіксації судового процесу технічними засобами. У подальшому ці архіви могли би бути об’єднані в єдину мережу із наданням доступу учасникам процесу до матеріалів їхніх справ через Інтернет.
3. Концепція вдосконалення судівництва
У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів від 10.05.2006 р. пропонується налагодити відеоконференцзв’язок між судами та установами системи виконання покарань (замість доставляння до суду засуджених) з метою економії бюджетних коштів. Інвестиції в цю сферу з часом виправдають себе, адже витрати на конвоювання здійснюються регулярно і досягають великих розмірів. Почати можна було б із суду касаційної інстанції, який звичайно найбільш віддалений від кримінально-виконавчих установ. До того ж у суді касаційної інстанції не досліджуються докази, тому фізична присутність засудженого в залі судового засідання не є необхідною. Як приклад практичного застосування відеоконференцзв’язку в судочинстві можна навести досвід Росії. Перший розгляд справи з використанням відеоконференцзв’язку відбувся в листопаді 1999 р. в Челябінському обласному суді. З 2001 р. він застосовується і Верховним Судом Російської Федерації.
3). Забезпечення відкритості та прозорості судової влади. Прозорість судової системи, тобто відкритість до доступність судових рішень для громадськості, є однією з характерних ознак і цінностей демократичного суспільства. В аспекті відкритості судового процесу надзвичайно важливим завданням є створення інформаційно-пошукових систем щодо матеріалів судової практики. Це питання неодноразово висвітлювалося в документах Ради Європи, адже є однією з найважливіших умов справедливого застосування закону. Враховуючи, що комп’ютерні та телекомунікаційні системи все частіше використовуються для правових досліджень і що все ширше коло громадян вдома та на роботі має доступ до інформаційних мереж, слід подбати, щоб автоматизовані системи накопичення та пошуку матеріалів судової практики характеризувалися повнотою, об’єктивністю та репрезентативністю. В додатку І до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Про відбір, обробку, надання і архівацію судових рішень і правових інформаційно-пошукових системах № R (95) 11 від 11.09.1995 р. сформульовані основні завдання при розробці та функціонуванні автоматизованих систем судової практики:
(1) полегшити роботу юристів шляхом швидкого їх забезпечення повною та сучасною інформацією;
(2) надати інформацію всім особам, які мають пряме чи опосередковане відношення до судової практик;
(3) якомога швидше розповсюджувати інформацію про нові судові рішення, особливо в нових галузях права;
(4) сприяти єдності судової практики без привнесення в неї елементів відсталості та зашкарублості;
(5) надати можливість законодавцям аналізувати практику застосування законів;
(6) полегшити наукові дослідження в галузі судової практики;
(7) у певних випадках надати інформацію для статистичного аналізу.
Ці завдання частково втілені у чинному законодавстві. З 1 червня 2006 р. було введено в дію Закон України “Про доступ до судових рішень”, згідно з яким створюється Єдиний державний реєстр судових рішень, до котрого мають вноситися усі судові рішення окрім тих, доступ до яких обмежено законом. Світовий досвід свідчить, що публікація рішень судів різних рівнів є усталеною практикою у розвинених країнах (Франція, США, ФРН та ін.). Однак у ряді країн акти суду публікуються вибірково або лише рішення вищих судових інстанцій (Іспанія, Швейцарія). Український законодавець сприйняв широкий підхід до цього питання, утім, цікаво, як це сприйняли судді.
У червні 2006 р. відбулося офіційне відкриття Єдиного держаного реєстру судових рішень, метою якого є досягнення відкритості діяльності судів та прозорості судового процесу, сприяння однаковому застосуванню законодавства, підвищенню об’єктивності, неупередженості, незалежності та ефективності судочинства, а також ініціювання публічного обговорення резонансних справ. Забезпечення ведення Єдиного держаного реєстру судових рішень доручено Держаній судовій адміністрації України.
Порядок ведення Єдиного держаного реєстру судових рішень врегульовано відповідною постановою Кабінету міністрів України № 740 від 25.05.2006 р. Згідно з вимогами Закону України “Про доступ до судових рішень”, не пізніше 01.06. 2006 р. забезпечується постійне внесення до реєстру електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів (загалом 125 судів), а внесення судових рішень місцевих судів – не пізніше 01.01.2007 р.
Загальний доступ до судових рішень через Інтернет та офіційний веб-портал судової влади в Україні має кожна фізична або юридична особа – без обмежень. Доступ цей цілодобовий та безоплатний. Окрім того, інформація, внесена до Єдиного держаного реєстру судових рішень, має захист від знищення, викрадення та внесення несанкціонованих змін. Вилучення відомостей з нього також не допускається.
4). Забезпечення судів належними приміщеннями. Надання судам службових приміщень, придатних для здійснення судочинства, є нагальною проблемою судово-правової реформи. До цього питання неодноразово зверталися на державному рівні. Варто відзначити розпорядження Президента України від 27.07.1996 р. № 208-96-п “Про забезпечення судів приміщеннями”; Програму забезпечення судів належними приміщеннями на 2002-2006 рр., затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 692 від 21.06.2001 р.; Концепцію Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 роки, ухвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України № 459-р від 16.11.2005 р.
Вимоги, які пред’являються до приміщень районних (міських) судів, вироблено Державною судовою адміністрацією України, погоджено із головою Ради суддів України і затверджено наказом голови ДСА від 15.05.2003 р. Так, забороняється розміщення судів у житлових приміщеннях; встановлюються нормативи щодо кількості й розмірів залів судових засідань при кількості суддів, технічні характеристики приміщень, обов’язкової наявності при них нарадчих кімнат; рекомендується відводити одну-дві кімнати для прокурорів і адвокатів; робочі кабінети суддів мають містити кабінет голови суду з приймальнею, кабінети суддів (один кабінет для одного судді) і кімнати секретарів судових засідань, суміжні кабінетам судів.
Результати поведеного Державною судовою адміністрацією України моніторингу приміщень 766 судів загальної юрисдикції свідчить, що на 1 січня 2005 р. лише 49 (6%) судів розташовані у приміщеннях, які повністю відповідають встановленим вимогам. Решта приміщень судів потребують реконструкції чи реконструкції з добудовою або ж нового будівництва. Непоодинокі випадки, коли новоутворені (у зв’язку з проведенням судово-правової реформи) суди взагалі не мають службових приміщень, що унеможливлює вжиття подальших заходів, пов’язаних із реформуванням. На вирішення цих проблем спрямовуються зусилля Державною судовою адміністрацією України. Так, станом на 1 січня 2005 р. 79 % приміщень судів знаходяться у задовільному стані (порівняно із 41 % станом на 1 січня 2003 р.), 20 % - у незадовільному (53% у 2003 р.) і лише 1 % - в аварійному стані (6% у 2003 р.)[1]. Таким чином, намітилася позитивна тенденція в цій галузі, яку необхідно продовжувати.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Організація судових та правоохоронних органів: Навч. Посібник/ за ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сибільової, О.М. Толочка.- Харків, 2009.
2. Організація судочинства в Україні (під заг. ред. Лавріновича)- К., вид. МЮ, 2008.
3.Халдеев Л.С. судья в уголовном процессе.- М., 2008.
4. Жилин Г.А. Судья в гражданском процессе.-М., 2009.
5.Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні.- Київ., 2007.
5. Тимчасова Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді // Офіційний Вісник України - 2005.- № 13, ст.. 694.
[1]Який то суд без приміщення? Про одну з найгостріших проблем вітчизняної судової влади // Вісн. Верховн. Суду України. – 2006. - № 10.- С. 35-44.