Поділ фактів на юридичні умови та юридичні факти проводиться за критерієм значимості для правових наслідків. Поширення режиму юридичних фактів на юридичні умови нівелює цю різницю.
Віднесення певних фактів до юридичних умов жодним чином не принижує їх правовий статус. Одні й ті ж фактичні обставини в одних випадках можуть виступати як юридичні факти, а в інших проявляти себе як юридичні умови. Виступаючи як юридичні факти, умови відрізняються від інших фактів лише за способом дії (факти багаторазової триваючої дії), а не за їх юридичним значенням. У цьому разі вони, безумовно, включаються до юридичного складу.
Під час встановлення юридичних фактів, що спричиняють виникнення зазначених правовідносин, необхідно пам'ятати про значну кількість юридичних умов, що їх супроводжують.
Останні поділяють на загальні та спеціальні, виділяють суб'єктні умови. До них належить вік, освіта, трудовий стаж, стать, громадянство тощо.
Слід зазначити, що при виникненні трудових правовідносин юридичні умови не виступають як юридичні факти і до юридичного складу не входять.
Висновки
Отже, трудові правовідносини можливі тоді, коли існують фактичні трудові відносини, що потребують правової форми, тобто перетворення в правові відносини. Іншими словами, трудові правовідносини становлять собою форму, в якій суспільні трудові відносини можуть існувати в суспільстві.
Коли ми вживаємо термін «фактичні суспільні чи трудові відносини», це зовсім не означає, що ці відносини не займані правом. Порядок проведення певних дій, з якими закон пов'язує виникнення правових відносин, досить часто урегульований правом і становить певний правовий процес.
Основним для правильного розуміння правових відносин є те, що коли відсутня норма права, то відсутні й правовідносини. Норма права при її наявності виступає як модель правових відносин. Але сама вона не породжує правовідносин, оскільки будь-яка юридична норма є судженням загального характеру про належну поведінку. Прямого зв'язку з конкретним суб'єктом правових відносин норма не має. Для виникнення правовідносин необхідна подія або дія, що передбачається нормою і має характер юридичного факту, з наявністю якого законодавець пов'язує виникнення правових відносин.
Як відносини між конкретними суб'єктами трудові відносини відображають особисту, суб'єктивну волю їх учасників, що знаходить закріплення в трудовому договорі, який укладається між сторонами. Таким чином, трудові правовідносини - це двосторонні відносини працівника з власником або створюваним ним підприємством по виконанню за винагороду роботи за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, що виступають формою закріплення суб'єктивних трудових прав і обов'язків.
З прийняттям Конституції України можна з певністю стверджувати, що норми трудового права (як і майбутній трудовий кодекс), регулюючи трудові відносин, мають сприяти доцільному використанню трудових ресурсів, а також охороняти та гарантувати реальне здійснення трудових прав і свобод як працівників, так і власників (уповноважених ними органів).
Трудові правовідносини виникають з юридичних фактів або складів, різноманітність яких обумовлюється існуванням різних форм залучення до праці. Такі юридичні факти належать до групи юридичних актів і є свідомими цілеспрямованими вольовими діями, направленими на встановлення трудових правовідносин. Трудовий договір є головною, але не єдиною підставою для виникнення зазначених правовідносин. Підстави встановлення трудових правовідносин повинні якнайповніше відображати інтереси працівника та роботодавця і забезпечувати їх реалізацію.
Таким чином, вплив юридичних фактів на розвиток трудових правовідносин є складнішим та багатоплановим, ніж просте забезпечення приведення в дію механізму правового регулювання. Названі факти, як засоби досягнення соціальних цілей правовідносин, визначають напрям їх розвитку, одночасно вказуючи на вірогідність настання тих чи інших наслідків. Здатність юридичних фактів регулювати динаміку трудових правовідносин є визначальною у їх природі і обов’язково повинна бути відображена у визначенні останніх.
Юридичні факти, що викликають виникнення трудових правовідносин, представляють собою факти дії. Названі факти будуть представляти певний комплекс операцій, оскільки саме такий ступінь деталізації притаманний всій галузі права взагалі. До наведеного висновку неодмінно приходиш, вибірково розглядаючи спосіб формулювання окремих юридичних фактів галузі. Різні способи деталізації змісту останніх можуть широко використовуватися у межах різних галузей права в залежності від особливостей природи предмета їх правового регулювання.
Список використаних джерел і літератури
1. Конституція України. – 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - додаток № 30., ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України / Затв. Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. //Відомості Верховної Ради УРСР.-1971. додаток № 50, ст. 375.
3. Гаврилюк О. Сучасне втілення принципів трудового права // Право України. – 2001. – № 9.
4. Гирич О.Г Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: ТП Пресс, 2003. – 208 с.
5. Ісаков В.Б. Юридические факты в советском праве. М., Юридическая литература, 1984. – 144 с.
6. Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. - К.: МАУП, 1999. - 182 с.
7. Прокопенко В.I. Трудове право України: Підручник. - X.: Фірма «Консум», 1998. – 468 с.
8. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - Харків: Консум, 1996. – 296 с.
9. Солодовник Л. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права // Право України. – 2000. – № 7.
10. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю – Харків, «Одиссей», 2003. – 628 с.
11. Трудове право України: Практикум / Г.І. Чанишева, Н.Б. Болотіна, Т.М. Додіна, О.Л. Олейніков. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 246 с.
12. Яременко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин. – Харків, 1998. – 198 с.
Додаток
Трудовий договір
м. Біла Церква "_____"______________ 20____ р.
__________(Назва підприємства)__________, в особі ___________(посада, ПІП)________ ____________________________, який діє на підставі __________________________, який іменується надалі Роботодавець, з одного боку, та громадянин(ка) _______________(прізвище, ім'я, по-батькові)_________________________, який(а) іменується надалі Працівник, з другого боку, уклали цей договір про наступне:
Працівник приймається (наймається) на роботу до __________(найменування структурного підрозділу підприємства)____________________ на посаду __________________(повне найменування посади)__________________ Працівнику встановлюється строк випробування _________(тривалість строку випробування)___________
1. Загальні положення
1.1. Цей договір є строковим трудовим договором. На підставі цього договору виникають трудові стосунки між працівником і підприємством, які з боку останнього реалізуються Роботодавцем.
1.2. Терміном "Сторони" в цьому договорі позначаються Роботодавець і Працівник.
2. Обов'язки сторін
2.1. За цим трудовим договором Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, а Роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством, колективним договором та угодою сторін.
2.2. Працівник зобов'язується:
2.2.1. виконувати роботу, передбачену трудовим договором, завданнями роботодавця та посадовою інструкцією;
2.2.2. своєю працею сприяти збільшенню прибутку Роботодавця;
2.2.3. виконувати вимоги техніки безпеки праці, правила протипожежної та санітарно-протиепідеміологічної безпеки;
2.2.4. нести повну матеріальну відповідальність за надані йому матеріально-технічні цінності на умовах, передбачених чинним законодавством України;
2.2.5. не розголошувати конфіденційну інформацію, а також відомості, що становлять комерційну таємницю підприємства та несе встановлену чинним законодавством України відповідальність за її розголошення.
2.3. Якщо Працівником під час дії цього договору будуть провадитись якісь наукові розробки, розроблятися комп'ютерні програми (операційна система, прикладна програма, база даних) або формуватися бази даних клієнтів (на будь-яких носіях інформації), то авторські майнові права та виключне право на використання таких творів (зокрема право на їх використання на території України та за її межами) протягом терміну охорони прав власності всіма можливими способами, а також в інший спосіб, що стане відомим у майбутньому відповідно до статті 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права", належить Роботодавцю.
Розмір і порядок виплати винагороди за розробку і використання авторських творів, які розробляються за додатковою угодою між Роботодавцем та Працівником, та особливості передачі прав на такі твори, встановлюється цим договором та авторським договором з Працівником (автором).