Література Відродження (стр. 2 из 2)

• "Треченто" (14 століття), ранній період, традиційно його представниками вважаються Данте, Боккаччо (хоч сучасними літературознавцями їхня належність до літератури Відродження ставиться під сумнів)і Петрарка, а також новеліст Франческо Саккеті (1335-1396).
• "Кватроченто" (15 століття), зрілий період, це був час захоплення всім античним після переселення в Італіївізантійських вчених, вік гуманістів; певною мірою були навіть забуті літературні здобутки раннього Відродження, падала популярність італійської мови на користь латинської; найпомітніші постаті: Луїджі Пульчі (1432-1482), Маттео Баярдо (1441-1494), Анджело Поліціано (1454-1494).
• "Чінквеченто" (16 століття), пізній період, що переходить у бароко; найяскравіші представники: поети Лодовіко Аріосто (1474-1533), Мікеланджело Буонарроті (1475-1564), історик і драматург Нікколо Макіавеллі (1469-1527), останній ренесансний і перший бароковий поет Торквато Тассо (1544-1595), гуманіст-утопіст Томмазо Кампанелла (1568-1639).

Французьке Відродження

Ренесанс у Франції — час нечуваного розквіту поезії, музики, образотворчих мистецтв і театру. Французькі митці одержали естетичні цінності Відродження з рук італійців й у всьому наслідували їх.

У першій половині 16 століття провідними стають творчість прозаїка Франсуа Рабле ("Гаргантюа і Пантагрюель") і багатогранна діяльність групи поетів і драматургів "Плеяда".

У другій половині 16 століття як прозаїк уславився Мішель Монтень (1533-1594), автор "Проб" ("Les Essais") — трактатів, у яких він прагнув наслідувати моралістичну філософіюПлутарха. Трагічну добу релігійних війн відобразив у своїх поезіях гугенот Теодор Агріппа д’Обіньє (1550-1630).

Німецьке та нідерландське Відродження

Відродження у Німеччині та Нідерландах припадає на кінець 15 — початок 16 століття. Найвищі досягнення Відродження у цих країнах належать образотворчому мистецтву (Альбрехт Дюрер, Ганс Гольбейн-Молодший, Лукас Кранах та інші). Література не подарувала творів, які можна було б поставити врівень з творами італійців, Шекспіра чи Сервантеса. Окрім вже згадуваного ідеолога християнського гуманізму Еразма Роттердамського, ці літератури представлені іменами Себастьяна Бранта, анонімними "Листами темних людей" (1515), Ульріхом фон Гуттеном (1488-1523) та "народними книжками" ("Райнеке Фос Лис", 1498; "Фортунат", 1509; "Тіль Ейленшпігель", 1515; "Доктор Фаустус", 1587).

Англійське Відродження

Час англійського Відродження — 16 та початок 17 століття. Виділяють наступні періоди:

• Передвідродження (з кінця 14 століття) — Джефрі Чосер (1340-1400), головний твір якого — збірка з 24 віршованих "Кентерберійських оповідань", написаних у дусі "Декамерона" Боккаччо.
• Раннє Відродження (перша половина 16 століття) — Томас Мор (1478-1535), знаменитий своєю "Утопією" (1516).

Середнє Відродження (друга половина 16 століття) — Філіп Сідней, Едмунд Спенсер ("Королева фей"), Джон Лілі, Крістофер Марло.

Пізнє Відродження (на межі 16-17 століття) представлене іменем Вільяма Шекспіра (1564-1616), одного з найвидатніших письменників доби Відродження, автора сонетів, трагедій "Ромео і Джульєта", "Макбет", "Отелло", "Гамлет", "Король Лір", комедій "Приборкання норовливої", "Сон літньої ночі", "Багато галасу з нічого", історичних хронік, драм.

Питання про авторство Шекспіра залишається до сьогодні дискусійним, існує думка, що його ім’ям просто користувались для підпису своїх творів інші письменники (або інший письменник). Називають імена Крістофера Марло та Френсіса Бекона.

Іспанське і португальське Відродження

Мігель де Сервантес Сааведра

Відродження у цих країнах припадає на 16 — початок 17 століття. Основні напрями і жанри іспанської літератури були такі:

• ренесансна лірика, яка розвивалась під сильним впливом арабських традицій (андалузька поезія);
• лицарський роман у прозі — дуже популярним був "Амадіс Гальський" (1508) Гарсіа Родрігеса де Монтальво;
• шахрайський роман;
• в окремий напрям виділяють творчість драматурга Лопе де Вега (1562-1635), автора п’єс "Собака на сіні", "Учитель танців", "Зірка Севільї", "Фуенте Овехуна" та багатьох інших;
• творчість Сервантеса (1547-1616), автора роману "Дон Кіхот"(1605, 1615), теж складає окремий напрям.

У тісному зв’язку з іспанською розвивалась література Португалії, класиком якої вважають Луїса де Камоенса (1525-1580), автора "Луїзіади" (1572).

Посилання

Див. також

• Історія літератури
• Ренесанс (Відродження)
• Філософія Відродження
• Культура Відродження
• Мистецтво Відродження

Використана література

Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література від античності до початку XIX століття. — К.: Академія, 2004. — 360 с. — С.: 150-221.

Рекомендована література

• История всемирной литературы в 9 томах: Том 3. — М.: Наука, 1985.
• История западноевропейской литературы: Средние века и Возрождение / Под редакцией М.П.Алексеева и др. — М.: Высшая школа, 2000. — 462 с. — С.: 147-443.
• История зарубежной литературы: Раннее Средневековье и Возрождение / Под редакцией В.М.Жирмунского. — М.: 1987.
• Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. — М.: Искусство, 1978.
• Шаповалова М.С., Рубанова Г.Л., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. — Львів, 1982.

Сайти

• http://www.ae-lib.narod.ru/_lit_renaissance.htm — українські переклади літератури доби Відродження.
• http://www.ae-lib.narod.ru/_lithistory.htm#ren — праці з історії літератури доби Відродження.
• http://www.csdl.tamu.edu/cervantes/english/ctxt/cec/works.html — Бібліотека Сервантеса, повне зібрання оригіналів творів (англ., ісп.).