4.6. Бхартріхарі
Бхартріхарі (рр. народження і смерті невідомі), староіндійський поет-лірик; жив близько 7 в. Писав на санскриті. Автор збірок любовної лірики «Сто строф про любов», «Сто строф про житейську мудрість», «Сто строф про відчуженість від світу», в яких відчутно зіткнення гуманістично мислячого поета з жорстокістю феодального миру. Для його поезії характерні безпосередність відчуття, витонченість форми, ясність стилю.
Висновки
Виникнення давньоіндійського мовознавства зумовлене суто практичними потребами. Із покоління до покоління віками передавалися усним шляхом священні гімни (Веди). Згодом вони були зафіксовані писемно й увійшли до чотирьох збірників - Рігведа, Самаведа, Яджурведа й Атхарваведа. Давні індуси вважали, що ці священні гімни є божественними і тому їх необхідно оберігати від псування.
Староіндійському мовознавству властиві наступні риси:
1) Підхід до вивчення мови диктувався практичними задачами
2) Вся лінгвістика стародавніх індусів носить дескриптивний характер. (Отже, прообразом сучасної американської дескриптивної лінгвістики є мовознавство стародавніх індусів).
Найвідомішим давньоіндійським мовознавцем є Паніні (V-IV ст. до н. є.) - один із основоположників мовознавства, автор першої граматики санскриту. Вважають, що його граматика створена в усній формі й розрахована на усне передавання. Для легкого запам'ятовування вона подана у вигляді 3996 віршованих правил (сутр). Через декілька століть її було записано.
Інші давньоіндійські граматисти Яска (V ст. до н. е.), Вараручі (III або II ст. до н. е.), Катьяяна (III ст. до н. е.), Патанджалі (II ст. до н. е.), Бхартріхарі (V--VI ст. н. є.) розвивають учення Паніні. Зокрема, вони виділяють чотири частини мови - ім'я, дієслово, прийменник і частку. Слово ділять на основу і закінчення. В іменниках визначають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і ablativus, але називають їх за порядком розташування: перший, другий, третій і т. д. Детально описують звуки, класифікуючи їх за фізіологічним принципом. Слова ділять на склади. Складотворчим вважають голосний звук. Давньоіндійське мовознавство першої половини IV – др.. половини III ст. до н. є. досягло такого високого рівня, що вплинуло на розвиток порівняльно-історичного мовознавства в XIX ст.
Список використаної літератури
1. Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В. История языкознания. М.: Academia, 2006.
2. Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови : Навч, посібник.— К.: Вища шк., 1991.—231 с.
3. Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. - К., 1991.
4. Березін К.С., Головін А.К. Общее языкознание. – М., 2000.
5. Венцкович Р. М., Шайкевич А. Я. История языкознания. - М., 1974. - Вып. I.
6. Геруцький Л. Общее языкознание. - Мінск, 2001.
7. Головін А.К. Введение в языкознание. – М., 1975.
8. Зубкова Л.Г. Язык как форма. Теория и история языкознания. – М., 1999.
9. Лоя Я. В. История лингвистических учений. -- М., 1968.
10. Реформатський А.А. Введение в языкознание. – М., 2000.
11. Сусов И. П. История языкознания. М.: Восток-Запад, 2006.