Гебрей продовжує ряд образів бунтарів. Він намагається достукатися до свідомості вільної людини, яка є закутою в крицю рабства. Працюючи на чужу ідею, він чується абсолютним рабом серед рабів, точніше рабом рабів. Бачить вихід у повстанні місцевого населення, а воно не розуміє свого жалюгідного, ганебного становища. І Леся Українка устами раба-гебрея відмовляється від подальшої безрезультатної боротьби за “рідну волю”:
Я мушу знать, що я тут раб рабів,
що він мені чужий, сей край неволі,
що тут мені товаришів нема.
Більш ти від мене й слова не почуєш!
ВИСНОВКИ
У розглянутих драматичних поемах Лесі Українки (“Одержима”, “Вавілонський полон”, “На руїнах”, “В дому роботи, в країні неволі”) багатогранно розкривається “образ рідної неволі”. Носіями ідей борця за свободу, окресленого в поезії “Легенда віків”, є головні герої поем, які вступають у конфлікт із навколишнім світом, оточенням, сірою масою: Міріам, Елеазар, Тірца, Раб-гебрей. Вони прагнуть звільнити свій народ від рабства морального – в першу чергу, бо це є головною причиною рабства фізичного. Намагаючись зламати рабську свідомість, Леся Українка протиставляє своїх героїв натовпу, який боїться радикальних змін. Якщо подолати цей страх, можна чинити великі звершення для подальшого розвитку народу зокрема і цивілізації взагалі. “Позитивний головний герой будить інших, він прокладає для них першу, може, ще ледь помітну стежку – стежку в майбутнє, знаходить собі послідовників і підносить їх до свого рівня. Леся Українка закликає звільнити особистість від таких соціальних кайданів, у яких людина нівечить свої здібності, прирікає себе на безбарвне і беззмістовне животіння. Письменниця протестує проти рабства духу, проти зневір’я. Показує могутню духовну силу народу, яка вивільнить його з полону, виведе з руїни – силу, яка промовляє поки що устами співців Елеазара і Тірци. Мрія народу про волю, про братерство між усіма гнобленими звучить у словах пророчиці. Романтична піднесеність, порив до кращого майбутнього, до волі звучить у словах співця – провісника дум народних.
У героях своїх драматичних поем Леся Українка підкреслювала насамперед розкутий дух, уміння не схилятися перед догмами, ідолами. У боротьбі за правду, за нові ідеали життя вони знемагають і гинуть. Але їх не можна зламати. Леся Українка зазирає в глибину людських душ, і вільними їй бачаться лиш ті з них, які здатні боротися проти всього того, що нівечить і
руйнує людський дух, перетворює людину в раба”[4]
Названі герої драматичних поем є одночасно втіленням поглядів Лесі Українки на проблему морального рабства людини. Звільнившись фізично наприкінці 19 століття, український народ лишився рабом. До цього часу питання морального рабства в Україні є відкритим, тому теми, підняті Лесею Українкою в драматичних поемах, залишаються актуальними і в наш час.
1. Франко І. Зібрання творів у 20 томах: т. 12. – Київ, 1953.
2. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах: т.1. – Київ, 1975.
3. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах: т.3. – Київ, 1976.
4. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах: т.11. – Київ, 1978.
5. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах: т.12. – Київ, 1979.
6. Боженко М. К. Драматичні поеми Лесі Українки. // Українська мова і література в школі. – 1966. - № 9.
7. Стебельська А. Образ волі і рабства в драмах Лесі Українки.
8. Ерасов Б. С. Культура, религия и цивилизация на Востоке. – Москва , 1990.
9. Універсальний словник-енциклопедія. – Київ, 1999.
10. Ильин Г. Религии древней Индии. – Москва, 1959.
11. Бонгард-Левин Г. Древнеиндийская цивилизация. – Москва, 1980.
12. Бабишкін О. Слово про Лесю. // Українська мова і література в школі. – 1963. - №6.
13. Дорошкевич О. Підручник історії української літератури. –Київ, 1924.
14. Одарченко П. Біблійна тематика в творчості Лесі Українки. // Леся Українка. – Київ, 1994.
[1]Боженко М. К. Драматичні поеми Лесі Українки. // Українська мова і література в школі. – 1966. - № 9.
[2]Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах: т. 11. – с. 305.
[3] Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах: т. 12. – с. 19 – 20.
[4]Полушкіна Л. С. Особливості творчого методу Лесі Українки // Українська мова і література в школі. – 1970. - №8.