1. Усвідомлення особами, що мають у своєму підпорядкуванні територію пам'ятки всесвітньої спадщини й окремі об'єкти її, які цінності там охороняються і як саме вони повинні зберігатися; ці цінності повинні бути неодмінно задокументовані.
2. Складення особливих "Правил" щодо засад діяльності на пам'ятці відповідно до заявленого ступеня цінності її.
3. Проведення повної інвентаризації всіх культурних цінностей у межах території всесвітньої спадщини.
4. Організація регулярних інспекцій пам'ятки та окремих об'єктів її з допомогою фахівців з відповідною кваліфікацією і досвідом; публікація офіційних звітів таких інспекцій.
5. Опрацювання загального стратегічного плану управління пам'яткою, що включає загальні й пріоритетні обсяги реставраційних робіт; конкретизація цього плану в річних програмах.
6. Врахування у всій діяльності на пам'ятці засад етики реставрації, а також міжнародних норм і рекомендацій, опрацьованих ЮНЕСКО для пам'яток всесвітньої спадщини (11).
У "Директивах" також вказується на доцільність опрацювання довготермінової (від 5 до 30-ти років і більше) Концепції діяльності на об'єкті всесвітньої спадщини та планів меншої тривалості - на 3 - 5 років і однорічних.
Як, бачимо, усі перелічені шість основних завдань - актуальні для Львова. Віримо, що наявність у місті великої кількості кваліфікованих науковців і реставраторів дасть змогу поступово розв'язати організаційні, правові, методичні й практичні питання розвитку міста як об'єкта всесвітньої спадщини, хоч нині мусимо констатувати - ситуація тут з погляду збереження архітектурних пам'яток не найкраща.