Міністерство освіти і науки України
Національний Університет“Острозька Академія”
з дисципліни Державна служба
на тему:
Роль та функції державної служби
Виконала:
студентка ІІ-го курсу
Страхонюк В.В.
Перевірив:
Лідовець Р.А.
У процесі здійснення політичних, економічних і соціальних реформ в Україні зростає значення державної служби для забезпечення реалізації державної політики в сфері державного управління.
У системі владних стосунків державна служба відіграє важливу роль. Вона виступає одним із головних чинників формування цивілізованої державності, об'єднання зусиль усіх гілок влади, забезпечення формування кадрового резерву органів державного управління як шляхом застосування технологій відбору найбільш здібних, кваліфікованих працівників, так і завдяки цільовій підготовці професіоналів у галузі державного управління.
Державна влада здійснюється безпосередньо за участю державної служби, яка реалізує волю держави, виражену в рішеннях відповідних гілок влади, впливає на діяльність і поведінку людей та соціальних груп за допомогою правових та організаційних механізмів (авторитету, прав, переконань тощо). Державна служба від імені держави і в межах законодавства використовує основні методи державної влади - планування, прогнозування, управління, організацію, переконання, заохочення, контроль і т. ін. Завдяки ним державна служба впроваджує в життя прийняті органами державної влади рішення.
Основні принципи організації держслужби визначають єдність системи державної влади і розмежування її на законодавчу, виконавчу і судову. Враховуючи специфічні завдання відповідних владних структур, в апараті кожної гілки влади реалізується державна служба. У той же час державна служба єдина, - для всіх службовців діють єдині норми і правила проходження служби.
Державне управління цілеспрямовано впливає на суспільство завдяки виконавчим, розпорядчим діям державних органів, в основі яких лежить професійна діяльність осіб із здійснення повноважень цих органів, тобто державна служба.
Становлення державної служби та її кадрового потенціалу визначеної Законом України "Про державну службу", прийнятим 16 грудня 1993 року. З часу його прийняття створено нормативно-правову базу у сфері державної служби, яка включає понад 650 нормативно-правових актів, серед яких 37 законів, понад 200 указів та розпоряджень Президента України, 400 актів Кабінету Міністрів України та Головдержслужби. Цими документами визначені основи функціонування інституту державної служби, порядок прийняття на державну службу, її проходження, формування кадрового резерву, підготовки, перепідготовки таї підвищення кваліфікації, а також матеріального забезпечення і соціального захисту державних службовців.
Розбудова інституту державної служби набула системного характеру після затвердження Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035 Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій. Цим документом разом з Указами Президента України від 19 травня 1995 р. № 381 "Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади з керівниками державних підприємств, установ і організацій", від 30 травня 1995 р. № 398 "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" започатковано розроблення і прийняття нормативно-правових актів з удосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, конкурсного відбору, стажування, формування кадрового резерву, організації та проведення атестації, декларування доходів, навчання державних службовців.
Кабінетом Міністрів України затверджено порядки проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців; стажування у державних органах; формування кадрового резерву для державної служби та керівників державних підприємств, установ і організацій; перебування на державній службі працівників патронатної служби; роботи з кадрами в центральних і місцевих органах виконавчої влади; ведення особових справ державних службовців; розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, голів, заступників голів та керівників апарату місцевих державних адміністрацій.
Утворено Головне управління державної служби (Головдержслужба), яке відповідає за проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою. З метою координації наукових досліджень з проблем державної служби та сприяння вирішенню питань в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців при Головдержслужбі функціонує Науково-методична рада.
З метою подальшого вдосконалення державної служби у 2000 році прийнято Укази Президента України від 11 лютого 2000 р. № 207 "Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів" та від 11 лютого 2000 р. № 208 "Про підвищення ефективності системи державної служби". Розроблено і введено в дію наказом Головдержслужби від 23 жовтня 2000 р. № 58 Загальні правила поведінки державного службовця. Утворено Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України, завданням якої, зокрема, є визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об'єднання зусиль державних органів щодо підвищення її ефективності.
З метою забезпечення єдиних підходів до процедур обліку державних органів і посад Головдержслужба запровадила як стандарт державної служби. Перелік державних органів, установ і організацій, посади керівних працівників і спеціалістів яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, а також Реєстр посад державних службовців.
Державна служба як відносно стійка організація діяльності професійно підготовлених людей, що спрямована на забезпечення та підтримання функцій держави і захист її інтересів, ще не склалася. Закон України "Про державну службу” тільки більш-менш відокремив державну службу як автономну систему, що відрізняється поставленими перед нею завданнями, принципами її функціонування, а також засобами, з допомогою яких здійснюється регулювання відносин, що складаються з приводу державної служби.
В Законі державна служба визначена як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави й одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Інститут державної служби в правовій державі посідає особливе місце. На відміну від політичних інститутів державної влади, які є виразниками і провідниками певних політичних інтересів відповідних верств населення і мають відповідати за вироблення, законодавче визначення і здійснення ефективної державної політики, інститут державної служби має служити загальним інтересам громадянського суспільства, повністю підпорядковуючись тільки закону і праву.
Державна служба є інструментом органів державної влади, з допомогою якого держава здійснює свої функції. Тож для організації державної служби важливе значення має чітке визначення на законодавчому рівні функцій держави з розподілом їх на загальні функції верховної влади, пов'язані з бюджетною та податковою політикою, грошовою емісією, обороною, дипломатією, внутрішніми справами, судочинством та прокурорським наглядом, функціонуванням політичних інститутів тощо і на спеціалізовані функції, які держава виконує для забезпечення основних економічних, соціальних і культурних прав людини.
Державна служба є підсистемою загальної системи управління політичними та соціально-економічними процесами. До її компетенції таким чином входить реалізація програми соціального і економічного розвитку країни, державного бюджету тощо. Через держслужбу здійснюється політика держави в ринковій економіці.
Державні службовці активно беруть участь у виробленні проектів законів, програм, що відбивають внутрішню і зовнішню політику держави, предметне займаються підготовкою пропозицій до змін у структурі державних органів. Діяльність у сфері державної служби пов'язана з повсякденним вирішенням управлінських завдань: збиранням, аналізом та узагальненням інформації, розробкою проектів рішень, законів, указів, контролем їхнього виконання, задоволенням потреб населення тощо.
Держслужба виконує також низку соціальних завдань державного управління, таких як: виробництво соціальних послуг; реалізація інтересів, прав і свобод громадян, їхніх груп; вирішення соціальних конфліктів тощо. Ці завдання дозволяють кваліфікувати держслужбу як провідний соціальний інститут.
Державна служба є також реальним провідником ідей державності. Вона має бути правовою, чітко організованою, соціальне орієнтованою, ефективною. Від якості державної служби значною мірою залежить майбутнє країни.
Державну службу в Україні визначено як професійну діяльність осіб, що займають посади в державних органах і їхньому апараті, щодо практичного виконання задач і функцій держави.
Право працювати на державній службі мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, що одержали відповідну професійну підготовку.
Прийом на державну службу здійснюється на конкурсних засадах. Президент України, Голова Верховної Ради, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати і приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів. Зазначені державні службовці складають так звану патронатну службу.