На початку поеми Сосюра зображує Демона як прекрасного янгола, божу істоту, що здатна на пристрасні почуття, на закоханість. Ми співчуваємо цьому «вічному повстанцю» і тому, що
Вже ніколи
його простить не схоче Бог. [42;8]
За любов до Проклятого і за зраду чоловіка, даного Богом, Єва вигнана з Раю, а Демона в образі змії вбиває Адам, після чого отримує демонську красу.
Розтерзаний удав
Лежить край ніг струнких Адама,
В крові… [42;11]
Через деякий час народжується «Демона синок» Каїн
Покліпав жовтими очима,
Що в них все той же давній гнів
(лиш крил немає за плечима)…
На відміну від Демона, Каїн замальовується як зла дика істота невеликого розуму.
Його душа темніша ночі,
Як думи демонів в аду… – каже Марія [42;12].
Демон закохався в красуню Єву, а Каїн закохується в Марію, хоч до того стверджує, що «не любить живе й красиве», бо тим більше усвідомлює свою власну недосконалість. Але Марія віддала перевагу вродливому Авелю.
Тільки в кінці поеми Каїн усвідомлює свою справжню природу. «А може Демон я!?», – задається він питанням і стверджує:
Моє він тіло покалічив,
Але душі не покорив! [42;24]
Цей демонічний Каїн усвідомлює себе не просто як духовну істоту, але як представника нової генерації, як лідера, вождя нового племені. «Я для людей Едем верну», – стверджує він.
Каїн-Демон кидає Богові виклик, і Бог відповідає на нього, повертаючи своєму опонентові красу і крила.
Ти війну оголосив мені!?Я пляму
змиваю з тебе. Що ж, воюй!
Побачим, хто кого! [42;25]
Наприкінці поеми відбувається злиття образів Каїна і Демона. Волохатий мавпоподібний байстрюк зникає, замість нього постає Демон «такий прекрасний, як завжди».
«Спостерігаємо тут своєрідний «божественний експеримент», – пише Микола Крупач, – Бог намагається повернути у своє силове поле нащадка Демона, ніби виправляючи допущену колись помилку: дар надзвичайної краси одному зі своїх ангелів, яка, здавалося б, і стала причиною його бунтарства».
«А на землі лишився Демон, щоб Революцію творить», – на цій сповненій громадянського пафосу ноті завершує Сосюра свій твір.
ВИСНОВКИ
В ході дослідження нами були проаналізована авторська інтерпретація біблійних образів в трьох художніх творах різних часів, два з яких належать до вітчизняної літератури, один – до західноєвропейської.
В результаті з’ясовано, що Байрон звертається безпосередньо до біблійного матеріалу. Його версія традиційної структури Каїна в однойменному творі є образом-архетипом богоборця. Автор переосмислює традиційний образ з позицій Просвітництва. Байронівський Каїн на відміну від канонічного вже не символ зла; Байрон виправдовує і вбивство і гріхопадіння в біблійному сюжеті. Його Каїн перш за все бунтар, герой, який прагне до дії в ім'я істини, добра і щастя для всього людства. Ставши на шлях героїчної боротьби проти деспотизму, він перетворюється на батька людства. Це перетворення символізує потяг до боротьби у кожній людині, а не першопочаткову жорстокість, як це було в канонічній версії.
Люцифер в поемі також є архетипом богоборця і символом розуму, який в суті своїй не є ні злим, ні добрим.
Франко звертається до образу Каїна через посередництво Байрона. Але трансформуючи Байронівську версію традиційного матеріалу, український письменник доводить хибність богоборської інтерпретації . Франко повертає Каїна в лоно Бога. На перший план в розкритті образу у Франка виходять мотиви каяття і спокутування.
Зображуючи образ Лемеха, Франко розкриває проблему народних авторитетів, які по суті є «сліпими, що ведуть сліпих».
Сосюра, як і Байрон, звертається безпосередньо до біблійного тексту, не використовуючи версії попередників. Його Каїн є архетипом революціонера. Об’єднуючись зобразом Демона, Каїн перетворюється на символ людства.
Таким чином, з’ясовано, що Байрон деканонізує образ Каїна, а Франко повертає йому архітиповість першого вбивці. Сосюра ж йде окремим шляхом, знову повертаючи вже «похороненого» Франком героя до богоборської міфологеми. На відміну від Байрона, який трансформував образ Каїна в рамках біблійної фабули, Сосюра, створюючи альтернативну версію біблійного міфу повністю відходить від протоструктури, відмовляється від мотиву злочину, тим самим позбавляючи образи Каїна с Сатани негативних рис.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверинцев С. С. Сатана //Мифы народов мира. Онлайн энциклопедия [Електроний ресурс] – Режим доступу:
http://www.mifinarodov.com/s/satana.html
2. Аникст.А. Байрон-драматург [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://lib.ru/POEZIQ/BAJRON/byron0_2.txt
3. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид. Доповнене – Львів: Літопис, 2001. – 832 с.
4. Антофійчук В., Нямцу А. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. –Чернівці : Рута , 1997. – 256 с .
5. Байрон, Дж. Г. Каїн // Байрон Джордж Гордон. Мазепа: Поема / Переклад з англійської; передмова Наталі Жлуктенко. – Харків: Фоліо, 2005. – С. 290- 378
6. Басс І. І., Каспрук А.А. Іван Франко: Життєвий і творчий шлях. - К.,1983.
7. Біблія або Книги Святого письма Старого і Нового Заповіту із мови давньогрецької й грецької на українську наново перекладена Митрополитом Іларіоном (І.Огієнко) [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrlc.org/bible/
8. Библия. Влияние Библии на мировую и еврейскую культуру. Электронная еврейская энциклопедия. Еврейский университет в Иерусалиме. Иерусалим, 2003-2007 [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.eleven.co.il
9. Василюк В.І. Художня інтерпретація біблійних образів у прозі I. Багряного // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка (26), 2006. – С.209-214.
10. Виролайнен М.Н. Богоборчество Байрона в транскрипции Достоевского // Великий романтик Байрон и мировая литература. – М.: Наука, 1991. – С. 176-187
11. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. Ред. Олександра Галича. – Київ: Либідь, 2001. – 488 с.
12. Гречанюк Ю.А., Нямцу А.Є. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ-ХХ ст. – Чернівці: Рута, 1997. – 124 с.
13. Гриценко В. Одкровення предтечі чи сповідь пророка? (Фантасика і реальність у поемах В. Сосюри «Ваал», «Каїн», «Христос» // Українська література в загальноосвітній школі / інститут педагогіки АПН України. Науково-літературний журнал 4/2002. Гл. ред. Н.Й. Волошина. С.54-58
14. Калустова Н.К. К вопросу о вечных образах в литературе (Исторический аспект проблемы) // Вечные темы и образы в советской литературе: Межвуз. сб. научн. трудов. – Грозный: ЧИГУ, 1989. – с.24-25
15. Каспрук А. Українська поема кінця XIX – поч. XX ст. Ідеї, теми, проблеми жанру. – К.: «Наукова думка», 1973. – 248с.
16. Костюченко В. Один загадковий рік з життя Володимира Сосюри // Літературна Україна. – 1997. – 11 вересня, №31
17. Крупач.М. Каїн: Художня інтерпретація образу в поемах І.Франка
та В.Сосюри (метафізичний та історіософічний аспекти) // Вісник Львів. Ун-ту. Серія філологічна, 2003. Вип.32 С. 213-227 [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/faculty/Philol/www/visnyk/32/tik.doc
18. Лавріненко Ю. Володимир Сосюра (літературна сильвета) // Розстріляне відродження: Антологія 1917 – 1933: Поезія – проза – драма – есей / Упорядкув.,передм., післямова Ю. Лавріненка Післямова Є. Сверстюка. – К.: Смолоскип, 2004. – С. 173-176
19. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 634 с.
20. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. 3-е вид. переробл. і доп. – К.: Радянська школа, 1971. – 431 с.
21. Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Ковалева, В. І. Теремка – К.: Академія, 2007. — 753 c.
22. Литературоведческий энциклопедический словарь под общей редакцией В.М. Кожевникова и П.А Николаева. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – С. 253-257
23. Луков Вал. А., Луков Вл. А. Вечные образы как константы тезаурусов мировой культуры // Электронный журнал «Знание. Понимание. Умение», 2008, №9 [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.zpu-journal.ru/e-zpu/2008/9/Lukovs_Eternal_Images/
24. Мельник О. Джордж Гордон Байрон у критичній та творчій перцепції Івана Франка // Українське літературознавство, 2008. – Вип. 70. С. 221-229
25. Минакова А.М. Образы вечные и мировые: Сущность и функционирование // Вечные темы и образы в советской литературе: Межвуз. сб. научн. трудов. – Грозный: ЧИГУ, 1989. – с. 10-11
26. Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х т. / Гл. ред. С. А. Токарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1991. –т. 1. А-К – 671с. с ил.
27. Нольман М. Лермонтов и Байрон [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://feb-web.ru/feb/lermont/critics/jt/jt1-466-.htm
28. Нусинов И.М. Вековые образы // Литературная энциклопедия: В 11 т. [М.], 1929-1939. Т. 2. – [М.]: Изд-во Ком. Акад., 1929. – С. 128-137.
29. Нямцу А.Є. Загальнокультурна традиція у світовій літературі. – Чернівці: Рута. 1997 – 233с.
30. Нямцу А.Е. Основы теории традиционных сюжетов. – Черновцы: Рута, 2003. – 80 с.
31. Нямцу А.Е. Традиционные сюжеты и образы в литературе ХХ в.: Учебное пособие. – Киев: УМК ВО, 1988. – 84 с.
32. Оліфіренко. В. Володимир Сосюра[Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.donbaslit.skif.net/tvorchist/Sosura.html
33. Павличко С.Д. Байрон: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1989. – 198 с.
34. Петлюра С. І.Франко - поет національної чести (Урив.) // Дивослово. - 1996. - № 8. - C.3-4.
35. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму: Монографія. – Івано-Франківськ: Лілея, 2002. – 392 с.
36. Понасенко А. В. Міфологема «Каїн» у рецепції В. Сосюри та Б. Рубчака // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2010. – № 4. –С. 70-74
37. Потницева Т. Романтический миф о Каине (Мистерия Байрона «Каин») // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Вип. І / Відп. Ред. А.Є. Нямцу. – Чернівці. Рута, 2000. – С.152-156
38. Приходько В.Б. Переклад як інтерпретація//Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2004. – №12. – С. 17-19